ТАТУ ВОГНЯНОГО ДРАКОНА

Вулиці Львова, навесні, завше стають прихистком, як для любителів джазу, так і харизматичної молоді з поглибленим відчуттям сьогоденної схибленості на химерах моди. Я повільно чимчикував Краківською – це майже в центрі міста. Запах кави по-львівськи збадьорював мене і наповнював душу сповна ендорфінами щастя. Кортіло якогось хайпу, аби бомбонути друзів з більярдного клубу «Bilʹyard Siti», де я був завсідником. Штука зелені, виграна вчора в снукер, муляла мені кишеню. Раптом над брамою відомого історичного будинку розташованому між вулицями Гавришкевича та Івана Гонти мені впала в око реклама салону, де білим по червоному красувався напис: «ПІРСИНГ і ТАТУ ВІД ГУМАНОЇДА МАКСА». Еврика! Щодуху вигукнув я і мерщій пірнув у відчинену браму.

На рецепційні сиділа справжнісінька жива лялька барбі.

– Добридень! Ласкаво прошу! Прощебетала барбі пухлявими, від надлишку ботуліну, губами. Вона вся, як новорічна ялинка, була усіяна пірсингом з різноманітних примамбасів.

«Слава Йсу», – хтів я привітатися, але з горлянки вислизнуло, по-дурнуватому: „Guten Tag“.

– Гуманоїд Макс до ваших послуг, пане!

– Степан Босота, – чомусь соромливо відрекомендувався я.

– Сідайте пане Босота, – вона вказала очима на крісло і доволі виразно посміхнулася. – Прослухайте, будь ласка, правила спілкування з Максом і ознайомтеся з прейскурантом процедур, ну, а потім насолоджуйтесь справжнісіньким кібердрайвом, – знову прощебетала барбі.

Я стоїчно вислухав монотонний голос диктофона.

– Все зрозуміло, – промовив я і двері миттєво відчинилися до кабінету процедур. Я підвівся і впевнено перетнув червону лінію поміж минулим і майбутнім.

Переді мною, витріщивши скляні очі, стояв у повний чоловічий зріст людиноподібний робот схожий на різника в скотобійні. Я стрепенувся. «А на рецепційні то була справжня дівчина, чи теж гуманоїдна?» – промайнуло в голові.

– hello i max – металевим голосом привітався гуманоїд.

Я знову ледь не бовкнув «Слава Йсу», але змовчав і протягнув лише руку для чоловічого привітання. ? Макс потис долоню і моє тіло наскрізь пронизала негативна енергія цього бездушного створіння. Він майже силоміць посадив мене на канапу майстра.

- what do you do?

– play snooker in «Bilʹyard Siti»

– well

Я лише зараз зрозумів, що не вказав бажану мову спілкування і натиснув «UA». Монітор на консолі вже був перед самісіньким моїм обличчям. Я мовчки вибрав перелік процедур, музичний супровід і натиснув «СТАРТ».

– А для чого тобі тату вогняного дракона? – без будь-яких емоцій запитав Макс.

– Для хайпа!

– О-о-о! Для тебе є аксіомою могутність і сила?

– Тобі цього не зрозуміти. У нас, в людей, є така вада – егоцентризм. Зараз в тренді бути пов’язаним з якоюсь єрессю.

Від яскравого світла софітів, що висіли над моєю головою, я заплющив очі та вмить ніби пірнув у чорну діру нескінченності анабіозу музики кіберпанку. Крізь час і простір до мене долітали лише уривки фраз мого «екзекутора»: «Попався голубчик!..» «Ось наб’ю тобі на грудях… дракона, а потім займусь пірсингом…»

Я прийшов до тями коли Макс майже закінчив процедури пірсингу. Він стояв схилившись надімною ніби вивчав мою реакцію на процедури, а потім, одним блискавичним рухом сильних нелюдських рук, спустив мої штани до колін. Я з жахом зрозумів його подальший намір і затулив своє потаємне тіло долонями.

– no penis! – закричав я на всю міць горлянки.

Але це опудало притисло мене до канапи й намагалося закінчити процедуру. Він не зрозумів мого наміру. Я мерщій натиснув «СТОП». Макс миттєво остовпів.

Розрахувавшись на рецепційні, я, щасливий і задоволений, що не дав Максу зганьбити свою чоловічу гідність, вирішив прогулятись по центру міста аби похизуватися своїм перевтіленням. Обличчя моє виблискувало на сонці всіляким розпірсингованим причандаллям, а оголені груди з вогняним драконом ніжно облизував лагідний весняний вітерець. Я відчував себе левіафаном.

Прохожі чомусь зирили на мене як на прибульця з потойбіччя, та мені було байдуже.

Відчуття польоту не покидало мене. Я дійсно летів у невідому для мене далечінь якихось пристрасних незбагненних бажань, а коли моє его було ще й підсилене тату «ВОГНЯНОГО ДРАКОНА», воно миттєво виросло до неймовірних розмірів. Мені здавалося, що саме зараз настав мій зірковий час і, о диво! Я перестав рахувати гроші…