Привітання з того світу

Я розплющив очі. Місток був сповнений жовтих спалахів і виття сирени.

– Ви в порядку, капітане? - спитав перший помічник Мак’Кой і допоміг мені стати на ноги.

– В нормі, лише на мить втратив свідомість, - відповів я і трусонув головою, розганяючи туман.

– Капітан, пошкодження кожуха ядра реактора! - доповів ОКП Преслі.

– Скинути плазму! - скомандував я, лише мимохідь поглянувши на екран стану реактора.

– Так точно, скинути плазму, - підтвердив Преслі.

Він натиснув кілька кнопок на своїй консолі і в одну мить блимання і виття сирен припинилось. Взагалі увесь місток занурився в темряву. Через кілька секунд увімкнулось аварійне освітлення і кілька моніторів.

– Капітан, схоже ворог припинив атакуючий маневр на нас, - доповів оператор СКО Грубер.

– Мабуть вирішили що вбили нас, - сказав другий рульовий Шенкс.

– А це недалеко від правди, - нервово посміхнувся штурман Мартінсон, - Капітан, нас кинуло на нестабільну орбіту. Без двигунів ми, рахуйте, вже мертві.

– Скільки у нас часу, - запитав я.

– Ну через дві-три години ми пірнемо так глибоко, що турбулентність розірве нас на шматки, - відповів Мартінсон, і після коротких роздумів додав: Але точку неповернення ми пройдемо через хвилин тридцять-сорок.

– Схоже, ховатись в атмосфері газового гіганта було не найкращою ідеєю, - сказав я сам до себе.

Порозмірковувавши з хвилину, я мовив до першого помічника і всіх присутніх: “Рано ще самих себе ховати в труну, поки я ще дихаю! Преслі, передайте шефу Томсону разом з усіма його лейтенантами зібратись в залі для брифінгів. Я, Мартінсон і Мак’Кой – туди ж. Всі інші допомагають Преслі тримати це відро купи”. По містку прокотилось багатоголосе “Так, капітан!”. Ми втрьох покинули місток.

Тридцять хвилин до точки неповернення.

– Шеф Томсон, як у нас справи? - спитав я, коли всі зібрались в залі для брифінгів.

– Реактору гаплик, двигуни не працюють, численні пробоїни на палубах з третьої по шосту, більша частина датчиків СКО відмовила, а ще накрився останній гіроскоп, через що нас крутить зі швидкістю три градуси на секунду, - зачитав шеф інженерної служби з свого планшета.

– А ще, - додав Мак’Кой, - у нас в строю, дасть бог, половина екіпажу лишилась.

– Спершу треба зупинити обертання, - сказав я. - Гіроскопи можна полагодити?

– Не за відведений час, - відповів Томсон, зиркнувши на екран, де світились червоні цифри зворотного відліку.

– Придумай щось.

– Та ж не руками їх крутити?!

– А це ідея! Візьми п'ятьох-шістьох молодців зі служби безпеки. У них на це дурості вистачить, головне, аби не перестарались.

Шеф кивнув і мовив до одного зі своїх лейтенантів: “Лінц, займись цим”. Лінц вискочив за двері.

– Отже головне питання – як нам вирватись з гравітаційного колодязя? - мовив я, нервово стукаючи по столу. - В кого які ідеї?

– Може, направити енергію аварійних конденсаторів на маневрові? - запропонував хтось.

– Ні, так ми можемо зовсім лишитись без живлення, а тоді всі хто в лазареті – трупи, - відкинув цю ідею Томсон.

– А система аварійного маневрування?

– Нам її так і не перезарядили, - зізнався я, опустивши голову, - хоча я тричі писав в штаб.

– До того ж, - додав головний інженер, - якщо її використати при таких пошкодженнях, корабель може просто розвалитись.

– Чекайте, якщо двигуни не працюють, то і система компенсації віддачі також! Якщо кілька разів вистрілити з головного калібру, швидкості вистачить?

