ВСІ ВІРШІ ТУТ. Мегазбірка

БРАТСТВО ІЛЮЗІЙ

Я йому довірив все без міри,

Вірив в щирість, створену не мною.

Та чомусь замало стало віри.

Він не зрадив. Просто був собою.

Не шукав у зла глибоких вчинків,

Не міняв довіру на багатство.

Ми самі клепали із відтинків

Те, що люди називають братство.

Я зробив хорошу, світлу постать,

Наче він був здатен дати світло.

Та йому важливо було просто

Бути фоном, тепло і привітно.

Ми чужі не слухали поради

І молились на богів безликих.

І тоді страждали не від зради —

Від своїх очікувань великих.

Він не винен, що давно не має

Те, чого в нім не було й не буде.

Хто ж насправді винен? Хто там знає!

Тут розсудить тільки Бог, не люди.

Мирослав Манюк

30.04.2025