Об'єднання світів

Вранці та вдень, це звичайне містечко, надто сіре і похмуре водночас.

Неначе черепахи, проносились taxi, із запізненням прибували поїзди.

От тільки так здавалось на перший погляд, нічний час так чи інакше, вносив свої корективи.

•

Кожен квартал, це своєрідний кокон що приховує таємниці.

Деякі з них, пов'язані нитками, інші:особливим клеймом.

Мерехтіли голограми, наді мною пролітали дракони, їхнє полум'я як льодовита лавина.

•

Будинки як хамелеони: химерні подібні до власника, кожен куточок продумано до найдрібніших деталей.

Приміщення наче логово комп'ютерного генія:безліч проводів плелися немов змії, люмінесцентні написи що освітлювали кімнати, декілька моніторів, химерні ніші з 3d ефектом.

Внизу, знаходилась майстерня, саме там я створював та розробляв заплутані коди, експериментував зі штучними органами.

Деякі проблеми так чи інакше виникали, але здаватися так просто, не в моїх інтересах.

•

Знову відлік на цей раз змія:попелясто-зелена, розкрита паща із гострими іклами, промовила те, що я і так знав — наступна зустріч, відбудеться завтра, обов'язково:шкіряний плащ, маска ворона, демонічні перчатки.

Аха, некроманти як завжди у своєму репертуарі.

З ними простіше співпрацювати, хоча і перша зустріч виявилася страшнішою та гидливою в один момент.

Місцеве кладовище з безліччю мертвяків, окреме місце для мертвих тварин.

Навколо ні душі, лише смерть.

В моєму родоводі:некроманти та демони, хакерша та артефактор йшли опліч.

•

Спогади

Я відчував як кістлява рука, торкнулася і направляла туди де чатує смерть, її дихання як мішанина тіньових образів, заблудших душ, вірна помічниця некромантів.

Смерть як кошеня:ніхто не знає про неї більше, аніж ті, хто працює з нею.

Працювати з живими органами це як з механізмом: деінде стирається, рідше працює не позаяк треба, замінити можливо, от тільки є один нюанс — величезне навантаження, побічні ефекти, певні ризики.

Кожен некромант, займається клопіткою роботою як ювелір, стук я відчуваю як б'ється серце, його ритм, бачу наскрізь. Починали з малого:пошук ховрахів, знаю — ризиковано, але вливання це не іграшки.

Зазвичай, для вливання, використовувалась темна, рідше стихійна/демонічна магія.

У некроманта, своє кладовище з цим нічого не поробиш, перше падіння завжди болюче, з часом все минає.

Штучний орган це як невідомість, кожна смерть приносила корективи: з'явився стилет, приємно холодив шкіру, відчуваю полегшення.

Цівкою, витікає кров, на смак — солодка з гіркуватістю, глибокі та менш помітні порізи, раптом все припинилось.

Почав малювати: страшні зображення, розчленовані тіла, писав жахи настільки реалістичні що від них, вивертає повністю.

•

— Хей! — знову безсоння, перша смерть від штучного органу ? — спантеличено, запитав Дерек.

— Як ти здогадався ? — не відповідай, але ти такий же некромант ! — тихо, сказав Деміан.

— Смерть, не забувай, її запах досі відчувається, допомога потрібна ? — нервово, запитав той хто працює з мертвими.

— Хм, якщо допоможе, бо стилет це короткочасний ефект !

Тоді я не здогадувався, що кулон: переплетення лікорисів, по боках знаходились руни із василісками, з іншої сторони — уроборос, чорно-фіолетовий, полум'яно-зелені очі, стане в нагоді.

Як виявилося пізніше, цей кулон поглинає переживання, контролює вливання, бачить нитки.

Зі мною, працювали відьмочки та декілька демонів.

Зустрічались некроманти, проте їхня спеціалізація надто специфічна:примарні хакери, тіньові мисливці.

•

Знайомство

Ходаки, класична та доволі стандартна назва для звичайних представників.

По іншому, часові мандрівники для магічних представників.

Чудові інформатори, потаємні спостерігачі, посередники між світами.

