Обранні

Міжкланові війни стали причиною для воскресіння всього живого:

відьомсько - ельфійських лісів, драконових місцин, навіть проклято - некромантичні ліси стали заручниками демонічного полум'я.

Без них, існування стало на загрозі знищення, розкривались криваві зони від яких тхнуло безвихіддю.

Лише хранителі місцин чекали обраних серед людських, що встановлять рівновагу між силами, минали покоління, надія потроху згасала, але раптом, стався великий вибух.

Все пішло тріщинами, завертілася воронка, а це означало що знайшлись обрані серед людських.

Розділ 1. Масальський острів.

Історія Берті

Прогулюючись Масальським островом та опинившись на роздоріжжі трьох стежин: одна з них, вела до місцевої річки Удай, тут виднілися химерні тіні хвойних дерев, кожна стежина путівника повертає до того місця звідки прийшов.

Частенько чулися, співи птахів, іноді з'являлася білочка та якийсь місцевий птах.

Рудоволоса бестія із голубими очима та лукавою посмішкою, півмісяцевий шрам на щоці як приналежність до відьомського клану, чорно - сірі нігті які видовжувались в разі небезпеки, являлась кіцуне.

Отрута як смерть, бинтові змії щоразу з'являлися, відчуваючи кров та навіть опіки, тому не дивно, що виникла стійкість до певних отрут.

Проходь путник незнаний, стережись голодних вовків які відгризають твою голову.

З настанням повні, до цього місця із завиванням вітру, додолу стеляться гілки неначе вшановують ту саму, королеву Деметрі: вороняче волосся розвивалося по вітру, неначе вуаль із павутинням на якому непробудним сном, спали найотруйніші павуки, пусті очі випромінювали потойбічне світло із тінями, моторошних мертвяків.

Чорні руки з гострими як у хижої птахи з під яких, цівкою витікає кров, схожа на якийсь батіг зі скелетними шипами.

Її плаття виглядає оживчим: колючі шипи стали каркасом, чорні троянди обліталися навколо шиї, розпускалися лікориси із лиликами квітковими, “вероніка” обпліталася навколо карнизного низу, звисала “синя борода”, немов подолом стелилася “цинія”.

Бійтеся її у приступі люті!

А павуки то непрості: видовжені кінцівки із кров'яними зміями, видовжене тіло з під якого вивалились кишки, котрі звисали та наганяли якусь жуть, довгі ікла з щупальцями та фіолетово - жовтими очима, поглиначі ще ті, їм фіолетово що їсти: людину або ж якусь істоту чи мага!

Лячно, еге ж, але є одне маленьке але: не чіпають тих, хто має чисту душу, проте обожнювали із гнилою душею та покидьками - стали особливим делікатесом.

Сабія як хижа птаха: великі крила здавались примарними, павучі та змієві крила з'являлись неждано.

Полум'яні очі на потрісканому обличчі здавались лютими, а її волосся як воронове крило із зелено-чорними нігтями які перетворювались в стилети.

Гарпієве тіло із василіско-ліановим хвостом.

О, стережіться Серафіми коли бавишся з вогнями!

Надто пекельно, щоб згоріти дотла.

З'являлася як вогняна фурія із пекельними хортицями.

Розділ 2. Різноманітні ліси та з чим їх їдять?

Історія про воскресіння лісів

Полум'яно - некромантичні: скелетні дерева, де під ногами неначе розплавлена лава з чагарниками котрі горіли полум'ям, саме там протікала річка у вигляді фенікса із крилами дракона.

Хвойні листя як капілярна кров, вирізані руни на стволах дерев.

Кишкова тропа з розгалуженням у вигляді кісток, поглянь угору на тебе дивляться: обезголовлені із павуками замість зіниць та змієвим язиком, тут і там пацюки із кров'яною шкірою, а хвіст з сороканіжками, пролітали стерв'ятники зі своєю здобиччю.

Прекрасний Некрофі: полум'яне волосся із зелено-чорними, заплетеними у вигляді василісково - мамбової змії, тіньові образи починали розсіюватися в пустих зіницях, його посмішка із трикутними зубами та довгими іклами з під яких цівкою витікає кров в перемішку з пекельним слизом, від якого плавиться все.

