Горнятко з минулого

Зібратися разом у чотирьох вдавалося лише на дачі. Після короткої літньої ночі всі сонно й ліниво пленталися на кухню. Смажилися оладки, піали наповнювалися варенням та медом, одночасно кричав чайник із телевізором.

На стіл стелилася хрумка скатертина, ставилися блюдця й горнятка кольору морської хвилі з квітчастим візерунком. Всі радісно гомоніли та будували плани на день.

Цим літнім ранком горнятко стоїть на потрісканому, стертому, дерев’яному підвіконні — мов німа сцена самотності. Дощове світло м’яко ллється косо крізь старе бірюзове вікно. Кава ще тепла, і ранкове світло підкреслює бурштиновий відтінок пінки.

Вони виросли й роз’їхалися.

Коли тримаю це горнятко — здається, ніби торкаюся спогадів про ті часи, коли ми всі радісно гомоніли та будували плани на день.

03.06.2025