Біографія (не)успішного

Великий успіх народжується з чудової ідеї, важкої праці та порушення половини статтей кримінального кодексу.

С. Мавроді. Відділ економічних злочинів, казан N:666

⠀

Перед вами, дорогі читачі, автобіографія геніального, вродливого, шалено успішного і невимовно скромного бізнесмена Рандаліора Нищителя Сущого. Не бачу сенсу марнувати пергамент на порожні балачки, так що читайте і розбирайте на цитати.

⠀

Почався мій життєвий шлях як і у всіх мільярдерів з самого низу. На жаль, примітивні керівники Потойбіччя відмовилися визнати талант студента, відрахованого з Академії злодіянь на вирішальному іспиті. Та той гад-викладач відверто валив усіх, хто відмовлявся назвати його книгу шедевром. Старий словоблуд, трясця його матері, вигадав тупо нереальне завдання. Спокусити жертву взяти хабар з безногого за довідку по інвалідності. І що з того, що решта деруть сотні баксів за це діло без всяких порад знизу?! Гріхи гріхами але ми ж не потвори останні…

⠀

Коротше, відділ реєстрації покійників. Найгірша робота на землі, з цим навіть продавець жіночого взуття з відомого в нас серіалу не зрівняється. Задушлива будка зі скляним віконцем, розжарений комп з забитим кулером кашляє пилюкою, віндовс 95 щоб життя раєм не здавалося. Це праведникам добре, їх без черги в Небесник відправляють на золотому ліфті. А нам сортувати решту по всій Геєні. І спробуй помилитися, здеруть три шкури.

⠀

Коридор, вузький як світогляд колишньої, завжди переповнений. Кілометрова черга свариться, щтовхається, гне матюччя і димить куривом. Рамка речешукача пищить, охорона відбирає золото, гроші, випивку. Кладуть це добро в домовину, а нам мучся. Не я правила вигадав і нічого плювати на ширму. На стіні табличка: всіма мовами світу написано» Не палити», а нижче російською « Недопалки викидати в урну».

⠀

Процес ніби терпимий, перевіряй реєстр вчинків і розсилай. Запеклих грішників у район Данте, там якось коло визначать, більш спокійних у квартири на Полях покарань. Найгірше з половинниками, чистилище вже забудували до стану вулика. Раніше ними суд трьох займався, потім судді на заслужений відпочинок до Вогненного озера в пентхауси вшилися. Тепер доводиться якось тіснити в комірках, поки для них вгорі місце з’явиться.

⠀

Ніби взявся до роботи, класику ввімкнув щоб народ заспокоїти, тут хтось у двері лупить. Заходить Азік, особа стеледробильного его й інтелекту нижче нуля. Про таких кажуть, відхилень нема просто бовдур. А понтів море: костюмчик від Версаче, його власними руками пошитий, лапа до ліктя в годинниках, бездротові навушники стороннього звуку не пропустять. Кар’єра в цього чувака всупереч старанням батька-начальника відділу спокус шалено котиться вниз.

⠀— Здоров, Ренді,- вигукує він і на ходу виставляє перед моє віконце табличку «Зараз прийду, не розходьтеся» Черга вибухає хвилею бронебійних матюків. Азік всідається на стіл, закидає ноги на спинку мого крісла і запалює сигару. У нас це заборонено. Маємо подавати грішникам приклад. Спокушати їх вже не треба.

⠀

—Ти чого пост в катівні залишив? Мало догани?

⠀

— Та що я зробив? Подумаєш, відправив мазохістів на бичування. Один день радості серед вічних мук нікому не нашкодить,- синок вищого демона видихнув хмару диму мені в лице. Аж скельця окулярів кіптявою вкрилися.

⠀

— Працювати заважаєш,- кажу йому,- Премії позбавлять, а то й штраф вліплять.

⠀

— Скільки там премії,- сміється Азік,- От у спокусників бабок незміряно.

⠀

Тут він таки правий. Знає негідник, де грошові потоки. Після останнього указу десятина від незаконного бізнесу кожного грішника залітає на рахунок демона-автора ідеї. Серйозні дивіденти, найбагатші можуть хоч золотий пил замість приправ використати. Але якого цей мажор тут випендрюється?