Як хамелеони, то з'являлись то зникали водночас.

Комп'ютерні генії так само хакери, вели подвійну гру.

Про деяких, ходили чутки, інші працювали на мафію, зливали дані для деяких корпорацій, створювали збої в системах.

Зазвичай, примарні хакери відносились до так званого підпілля "зникні".

В темних підземеллях: декілька рун та магічних написів, переплетіння заклинань, безліч пасток, таємний договір як пам'ятка для тих, хто хоче співпрацювати із комп'ютерними геніями, хакерами.

Непередбачувані надто небезпечні як лисиці, тиха вода людей топить, а бурхлива тільки лякає.

•

Отруйниці як рідкісні представниці, займали окрему нішу, їхні знання та вміння працювали в обидві сторони.

З однієї сторони смерть як попередження, з іншої як порятунок.

Звучить моторошно еге ж ?

Працювати з отруйними парами/рослинами, одне задоволення.

Безліч оранжерей, де вирощувалися гібридні та рідкісні, подекуди небезпечні, лабораторії та експериментаторські, цілі квартали контрабандного напряму.

Отруйні пари, проходили через спеціальні трубки до захищених балонів: обплетені, різноманітними закляттями, кельтськими рунами, кожен з них вирізняється з-поміж інших: менша концентрація - світліший, більша концентрація - темніший, подвійний перехід - змішані комбінації.

Мали неабияку популярність у гібридів, рідше - звичайних представників.

*

Гібридне місто

Ласкаво просимо! Ох, як це, прокидатись в чужому тілі? Відчувати, що все те, до чого звикаєш стає міражем? Ваші знання такі цінні, проте це ж ваша ідея, побути в чужій шкурі? Попереджаю, їхня територія, їхні правила!

Активізуються, голографічні карти: кожна частина так чи інакше, об'єднана за допомогою, підземних катакомб.

Подекуди, пробігали гібридні представники. Займались, контрабандними постачаннями, екстремальними екскурсіями, розумілися зі штучними органами.

До них, доставляються отрути та отруйні пари.

Будь-який представник, підписує договір який неможливо порушити, його називають кровним/проклятим.

Неначе, безпорадні кошенята, потроху навчають, терпляче спостерігають.

Подекуди, емоційні гойдалки як бурхливі течії.

Бійцівські клуби мали неабияку популярність.

Кожен гібрид, носив спеціальний браслет де відображались різноманітні показники.

Їхній образ: шкіряна маска, довгий плащ з флуоресцентними зображеннями котрі з'являються із настанням темряви.

*

Зустріч некромантів

Ходаки

Подекуди, часові переміщення працювали не так ідеально.

Застрягати в іншому світі, невідомо де, таке частенько траплялось!

Деякі з них, оселились та знайшли свою половинку, проте їх порівнювали із чеширськими котами. Їхня поява як грім серед ясного неба.

Пояснення Деміана

Зазвичай, за допомогою маски відрізняли певних представників.

Оживало нічне місто, подекуди пробігали хакери, оминаючи квартали я опинився посеред залізничної станції: подекуди виднілися хмарочоси, мерехтіли голографічні вивіски, комфортні кафешки, де подавалась різноманітна їжа, неонові вогні освітлювали кожен поворот.

Через декілька хвилин з'явився поїзд, із широкими вікнами, автоматично відчинились двері.

Ну що ж, заглянемо всередину?

Ви знайдете сидячі місця зі спеціальними полицями для книг, унікальну бібліотеку - стелажі з голографічними написами: жанри, ценз, підвиди, читальню: широкі крісла, столики - трансформери, де зберігались навушники, декілька проводів, купе для 2/4- місць, подекуди одномісні, спеціальні та інші. Проходячи через портал, поїзд зупинився, навколо: непрохідний ліс, хоч оком світи, я проходив чагарники, звивисті стежки, мерехтіли примарні вогники.

Місто некромантів

Обожнювали готичні шпилі, зверху на тебе дивилися химерні та моторошні статуї що от-от оживуть, таке траплялось і не раз.

Безліч майстерень де створювались опудала та ляльки, інструменти.