Чорні нігті зі сріблясто-бордовим вкрапленням, замість них шпага та пістоль, до того ж нижні кінцівки при стрибку, трансформувалися в клинки з під яких йшов сірчистий спалах.

Чорний плащ вільно розходився як крила кажанів, довга з ремінцями та драконячим жакетом, шкіряні штани з чоботами, захищені від отрут та будь-якого полум'я.

Являвся: потенційною зброєю з некромантично- демонічними здібностями.

Ельфійські: бірюзові верхівки та фіолетові спідниці із мандариновим низом.

Плющові стежки подекуди заплутувались, ведучи до темних/світлих, підземних ельфів.

До темнових лісів, вела оніксова доріжка.

До того ж вас зустріне некомата та безголовий вершник із косою наперевіс.

Проростали найотруйніші рослини з демонічними кристалами.

Твоє життя в їхніх руках, співпрацюють із некромантами та створюють артефакти для соларпанкового світу.

Таємничий Морей: гострі вушка зі срібними сережками в 5-х місцях на одному та кафою на іншому, чорняве волосся з передніми прядками, зигзагоподібний шрам йшов хрест навхрест, хрестоподібний шрам починався на лівому оці.

Зацікавлено, спостерігали фіалково - сині очі з чеширською посмішкою, ще б нічого, проте ця посмішка ставала дедалі моторошною із кривавими та видовженими як надточені леза, які з легкістю проглотять не тільки людських, але й істот та інших представників.

Бійтеся своїх бажань, звісно ж такі як вони, зчитують ауру та душу на раз два, але навіть для гнилих із чорною душею та не тільки для них, існують різні правила.

Світлі ліси: окутані примарною димкою із ліаново - дерев'яними платформами з трояндами.

Русалчина річка, протікає серед трав'янистих полів, драконових скал, химерних печер.

Кожна квітка вважалась значущою у житті ельфів.

Тому, дерев'яні будиночки з квітневими дахами уособлювали їхні здібності, як виключення - друга сутність при змішаній крові.

Для контролю та тренувань невідомої істоти, створювались відповідні місцини, іноді універсальні, очікуючи невідомо чого.

Захищені, багаторівневим захистом та самовідновлювальними заклинаннями.

Майстерні як окрема частина з оранжереями, ризики існують куди ж без них.

Біляве волосся з лимонними косами, заплетеними у трояндовий пучок, оранжеві очі з прихованою зацікавленістю та лукавою усмішкою.

Розквітали іриси на сорочці, з'являлись демонічні троянди з аконітами на лляних штанах, анімагічна форма: ірбіс.

Квітковий Деміан: анімаг-артефактор, світлий ельф із кафою у вигляді трилисника.

О, оскільки дракони представляли ще більшу загрозу то їхні поселення знаходились трохи далі від темних ельфів, проте некроманти/демони та відьми створили 4-х сторонній союз, але певні пропозиції від самих ельфів поступали, тому їхні послуги в деяких випадках, надзвичайно цінні, а нехтувати ними це безумство чистої води.

Водні знаходились на роздоріжжі: протікає, химерна річка із розгалуженням в певних напрямках: полум'яна належала драконам, смарагдово - сіра вважається ельфовою, хамелеонова з'явилася нізвідки, непередбачувана та небезпечна водночас.

Русалка залоскоче та з'їсть із потрохами!

Русалчина річка являлась розгалуженням химерної річки: бірюзово-чорна, яка закінчується русалчиним хвостом, посередині зливається у жабровому вигляді.

Коники канібали та інші, знали про так зване зворотне перевтілення: світло та темрява, дві протилежності, коли одна згасає просипається інша.

Медузні дерева, галькові стежинки оточені коралами як колючі їжачки, розкинулось латаття, пролетіли летючі риби, бульбашкові істоти: зелене волосся із заплетеними косами, вплелись глечики водяні, голубі очі як хвиля морська із таємничою посмішкою, прозорими хавками, покриті сріблястою лускою зі смарагдовими нігтями, довгий хвіст чимось схожий на василісково- русалчин хвіст.

Хранителі оберігали свої місцини, для воскресіння всіх лісів знадобилася чиясь кров, кривавий ритуал, за кожне воскресіння здіймається відповідна плата.

Вони відчувають, безумні зміни ось як їх називають, кривава бойня що от-от настане.

Що таке безумні ліси та з чим їх їдять!