⠀

— То працював би там,- делікатно послав я його подалі. Лаятися при клієнтах в нас теж заборонено.

⠀

— Я створений для кохання, а не пекельного труду. А тобі допомогти хочу.

⠀

— Ой темниш ти, Азазелевичу. Батя картку заблокував?

⠀

Не треба було цього казати. Осадив, як кота у відро води. Азік зіскочив зі столу. З волосся аж дим повалив.

— Каже, сам заробляй як непорядний пекельник! Ніби я не збирався. А в мене план є. Ідея на лимон!

— Ну просвіти,- спитав його. Таких ідей в Азіка дофіга і ще трохи. Зазвичай кінчаються вони криміналом. У пеклі законів не густо, але він примудрився порушити майже всі.

— Місця в Піднебесні райони продаватимемо. Грішники нас капустою закидають.

— Не мели дурного!- я ледь стримався щоб не викинути мерзотника через віконце.

Це ж додуматися треба. Ні щоб хабарі брати, що у нас в принципі тільки вітається. Звісно не в таких масштабах як у смертних. І ще жаліються, що ми їх спокушаємо. Можна звичайно домовитися з живими через якусь секту аби за певну суму відправити родича не в смоляні казани, а як мінімум у шахту. Труд звільняє, так один з місцевих казав. Але Небесник, територія підзвітна Самому, хоч і знаходиться у нас в Потойбіччі. Та за таке можна надовго сісти на розпечені вила.

— Звиняй, Азіку, відмовлюся,- кажу йому спокійніше,- Не хочеться шкурою ризикувати.

Той плюнув кислотою на підлогу і геть пішов. Йому який ризик, максимум по шиї надають за перевищення мір спокуси. А реєстратор, який документи видає, проблем не обернеться. Вертаюся до своїх баранів.

Контингент зібрався, як на підбір: пияки, наркомани, мокрі картярі в бетонних черевиках. Голомозі старці в барвистих одежах випитують, де відділ реінкарнації. База даних намертво зависла, у документах первісний хаос. Словом, ледь дотерпів до кінця зміни. А з голови не йдуть слова Азіка. Чому б не організувати щось таке? Набридло за копійки гарувати та мерзнути в кам’яниці. Пора купити вогняну колісницю, як у рекламі.

Не буду забивати біографію докладними поясненнями, як ми це все організували. Редактори мої геніальні думки розподілять. Бо ж не царське діло у власних ідеях лад наводити. Так ось, через смертного створили сайт Прощення крапка нет, вивісили прейскурант в біткоїнах і пішла душа в рай. Грішників на вілли в Небеснику, благо місця море, не рветься народ туди добрими ділами. Якщо забракне квартир, підселяли в проміжну зону під приводом реновації.

Я придбав собі замок на вогненному озері, Азазелевич колекцію колісниць став збирати. Живу тепер як король: меблі зі шкіри китів, телевізор з режисерськими версіями еротичних фільмів, власний портрет в образі цезаря, унітаз зі щирого золота. От і вся історія. Поради для майбутніх бізнесменів читайте на наступних сторінках.

⠀

— Ну гаразд не вся. Досить батогом сікти, начальнику, зараз закінчу. Тільки опублікуй, нехай дарма не пропаде.

⠀

Зареєструвався в нас якось один дивакуватий чоловік. Старий невисокий, зморшки разів сто розгладжували. Грошей відсипав море, вимагав собі пенати, як у святого. Президент мовляв великої імперії, ледь не третій Рим. Ну і згодилися на свою голову. Хто ж знав, що по сусідству виявляться люди, яких цей останній диктатор замордував. Написали скаргу, прийшли янголи з перевіркою несподівано, наче кредитори від МФВ. Взяли нас, Азіка батько ціною авторитету відмазав, а мене в відділ економічних у казан зі смолою. Та нічого, через тисячу років вийду. Дарма повірив, що цей план спрацює. У нас все не так, як серед живих. Добро і справедливість завжди перемагає.