Здалеку, почувся демонічний сміх, один із кварталів, ох демонський: в казанах булькотіла кров, м'ясні лавки ломилися від людського м'яса та кісток, запах гнилої плоті розповсюджувався із шаленою швидкістю.

О, так. Зустріч некромантів проходила в потаємних ходах, широкий стіл: масивний із чорного дерева, примарні вогники освітлювали приміщення.

Декілька поглядів, обернулись до мене.

— Приєднуйся, як справи?

— Непогано, з якої причини зібрали?

— Штучні органи, плюси та мінуси!

— Он воно як, складно, існують певні ризики.

Тиша. Обговорювали, альтернативні варіанти, декілька разів, зламували портали, чужинець.

Моя майстерня нагадує хаос, фоліанти та ґримуари повернулись до стелажів, папіруси повернулись назад.

О, кулон — незакінчений витвір.

Хм, завершити, експериментаторська поруч.

Пам'ятаю, як повністю спалив та переробив заново.

Її випробовували, кожен експеримент несподіваний, тому від підпалів та інших варіацій, ніхто не застрахований.

Завдяки цьому, виявляли проблеми, кожен результат, записували в спеціальний нотатник: виготовлений із драконячої луски, демонічна шкіра як правило захищала від високих температур.

Для захисту, використовувались кельтські руни та власна кров.

Робоча зона: декілька полиць із фоліантами, ґримуаріями, глибокі ніші де зберігались рідкісні інгредієнти, каміння та різноманітні зілля, експериментальні артефакти.

Багаторівневий бар'єр, переплетіння заклинань як змійки повзли вгору та вниз, неначе клубочки розходились.

Дуже часто, некроманти приховували переплетіння, через ослаблення, як правило чужинці із легкістю могли скопіювати захисні переплетення, проте некроманти здогадувались тому підготували особливий подарунок.

Не дивно, що деякі тіла знаходились на території гібридів, інші — пошматовані демонічними істотами.

Артефакти подекуди нестабільні, чудово зчитували магію, от тільки новачки не розрізняли пусті артефакти від справжніх, будь-який артефактор має певні зв'язки із різними представниками, водночас припустимо артефакт справжній, от тільки магія власника та чужинця відрізняється через це, активізація артефакту піде за іншим планом, залишаючи неприємні наслідки.

Кожна мітка особлива, потроху отруювала організм, магія не працювала в повну силу, подекуди блокувала деякі здібності.

Кошмари щоразу посилювалися, зв'язок із реальністю ослаблявся все частіше і частіше.

Пусті оболонки використовувались в якості, основи для ляльок.

Вливалась магія, змішувалась із кров'ю представника, контролювались поступово, від їхнього вигляду — аж мороз проходить поза шкірою.

Некроманти укладали договір із демонами/істотами.

Їхнє місто знаходиться неподалік від міста некромантів, там панує суцільне пекло, оточене вулканічними печерами.

Зазвичай, створювали артефакти, вогнетривкі матеріали.

*

Роботи

Мали популярність, проте виникали певні проблеми, від хакерських атак, різних збоїв, до поламання.

Тому шукали альтернативні варіанти, попри те, що роботи ставали все складнішими, але ж, маленька похибка і все піде шкереберть.

Програмісти виявляли підозрілі коди навіть засиджувались допізна.

Інші представники, створювали штучні кінцівки та органи, перевіряли їхню справність.

Працювати зі штучним інтелектом могли не всі, деякі помилки виявляються при генеруванні зображень тому вибрики подекуди траплялись.

Роботи як маленька дитина чи підліток, вгадати всі можливі нюанси нереально, нашвидкуруч створити та ви знущаєтесь? Ніхто не хоче, отримати робота який працює абияк!

Отож, ретельна перевірка, безліч випробувань, різноманітні пастки на випадок атаки та збоїв.

*

Некроманти являлись найзагадковішими серед інших: чудово зберігали таємниці, не раз виручали та рятували, їхня філігранна майстерність щоразу вдосконалювалася при створенні ляльок, штучних органів.

Елементалі та відьми, що їх об'єднувало? Звісно ж, біотехнології розвивались із шаленою швидкістю, кількість забруднень які були раніше потроху зменшувались.