Там де час немов зупинявся, дерева здавались викривленими, а їхнє листя як цукрова вата, проростали хамелеонові чагарники із ягодами що здаються солодкими, а як тільки розпробуєш, виникає відчуття ніби в один момент, все солодке стало кислим, а іноді все кисле стало солодким, гриби що оживають водночас, шляпки з химерними розводами.

Зелені як розплавлена лава, червоні: чорно-синіми, голубовато-сріблястими трояндами, колючими шипами обплетених навколо ніжки, кажанячі крила на химерних ніжках.

Пухнасті істоти з бубенцями на вушках, лякливі зі зміїною стрічкою, невідомі: котяча мордочка з лисячими вушками, пухнасте тіло із маленькими крилами, подвійним хвостом на якому, дзвенять бубенці.

Тут лунає, шалений сміх.

Безумний кролик путівників зустрічає незнаних!

— Ми за тобою сумували Аліса! — Хутчіше за нами!

— Ох, нічого не змінюється, шалене безумство як бурхлива течія.

Аліса вона ж Розалін полум'яна: полум'я розвивається, багряні очі налились кров'ю, грає таємнича посмішка.

Довгі нігті із чорними іскрами, окутана вогняною димкою, а її образ: полум'яна спідниця із демонічними трояндами, смарагдовий корсет із пекельними саламандрами, химерні рукави із драконовими перчатками, ауу - завили перевертні у вовчій шкурі.

Розділ 3. Перша обрана Айріс, знайомство із Деймоном.

Бібліотечна книга

Стелажі із книгами: чорні як сама пітьма, різьблені елементи квітів, кожен прохід як звивиста змійка, зверху на тоненьких канатах обплетених плющем, висіла примарна табличка, для людських представників ставала ковано- дерев'яною, у кожної істоти свій особливий символ.

В підвальних приміщеннях, їх називали змієвими катакомбами, зберігались найтемніші та найнебезпечніші або ж прокляті ґримуарії/бестіарії, отруйні та кланові книжки.

Примарні сови, як охоронні сигнальці, для них, будь-яка крадіжка це своєрідний виклик, поглиначі ще ті, залишають без оболонки та душі.

Піднімаючись по драконових сходах, опиняєшся в майстернях, там де настолка буквально оживає.

Змішанок багато, з'являлись ходаки, але із попаданцями так не працює, невідомо звідки та невідомо як, наче порталові проходи виникають здавалось би у звичайних місцях, де аномальщина немов обходила, їхні очі не бачать чортівні.

Безліч книг, лише одна із них являлась ключем для обраних, все не те, я не знаю, от відчуваю, але слабенька якась енергетика, де ж вона?

Віднайти, стучить в голові.

Чиїсь голоси, кричать, я відчуваю їхню лють, гучний брязк - розбилося дзеркало, залишивши криваві сліди та якійсь довгі й глибокі, бордові подряпини, деінде сипалася шпаклівка, тепліше я закриваю очі, навколо примарний туман чиїсь кістляві кінцівки, повзали павуки, немов би в воронячому волоссі, порпаються пацюки з круками.

Чиїсь, потойбічний шепіт: лиха книга, шукай розчленування, ти обрана, пам'ятай про це!

Проводжу рукою по корінцях, холод раптовий холод, моя рука немов зупинилася: пробіг наче холодовими голками, здійнялося пекельне полум'я, я танцюю немов на розпеченій лаві, ось вона: товста занадто темна, василіскові трикутники немов оживчі зі своїми жовто-оранжевими очима, раптом відкрилася книга, зашелестіли сторінки, зупинились посередині із беладоно- лікорисовою квіткою.

Стук стук, через вітражне вікно на мене зацікавлено придивлялася: совинна сова із тілом гарпії та круковим хвостом.

Звідки вона?

Потойбіччя чи паралельні світи?

Як зачарована, підійшла до вітражного вікна, відчинивши я тільки зараз зрозуміла, що щось не те!

— Поговоримо, обрана Айріс?

Воронячий плащ, чорна сорочка із ремінцями, шкіряні штани із драконячими лусками, високими чоботами, драконові перчатки як друга шкіра.

— Моє ім'я, Деймон до ваших послуг!

— Хто такі, обрані? — розгублено, запитала Айріс.