– Може вистачити. Але виникає два нюанси. По-перше, треба стріляти точно по осі центру маси корабля, а він у нас змістився хтозна-куди. По-друге, ворожий крейсер все ще поряд.

– Ну припустимо, центр маси ми визначимо. Треба лише поглянути на корабель зі сторони і вирахувати точку, навколо якої він обертається.

– Тоді Ви, лейтенант Честертон, цим і займетесь.

– А крейсер треба просто добити, - безтурботно вимовив молодший лейтенант Мінцгаузен.

Всі так здивувались цих слів, що пару секунд безмовно витріщались на молодшого лейтенанта. А він тим часом продовжив: “Судячи з усього, ми завдали їм значної шкоди, і вони зараз самі займаються ремонтом. Їх щити вимкнені і, очевидно, атаки вони не очікують”

– Треба знищити їх одним пострілом, інакше ми точно трупи.

Ми вивели на голопроектор посередині столу зображення крейсера і стали його роздивлятись.

– Крейсер типу “Суверен” має лише один реактор, тож бронебійний снаряд цілком може викликати вибух і повністю позбавити їх боєздатності.

– І куди ж нам цілитись?

– От тут дилема. Судячи з форми надбудов, це або модифікація “Альфа”, або “Гамма”, і у них різне розміщення реактора.

– Треба термічні знімки, - знов взяв слово Мінцгаузен і став пояснювати, - на “Бети” і “Гамми” вони стали встановлювати нові радіатори. Максимальну теплоту емісії підняли з чотирьохсот до шестисот кельвінів.

Ми вивели на всі екрани наявні термічні знімки, які встигли зробити під час бою, і стали шукати. В залі для брифінгів стало зовсім тихо, якщо не брати до уваги тапання по екрану і скрипи зубів.

– Ось, знайшов! - радісно сказав лейтенант Легрант і вивів одне з зображень на центральний екран.

– Чітко видно п'ятсот кельвінів. Значить “Гамма”.

– МакКой, хто у нас найкращий снайпер?

– Мабуть сержант Дерден, але він з позавчора на губі.

– Чхати, тягни його до гармати! - сказав я.

– Отже, якщо ні в кого нема інших ідей чи заперечень, приймаємо цей план. Всім вперед виконувати! - підсумував перший помічник.

Всі присутні коротко козирнули і чимшвидше покинули приміщення. Я зробив кілька глибоких вдихів, потер скроні, кинув погляд на зворотній відлік і собі попрямував геть.

Двадцять хвилин до точки неповернення.

Коли я залетів у БІЦ, сержант Дердент був уже в кріслі оператора головної турелі. Все ще в наручниках. Поряд командер МакКой і командер Штайнметаль – голова служби безпеки.

– Отже, Тайлер, тобі пояснили наше положення? - з ходу спитав я.

– Так. Ми всі трупи, - сказав сержант зі зловтішною посмішкою.

– Ти так точно, - буркнув собі під ніс Штайнметаль і легенько штурхнув сержанта в плече.

– Капітан, а якщо я це зроблю, з мене знімуть обвинувачення? - хитро примружившись, мовив в'язень.

– Дердент, ти сказився? Ти побив старшого офіцера, а не пиріжок з їдальні вкрав, - мовив за мене перший помічник.

– …Все ж, якщо ми виберемось, я замовлю за тебе слівце перед трибуналом, - додав я.

– Ех, ну добре, - розчаровано видихнув і відвернувся від нас до моніторів. Потім він підняв руки над головою і брязнув наручниками. Я кивнув Штайнметалю, і той зняв наручники з сержанта, наостанок ще раз його штурхнувши зі словами: “Тільки спробуй щось утнути”.

– Так-с! Нікому не дзижчати і навіть не дихати! - сказав Дердент, взявшись за джойстик. Ми затамували подих. Він хвилини дві ніжно рухав джойстиком, вводив поправки з клавіатури і щось тихо бубнив, аж поки не роздався клац спускового гачка. В ту саму мить над головою гримнуло, весь корабель смикнуло і по корпусу прокотилась вібрація. Яскрава смуга прорізала екран в напрямку ворожого корабля.

