Пролог
Я бачила, як випалюють тавро: спершу на конях, потім на людях. Хто ж знав, що після всього побаченого я ненавидітиму не тільки смерть, але й усі квіти, які продають у місцевих магазинах. Вони нагадують кров, вони – сама смерть. І тому рядки мого заповіту почнуться так:
«Я вимагаю, щоб з нагоди мого трауру ні в моєму домі, ні на моїй могилі не було жодної живої квітки, особливо червоних троянд…»
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.