— Обрані, як сказати, між світами знайшовся кривавий пролом, нестабільність лісів пов'язана з обраними, ми відчуваємо безумні зміни, твоя сила пов'язана із потойбіччям.

— Які ризики?

— Зникнення паралельних світів, криваві бійні, настане хаос.

Наша Айріс: брюнетка з фіалковими очима, в стімпанкових окулярах зі сріблястим пір'ям, готична блуза із ремінцями, шкіряні штани з високими ботфортами: розписаний уроборос із маленькими кажанчиками.

Катакомби та покинуті місцини, міфологія із готичними бібліотеками, авторка жахів.

Належала, до покоління відьом: зчитувала аури, підвал як катакомби, саме там вирощувалися найотруйніші рослини, зберігалися найтемніші ґримуарії/бестіарії, ритуальна зала: стелилася демонічна ліана, глибокі ніші із колбами, обплітає плетистий плющ немов якась отруєна змія, зі стелі - павутинний килимок у якому порпалися пацюки, в коконах як для поживи, знаходились найгниліші, людські тіла, ти спробуй віднайти ще.

Перевтілення, о тут, згодилися покинуті місцини, непрохідні ліси, про обраних здогадувалася от тільки, з якоїсь радості, карта впала на мене.

Приходили, якісь марення та моторошні сни: плаваю в кров'яному озері, пролітали круки зі стерв'ятниками, люті очі, деякі із пустими зіницями, сміх гієн.

Розпечені болота з горівшими деревами, чиїсь скелети, надрубана сосна як колода.

З кожним разом, прокидаюсь: подряпини, якісь проколи, кров'яні руки, наче когось вбила.

Його руки, трохи прохолодні, щось видивляються, срібні очі такі пусті, його голос: Айріс, прокинься! — Подивись на мене, кошмари?

Раптовий поштовх, воронка зачиняється.

— Вибач, спогади.

— Вони приходять, знайомо, запросиш до себе?

— Якщо захочеш.

— Не відмовлюсь.

Ми оминули, дубові парки із трояндовими тропами, перейшовши місток, опиняєшся серед хвойних дерев, звивистих стежин.

До її будиночка, вела кам'яна стежка з ліхтарями-світлячками, черепиця обвита плющем, через вітражний купол проникає незвичайне світло, посередині розпустилося велике дерево із “гадючою цибулькою”, саме там, в глибині книжкових полиць: округлий стіл із засушеними квітами, серед квіткових колб, розташовувались глибокі крісла.

Клац, чашечки з трав'яним чаєм, мигдально-м'ятним печивом, біля її ніг, ластився лісовий та кіт-рибалка.

Невідомо звідки, з'явився демонічний сапсан.

— Мія, щось трапилось?

Мія- чорне волосся зі сріблястими прядками, бордові очі якось хижо спостерігали, короткий смішок.

Чорно- бойова форма із кров'ю, її стилети заплямовані не тільки кров'ю, але й синім слизом, василіскові ботфорти, чудово оберігали від впливу отрут та якихось заклинань.

Здійнялося, смарагдове полум'я та водночас потухло.

— Лісові вбивства, відрубані кінцівки з підвішеною головою, от прикрість, все одно, викрадеться з під носа патологоанатома !

— Чудово постаралась, ніякої користі від тих, хто знущається над тваринами, робить лісові пожежі.

— Примарна здібність як ніяк, от тільки затрати, але ж поглинання ніхто не скасовував.

— Чудово, як там гієни, серпентарій поживає?

— Перемивають кісточки, лякливе перетворення куди ж без цього.

— Деймон, розповіси дещо?

— Залюбки, Айріс виявилась обраною, самі в шоці!

— Співчуваю, скажи мені Деймоне, переходи між лісами, все ще в силі?

— І так і ні, можливо, але шанси зостатися і залишитися, приблизно 25%, побути трупом 5%, добривом 10%, полетівша кукуха 30%.

Розділ 4. Другий обраний Рейден, абсурдні тропи.

Покинута місцина

Квакали жаби, били чагарники по моєму обличчі, комарі, щоб їх, біляві хатки покриті павутинням, деякі заколочені намертво, одна із тріщинами, побиті вікна, перекошений дах, місцями вигорівший.

От тільки, мій шлях прокладався через такі хатки до місцевого болота, порозкидані стволи дерев, якийсь дерев'яний місток, який от-от обвалиться, була одна обхідна тропа через дрімучий ліс.

