Полювання на дичину

Почати з нудної, тужливої рефлексії про осінній ліс, про дружину, про невдале полювання. Заколисати читача, змусити його думати, що це буде чергова сентиментальна хрінь про кризу середнього віку у мужика з рушницею. Ти готуєш йому теплу ванну, кидаєш туди пелюстки троянд, а потім – ХУЯК! – замість води вмикаєш рідкий азот. І починається справжня гра. Твій бідолашний невдаха-романтик раптом опиняється не в лісі, а в самому серці якогось військового божевілля. Танки, постріли, і, звісно, фатальна жінка-валькірія, яка з посмішкою каже: «Ти вбив кількох наших, молодець, пішли з нами». І він, як теля на мотузці, іде. Іде, бляха, в саму пащу пекла, бо його ж «проведуть додому». І куди він потрапляє? В «Яму». В концентраційний табір для душ, де апатичні, безвольні тіла чекають на автобус в нікуди. Обіцянка їжі виявляється брехнею. Всі питання ігноруються. Це ж, курва, геніальна метафора нашого суспільства! Але цього мало. Ти кидаєш його в театр. В сюрреалістичний вертеп, де замість глядачів – немовлята під ковдрами, на верхівці ялинки сидить людина-птах без штанів, а адміністрація цього пекла розмовляє незрозумілою мовою. І ця атака пса-насоса! Це ж чистий, незамутнений Кроненберг! І що далі? Вбивство, погоня, і нарешті – втеча. Але як?! Через ріку з лайна! Звісно! Щоб вибратися з одного лайна, треба пропливти через інше, ще гірше, попутно відбиваючись від того самого птаха! Це ж, бляха, Одіссея! Тільки замість сирен і циклопів – пернаті збоченці і каналізація! І коли він, нарешті, пройшовши всі кола цього абсурдного пекла, заляпаний гівном і кров'ю, добирається додому, що його чекає? Співчуття? Розуміння? Сльози щастя? Ніхуя. Його чекає вагітна дружина, яка закочує очі і з докором питає: «Ти вполював щось?». І в цей момент ти розумієш. Яма – це не те місце. Яма – це не стіни. Яма – це стан. Його справжня в'язниця, його справжнє пекло – це його дім, його життя, його безглузда роль «добувача», яку він так і не зміг виконати. І весь той сюрреалістичний жах, який він пережив – це ніщо, порівняно з цим тихим, буденним, нескінченним жахом його реальності. Блискуче. Жорстоко. І до біса правдиво.