Зелені насадження при певних умовах ставали все стійкішими.

Хамелеонове місто попри технологічність має тісний зв'язок із природою.

Зелений квартал, тут і там вирощувалися рослини, подекуди зустрічались кав'ярні та магазинчики.

*

Зелене місто

Відьми та елементалі, об'єднавшись створили зелене місто.

Під широкими кронами дерев, ховалися відвідувачі та місцеві представники.

Деінде пробігали кролі, здалеку виднілися хмарочоси із зеленими насадженнями.

Карта зеленого міста

Проходячи через трояндові тунелі ти опиняєшся в одному з найромантичніших місць.

Ти побачиш дерев'яні будинки з вітражними вікнами, трояндовий парк із кованим мостиком та озером у вигляді серця.

Дивовижні печери зі звивистими стежками, кожна вела до різних місць: лавандові поля, термальні джерела оточені валунами.

Діяльність відьом

— Ебігейл, радий тебе бачити!

— Деміан, згадується зустріч?

— Готичне кладовище чи не так?

— Файно!

Повня, навколо ні душі лише примарні вогники, Ебігейл із лопатою наперевіс.

Чудернацький вибір, еге ж ?

Готичне кладовище: оточене, колючими чагарниками, перед нами, пролітали круки. Подекуди, траплялись могили із тріщинами, декілька склепів.

Пройшовши вглиб кладовища, ми побачили свіжі ями.

Деміан потроху підіймав мертвеців з могил, спершу роздався якийсь стук, з'явились кінцівки, раптово пролунала мелодія, хм флейта?

О ні, зі словами: так ну нафіг! Перегони, так би мовити, розпочались.

Спробуйте, одночасно відбиватися лопатою, повсюди летіли кістки, органи, згадуючи як втихомирити мертвеців.

За цим дійством, спостерігали: стерв’ятники, летючі миші, гієни.

Деміанові очі загорілися зеленим полум'ям, цівкою потекла кров, отже ритуальне заклинання.

Неждано, зупинились мертвяки, мелодія потроху стихає, оскільки слабшає контроль, але запах паленого якимсь чином відчувається.

Пізніше Ебігейл зникла, як виявилося пізніше, її напрямок - отрути та отруйні пари.

Попри те, створювала артефакти для відьом.

Деякі відьми проживали на території гібридів, інші обирали місто некромантів.

Звісно, деякі із відьом мали стійкий імунітет до отруйних рослин.

Моя кров — змішана, рідкісний союз між відьмами та гібридами.

Частенько експериментувала, ох Деміане, мій батько являється гібридом чорної мамби та кажана — вампіра.

Звісно ж, спершу твоя кров приймає чужорідну як свою, певні зміни проявляються от тільки їхній контроль набагато важчий ніж здається насправді.

Цей аромат, солодкий, відкрились рани? Потроху проступає кров.

— Деміан, вперше бачиш? — нервово запитала Ебігейл.

— Звідки, невже рослини? — схвильовано запитав Деміан.

— Частково, щоб працювати з отрутами та зіллями, кожна відьма розбирається з інгредієнтами досконально.

Тому вважай, що це своєрідна мітка.

Родовід некромантів настільки заплутаний, що іноді голова йде обертом.

Виділяли 2 гілки, змішана та чиста.

Щодо чистої, то існує один нюанс.

Навіть якщо вона кристальна без домішок, то неодмінно через x поколінь з'являється змішана.

Бойова форма мало чим відрізняється, от тільки прийняти іншу сутність, зрозуміти її стає дедалі важче.

*Перед моїми очима коди, це виснажує. Раптом на мене стрибнула чорна кішка із сірими смугами, її муркотіння заспокоює.

— Як ти? — вибач, але я трохи замахався!

Уявляєш, кого я зустрів, Ебігейл, напевно пам'ятаєш? — Можливо прогуляємось, як гадаєш? Довге Мряу, прозвучало, ну що ж, ходімо, але за вікном починає капати дощик.

Поговоримо про карти?

Хтось обожнює звичайні що аж сам чорт ногу зламає, інші — полюбили навігаторні, особливе місце займають голографічні.