Отруйні ягоди та небезпечні гриби, похилені дубові дерева, то тут то там з'явилися чагарники із колючими трояндами та шипшиною, до того ж густий туман міг би заплутати, але витоптані доріжки з опалими шишками, які скидали білки такі чорненькі та шоколадні, а зараз якась невідома тиша.

Підозріло якось, навіть круки із совами, якісь голоси: грай та спробуй спіймати, тут всі свої, пухнасті та маленькі із трикутними зубами, чортячим хвостиком, розпускалися квіти, моїм станеш, залоскочемо та спіймаємо.

Драконяче око: чорна зіниця зі сріблястим місяцем, оранжево - зелені розводи навколо чорної пітьми, навколо бордові магнолії із лісовими гортензіями, шипшиновими чагарниками.

Здалеку, виднілися японські клени, скелетні дерева із капілярним листям.

Пробираючись все глибше та глибше, я чув підвищені голоси, що це таке?

Якийсь слиз, от тільки якийсь гарячий, моє взуття починає плавитись, неначе щось здохло, розклалося, сморід ацетону.

Цікаво, а грибочки пердунці, де небудь з'являться?

Грибова тропа: безліч грибів, от тільки існувало одне гриби як гриби, гриби не як гриби, заплутано?

Грибові представники вирізнялись з поміж інших, якщо невідомо звідки з'явиться табличка містечко грибів, знайте стрибати по них це цілий квест, пружинять добре, назустріч вам з'явиться грибова гусениця: хрящ-молочник блакитний, пенеллюс, родотус, морських анемон, міцени, із трубкою з якої, виднівся грибний дим.

Галюцинації як то кажуть, гарантовані.

Саме там, створювались різноманітні зілля та отрути, проживали грибні відьми: широкі шляпки, химерні рукави з грибними платтями.

От тільки, із настанням темряви, активізуються найсмертельніші та найотруйніші грибні монстри, світяться в темноті, а ще моторошні кошмари, галюцинації.

Вона розходилась на 2 стежини: кактусова і солодкий рай🤭

Кактусова тропа: постали химерні опунції, кольорові ехінокактуси, але пам'ятайте про розгалуження, безліч кактусів крім них траплялися досить-таки цікаві істоти: кактуси-зомбі із довгими колючками, чорними очима із червоним полум'ям, кривавою посмішкою, отруйними квітами, кактусові дракончики: голова цереуса перуанського, тіло хавортії, лапи седума, хвоста крассули.

Солодкий рай: шоколадні заборчики, м'ятні ліхтарі із безейною стежиною з льодяниками, тортові будинки з арахісово-карамельною черепицею, лакрицевими вікнами із крендельними дверима.

Тут розквітали желейні квіти та мармеладові дерева, виднілося кольорово-ватне небо із зефірними хмаринками.

А які істоти: вафельний кіт, пончикові пси, маршмеллоу-ящірки, жуйкові змійки.

Хей, обожнюєте павуків, знайте пройшовши якраз таки кактусову тропу, опиняєшся серед куколково - павучих дерев, саме там проживала: павутина замість волосся, мигдалеві очі, загадкова посмішка на червоних устах, верх як у павука-мисливця, низ як у воронково - вдовичого павука, павучі руки, з-під довгих нігтів які містили в собі отруту, виповзали павучки.

Небезпечна Ліліт, королева павуків, саме вона з'являється у моїх снах.

— Приходь, неназваний обраний! — загадково, привітала мене Ліліт.

— Почекай, а як сталося?

— Цікаве питання, ніхто не знає, як це відбувається.

— Нічого не зрозуміло, я зможу повернутися?

— Якщо захочеш, а якщо ні, то залишишся, але переходити між світами ти в будь-якому випадку зможеш, проте часові проміжки мають свій ліміт, застрягнувшим складно повернутися назад.

До ваших послуг, Рейден: фіолетове волосся, заплетене в бічні коси та зав'язаними у верхній хвостик, сріблястими очима з боковим шрамом, лукавою усмішкою, з обох сторін пройшов шрам.

Байкерсько-готичний стиль, художник та автор трилерів, детективів, прихильник сукулентів та хижих птахів, навідується до покинутих місцин, скрипач сучасної класики.