– Привітання з того світу, покидьки! - вилаявся сержант, відкинувшись на спинку крісла. Цілу секунду нічого не відбувалось, аж поки на темному тлі крейсера не загорілась маленька світла цяточка, що за мить перетворилась у грандіозний сліпучий спалах. Спалах зник так само миттєво, як і з'явився, а разом з ним зник добрий шмат ворожого корпусу. Ворожий крейсер струснуло ще кілька разів від вторинних вибухів, аж поки всі його вогні не згасли.

– Як же мені подобається дивитись, як воно горить! - сказав Тайлер з ідіотсько-щасливим виразом обличчя, коли повернувся до нас.

Начальник служби безпеки хотів вже знов закувати сержанта в кайданки, проте я зупинив його.

– Сержант Дердент може погуляти, поки не прибудемо на базу. Він обіцяє добре поводитись. Командер Штайнметаль може бути вільний, - розпорядився я.

Не втрачаючи часу, я зв'язався з лейтенантом Честертоном і запитав про центр маси.

– У мене дві новини, але, боюсь, хороша Вас не порадує, - відповів той. - Я зміг досить точно визначити центр маси і виявив, що наші гармати не зможуть вистрілити під потрібним кутом. Центр маси значно змістився вліво через те, що ми втратили частину правого борту.

Мені аж мову відібрало. Я напружено почав перебирати в голові варіанти, що лишились.

– Ернсте, - звернувся до мене перший помічник котрий все чув, - може, не пізно покинути корабель?

– Пізно було з самого початку, - сказав я пригнічено, - рятувальні капсули нізащо б не подолали тяжіння гіганта.

– Прикро. Хто тепер буде годувати мою ящірку… - мовив МакКой.

– Що ти сказав? Ящірку? - перепитав я. - Ранго, ти геній!

У мене в голові виникла шалена думка. Я зв'язався з Томсоном.

– Шеф, нам потрібно підірвати другий артилерійський погріб, а також коридори Б-шість, Б-девять і Б-дванадцять, - випалив я.

– Ти хочеш, щоб нам сраку відірвало? - здивувався головний інженер.

– Саме так! Сили вибуху має вистачити, щоб корабель порвало навпіл. Задня частина впаде на планету, натомість передню має викинути з гравітаційного колодязя.

– План гівняний. Я б ніколи не додумався підривати власний корабель, - сказав шеф і додав через секунду, - тому це може спрацювати. Я направлю своїх хлопців, щоб показали, куди ставити заряди.

– Ти все чув? - спитав я, глянувши на першого помічника.

– Так точно! - відповів той і козирнув, - біжу негайно виконувати!

Три хвилини до точки неповернення.

Всі на містку були на своїх місцях.

– Всі переборки загерметизовано! - доповів Преслі.

– Курс згідно оптимального вектору! - доповів Мартінсон.

– Увесь екіпаж приготувався до удару! - доповів МакКой.

– Тоді на рахунок три… - сказав я, - три!

Перед тим, як сказати останнє слово, я натиснув кнопку детонатора. Через мить я пережив те саме відчуття, як тоді, коли катапультувався з підбитого винищувача. На груди ніби впав бегемот, вуха заклало від вібрації і скреготу металу, а в очах потемніло від перевантаження. Через пару секунд, трохи оговтавшись від легкої контузії, я поглянув в ілюмінатор. Від вибуху нас добряче закрутило. Лиш на мить в ілюмінаторі промайнула корма нашого корабля, що стрімко віддалялась.

– Джентльмени, схоже ми побороли тяжіння! - радісно мовив Мартінсон.

– Капітан, щойно прийшла відповідь на сигнал про порятунок, - доповів Грубер, - ескадра буде тут за дві години.

– Ну що ж… - мовив я і увімкнув загальнокорабельний зв'язок, - урочисто вітаю всіх з другим днем народження!