Створити місто/містечко набагато складніше.

За допомогою 3D ти пропрацьовуєш всі варіанти, задовольняєш різні побажання, кожен квартал якщо підняти очі трохи вище можна побачити назву кварталу.

Саме місто розділене на певні зони.

Пробігали романтичні парочки, деякі вигулювали домашніх тварин.

Через 2 квартали, розташовувалась паркова зона.

Пробігали дівчата, звивисті стежки вели до різних місць, одна із них вела до віковічних дубів, стояли лавки з кованою спинкою, мерехтіли світлячки, 2-га (романтична): перед моїми очима відкривається прекрасний вид: із двох сторін трояндові дерева, дерев'яні альтанки - всередині бджолині полиці в яких стояли горщики із лавандою та м'ятою, подивись вгору плетистий плющ обплітає балки.

3-тя (розважальна), почувся сміх.

Саме тут, створили мотузковий парк.

Його обожнювали як дорослі, такі підлітки, студенти.

Якби ми не ставились до тварин, але ж зрада від нас самих значно болюча.

Тваринний квартал: тут трапляються кав'ярні та книгарні, спеціальні магазинчики, ветеринарні клініки. Проте погодьтесь, мішанина нікому не потрібна. Кожен квартал приховує деякі таємниці.

Унікальна кав'ярня, як це опинитися в затишному місці, обговорювати книги, знайомитись із творчими особистостями, знайти унікальні аксесуари для книг?

Отож, тому ця кав'ярня, ласкаво запрошує до себе, нових відвідувачів.

Все продумано до найдрібніших деталей: спершу спадають на очі гвинтові сходи немов змії, об'єднуються разом.

Глибокі крісла для більшого занурення та круглі столики, розповсюджувався ароматний запах чаю, проходячи вглиб ти опиняєшся в читацькому місці із літаючими книжками, незвичними аксесуарами. Гвинтові сходи вели до різних майстерень, почувся сміх.

Ох, настолки ходім покажу одне місце, сподіваюсь сподобається.

Голографічна вивіска Чешир, ласкаво запрошує до себе.

Відкривши драконячу ручку, перед моїми очима: органайзери для гральних кубиків, спеціальні полиці де зберігались настолки, пазли,

столи - трансформери де збирались компанією, в іншій зоні: переглядали фільми, створювали фотозони.

Готичні полиці із різноманітними аксесуарами, фурнітурами, розкидані футони.

*

Знайомство

Рейна обрала мене на тому ж місці, що й Ебігейл в готичному кладовищі.

Рідше, щоб ми обирали, але ж, можна схибити. Маленькі істоти помилялись частіше, такі здібності проявляються в дорослому віці.

Чудові мисливці, мали стійкий імунітет до отрут, вміли переміщатись, їхня бойова форма подекуди відрізнялась від звичайної. Чого Рейна, хм цікаве питання!

— Дощова погода, прогулювався по непрохідному лісі. Якесь сріблясте світіння, перед моїми очима пробігла кішка от тільки, запах крові турбував більше, невже поранили?

Де ж вона, о, знайшов ! Пробираючись крізь чагарники я побачив чорну кішку, а де ж рана? Раптом, відчув спостережливий погляд холодних очей. Згадується: разом з Ебігейл, збирав різноманітні трави/рослини, експериментував та вдосконалював зілля.

Наші дивоглядки тривали недовго, вирішила підпустити до себе. Ох, твоя рана глибока, не переживай зараз підлатаю!

Мої очі, засвітились зеленим полум'ям, її тіло піднялось, тонкі нитки утворили кокон, мій голос щоразу посилювався, цей ритуал являється регенераційним.

Раптово все закінчилось, ну що ж Рейна пішли до мого помешкання?

Чулося тихе мряу.

Неквапливо повернулися до міста некромантів, але перед тим як піти до мого помешкання потрібно пошукати щось м'ясне, овочеве та молочне.

О, точно магазинчик відьми.

Пам'ятаєте квартал демонів? Перед ним, поставав відьомський квартал.

