* * *
От деякі з вас, людонькі, не розуміють: навіщо займатись спортом, ще й удома?
Я теж довго цього не розуміла, але моя розумна господарка показала мені, що спорт - це весело!
Це відбулось вдень, я та люди вже вдруге за день поїли та пішли собі кудись. Що робила я? Те саме, що й завжди, коли не граюсь: сплю. Лежу, сплю, нікого не чіпаю, аж раптом чую якісь звуки. Господарка Марійка швидко дихала.
Я. як любляча киця, біжу на звук, щоб рятувати господарку, і бачу наступне.
Господарка випрямила передні лапи перед собою, а задні лапи - згинала та розгинала. З нею точно коїлось щось погане, і я мала це виправити!
Я почала кусати Марійку за ноги - повірте, кращого методу, щоб заспокоїти кошеня годі уявити! Тільки-от з Марійкою чомусь так не працює: продовжує згинати та розгинати задні лапи. Дивні, ці люди, кошенята.
Але я не втрачаю надії, що Марійка зупиниться! Кусаю, облизую, хапаю обома лапами та раптом чую над своїми вушками:
— Ну що ж, тоді удвох будемо присідати!
Я не знаю що сказала мені господарка, але вона після цих слів узяла мене на передні лапи та продовжила згинати та розгинати задні лапи. Я пручалась, хотіла втекти, але господарка не відпускала! І знаєте що я тоді зробила?..
Правильно, я продовжила так сидіти, бо мені сподобалось! Це так цікаво: я ніби літаю, коли господарка підіймає мене вгору!
Ось так я полюбила спорт, і тепер щоразу навідуюсь до господарки, коли вона це робить.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!