Ніч

Вони прийшли нізвідки. Їхні темні постаті розривали передсвітанковий осінній туман і просочувалися у дитячі сни.

Кроки тонули у холодному багні, виходячи наче з того світу чваканням небачених монстрів. Заглушене білою пеленою, воно не могло розбудити, лише тихенько закрастися до голови і затягнути до болота, схожого на те, з якого виповзло, але набагато гіршого.

Десь завив пес. Після кількох секунд голос вірного друга обірвався. Туман проковтнув останній хрип і не подавився.

Нарешті моторошну тишу розірвав ріг. Десь далеко, хоча може й за крок дзенькнула розбита шибка і гупнули вибиті двері. Заверещала сполошена худоба. То тут, то там туман осяявся яскравим полум'ям. Почали кричати малі діти.

Чоловіки вибігали з ножами, вилами, сокирами. Жінки почали тікати із сонними дітьми.

Невдовзі ґвалт стих. Сяйво полум'я зникло. Туман ще з тиждень ховав село від чужого ока, а потім і він щез. І лише ворони зліталися до піраміди з голів посеред руїн.