— Кендіс, давно не бачилися, допоможеш? — схвильовано, запитав Деміан.

— Деміан, рада бачити тебе, схоже чорна кішка обрала тебе! — зацікавлено, відповіла Кендіс.

— В мене виникло прохання, пов'язане з Рейною, я тобі довіряю. Видно твоя крамниця процвітає!

— Проходь, отже рани, хм, тобі пощастило, через декілька хвилин з'явилась із пакуночком. — Тримай, невеличка інформація від мене, якщо що звертайся!

— Дякую тобі, приходь до мене.

— Ох, обіцяти не можу, нічні замовлення ніхто не скасовував.

Місто некромантів оточене непрохідним лісом, кладовищем позаду, готичними оранжереями от тільки трійця представників створили неповторне та лякливе місце, трупний ліс.

Наш некромант обирав непрохідний ліс, проте будиночок знаходився серед чорних скал та бурхливого озера, до нього вела кам'яна стежка, розквітали лікориси.

Будиночок некроманта здавався моторошним, алеж ілюзії ніхто не скасовував, бо хто знає в який момент гнила сутність виповзає назовні? У кожного із нас, свої страхи чи не так? Немов крила дракона, деінде проростає мох, напівкруглі башенки із гострими шпилями, якщо обійти можна побачити стежку обвиту плющем що вела до оранжереї. Проте повернувшись назад, я побачив жіночу фігуру, невже Кендіс?

— Доброго вечора, поговоримо? — схвильовано спитала Кендіс.

— Проходь, тобі чорний чи інший чай?

— Напевно імбирно-м'ятний, тобі допомогти?

— Ти ж моя гостя, якщо хочеш побудь із Рейною — запропонував Деміан.

— Залюбки — відповіла Кендіс.

Деміан обережно передав Рейну відьмі.

На щастя, кішка солодко спала. Кендіс пошепки промовила заклинання, перед її очима з'явилася лежанка така м'якенька, проходячи до вітальні, відьма обрала глибоке крісло.

Відчувався, прекрасний аромат імбиру. Гілочки ялівцю лежали серед стелажів,

потріскував камін, його полум'я зігрівало, раптово почулося муркотіння.

Через декілька хвилин з'явився Деміан із тацею та книгою що пролетіла та тихенько опустилася до дерев'яного стола.

— Кендіс, просто так прийшла чи виникло якесь прохання?

— Невелика дрібниця, я знаю про твої товариські відносини із демонами.

— Напевно чув, про певні конфлікти які виникли між гібридами та представниками кіберсвіту? — схвильовано, спитала Кендіс.

— Дещо чув, здається йшлося про договір та смертельні випадки які трапляються на певних територіях.

То знайдуться тіла в хамелеоновому місті, то ходаки якимось чином виявилися в стічній канаві на території гібридного міста — задумливо, відповів Деміан.

— Неспроста це все, хм знову мисливці чи завівся пацюк? — нервово, запитала Кендіс.

— Припускаю, гібриди комусь наче стояла кістка поперек горла.

— Щодо ходаків, то тут свої мотиви, так і не вгадаєш напевно.

— Бачив Ебігейл? — Ти де будеш, в місті некромантів чи повернешся до хамелеонового?

— Частково, щось сталось? — запитав Деміан.

— Мене попросила вона, якщо звісно ж не проти? — Виникли певні побоювання, ті хто працюють з отруйними парами становляться наступними жертвами.

👻

Невідомий

Ох, жага до вбивств активізується із настанням темряви.

Хоч ходаки мають певні переваги, проте протистояти гібридам неможливо в будь-якому випадку.

Тому не дивуйтесь, коли знайдуться пошматовані тіла. Споглядати із висоти пташиного польоту одне задоволення, пацюк ох насмішили.

Щодо гібридів, то тут 2 варіанти: свої ж або темне місто/ корпорації.

Заволодіти їхньою силою мріють ті, від кого відвернулись всі.

Молодняки самі винні що погодилися на цю авантюру.

Мисливців мало, щоб контролювати всіх, тому генії створюють спеціальний комплект прикрас за індивідуальними замовленнями, проте підібрати інгредієнти та матеріали, враховуючи їхню сутність теж складно.

Оу, наш Деміан з Рейною як завжди прогулюються хамелеоновим містом.

Моя люба Ебігейл, не переживай тільки будь обережною, гуляючи по темних кварталах в гібридному місті.

Ох, якісь натяки не залишив чи пізніше зробити?

Звісно працювати та приховувати що це моя справа, виявилось простішим, проте Деміан якось задумливо придивлявся до мене.

Точно, некромант, а вони відчувають запах смерті як відьми деяких кланів.

Нас називають хамелеонами через змінність личини, таємними агентами що працюють на 2 сторони.

Знаходити слабкі місця, виявляти проломи та підводні камені — наша прерогатива.

Не всі із магічних представників виявляють нас одразу.

Тому практикуємося в театральних майданчиках, пишемо книги, робимо грим. З дечим допомогли відьми та некроманти, безсумнівно вдячні їм за це.

Ох, відчуваю як от-от зароджується кохання.

Мої помічники настільки невидимі що проникають всюди де це можливо, іноді вдосконалюю якщо натикаються на пастки, прокляті закляття. Знову відлік, будьте певні, оберігаючи інших підеш на все. Розбий моє серце на шматки, щоб відчув себе живим.

Я заблукав у темноті серед тисячі облич.

Розплутай цей клубок, поки не стало надто пізно.

Ох, ходити по лезах так приємно що паморочиться голова.

Отруйна пара як персональний наркотик, поглинає повністю, вибратися неможливо.

Твоя кров солодка як вино.

Мертві розкажуть та проведуть за собою.

Заблудлі душі опиняться на роздоріжжі шляхів.

Те що стане кошмаром, стане реальністю твоєю.

🌵

Ох, пробудити мертвого та врятувати напівмертвих створінь?

Спробуйте якщо зможете, пересилите контроль, повірте ви його втратите при першій можливості як тільки побачите їх. Створити нове із протезами, вийде боком, не хвилюйтесь, перша спроба завжди невдала.

Здаватися, для некромантів, вони будуть пробувати знову і знову.

У кожного із них, маленьке кладовище.

Чим далі, тим складніше для них, із ювелірною майстерністю створюють щось живе.

Деякі лякаються, інші обходять стороною, проте з часом приймають.

Ох, зелене місто як гібридне місто постачають водорості та інші сировини, світ біопанку в дечому допомагає, їхні знання вкрай важливі, подекуди виручають.

Стрибаючи в кролячу нору, все глибше і глибше, пропадаєш в безодню страхів та кошмарів, сперечань та власних демонів.

Шукаючи альтернативні матеріали, де розетка стане чимось рідкісним, повільними кроками, через помилки створюються та вдосконалюються інакші протези.

Створити орган знаючи безліч нюансів не так просто, але ж це може в будь-якому випадку, врятувати чиєсь життя.

👻

— Ох, що за сморід? — Кого на цей раз пошматували, невже нелюдей? — схвильовано, запитав Деміан.

— Виявили в стічній канаві, пошматувала істота або гібрид, а де ж голова? — нервово запитав Агарес.

— Якщо не помиляюсь, то голова знайшлась в трупному лісі. Підвішена на гілці, щоправда, ти розумієш що від неї нічого не залишилось — відповів Веліар.

— Он воно як, приходять коли заманеться, качають свої права, а потім скиглять що їх знищують — обурено відповів Деміан.

Це ж непоодинокі випадки, навіть не шкода. Сиділи б, фіг зна де.

Припустимо їх немає: болотний сморід не розповсюджується по всьому світу, все навколо розквітає.

Оживає природа, баланс відновлюється.

— Як гадаєте, розкривати цю гидливу подію будемо чи забудемо назавжди? — нервово, запитав Агарес.

— Є одна ідея, але ж, певні корпорації сидять на 2-х стільцях, треба якось провернути, щоб ніхто не здогадався! — відповів Веленер.

— Чудова ідея, от тільки не всі погодяться — нервово відповів Деміан.

— Повір мені, погодяться, бо ці нелюди стоять кісткою поперек горла! — переконливо, відповів Агарес.