У пошуках мами

Лей відійшла від Цирі метри на два і стояла біля лавки з солодощами,аж раптом у неї врізалася якась заплакана чорнява дівчина у святковому,красивому одязі. Цирі підійшла блище щоб побачити що там. Вона допомагала Лей встати і з запитання в очах дивилася на незнайомку. З недовгої розмови вони дізналися що її милий наречений накивав п'ятами,практично без причини. Дізнавшись про це вона заплакала і захотіла втікти аби розшукати його,бо в іншому випадку її б відали за нелюба. Незнайомка обіцяла добре заплатити за свого нареченого і навіть знала приблизну місцевість куди він утік. Цирі погодилася на таке замовлення і вони прийшли до багатого дому незнайомки. На порозі їх зустрів статний чоловік і дізнавшись що зробила його донька,сказав Цирі що це пусте витрачання її часу. Але донька заступилася і сказала що до весілля у неї є ще тиждень щоб його знайти.Вона нагодувала їх та запропонувала безкоштовний нічлліг,на що вони погодилися. Доки Ластівка відпочивала на ліжку, власниця дому заплітала Лей,а потім ніжно поклала їй на голову квітковий віночок.

Ніч пройшла спокійно. Замовнииця дала портрет свого кавалера, передоплату і карту,тому вони пішли за харчами і різними речами що могли стати у нагоді. На ринку якийсь чоловік розказував байки про те що в його селі завівся монстр,і що навіть їх талановитий мисливець не може його спіймати. Цей чоловік шукав того хто це зробить і дізнавшись де те село,зголосилася це зробити. Бо це місце співпадало з їх першим замовленням. Тай чоловік погодився відвести їх туди.

Минав день,минала ніч,а вони все їхали тай приїхали. Село не було закинутим,чи щось подібне,але у всіх будинках були заколочені вікна,так щоб жоден промінчик сонця не дістався в оселю. Їх зустріли доволі привітно. Єдине,що насторожило Цирі це те як вони розхвалювали свого мисливця-лісника (який навіть монстра вбити не зміг). Їй богу,як якась дивна секта. Тому Цирі захотіла дізнатися що там за чоловік такий що ведмедя голими руками задушив,а монстра ні. Місцеві привели її з дитиною до його будинку але їхня зустріч не була гостиною чи хоча б привітною. Навпаки він тримався осторонь і нічого на бажав ні знати ні говорити. Тому з розчаруванням у "геніальному мисливці" вони повернулися в село,щоб більше дізнатися про звіра якого вони бачили. З основних прикмет були: великі зуби практично,що ікла якими він може прокусити руку,довге темно-сіре хутро,злі,ненормально агресивні жовтогарячі очі з вертикальним зіницями,кігті розміром з палець,вовкоподібна форма.

Не ясно що то було,але розшукати треба було. Цього дня вона вирішила що пошукає звіра завтра а сьогодні почне вчити Лей як поводитися зі зброєю.

Вони дійшли до найближчої галявини. Вечоріло.Сонце поволі сідало за обрій,забираючи з собою останні промінці. Вони дійшли до місця призначення і Цирілла почала розказувати:як правильно захищатися і тримати зброю,в деяких випадках краще просто втікти якщо ворогів забагато або вони надто сильні для неї,і про те що їй треба з холодним розумом оцінювати свої сили та багато тренуватися. Лей почала казати,що коли виросте стане як вона тому хоче потримати меча. Ластівка дала їй таку можливість,але Лей було тяжко його навіть втримати. Вона не розуміла як Цирі може так спокійно його використовувати. Тоді Цирілла почала показувати,як ним користуватися,різні техніки які вона знає,а ще як робити не можна. Врешті-решт обоє зрозуміли що меч Лей заважкий і вона скоріше ним поріжеться ніж захиститься.

Наступним за чергою був лук. З ним дитя вже впоралося краще. Вона обережно натягувала титяву,чекала,видихала,прицілювалася і випускала стрілу яка переважно потрапляла за два чи три сантиметри від цілі. Це було доволі вправно як для неї,тому вони вирішили що в разі чого вона буде лише стріляти з лука бажано залізши на дерево,щоб вороги до неї не дісталися. На цьому вони вирішили закінчити сьогоднішні тренування і попрямували до їхнього тимчасового дому який надали місцеві доки вони не зловлять монстра. Так тихо що майже не чути,почалася і закінчилася їх ніч.

Як тільки зранку сонце повстало з-за горизонту і теплим промінням освітила світ,Лей встала і почала тренуватися без Ластівки. Що не дивно у неї мало що виходило,але вона старалася бо хотіла бути корисною для Цирі. Стріла за стрілою,р

ирі встала набагато пізніше ніж дитина і здивувалася що її чомусь немає в ліжку. Вийшовши на двір вона побачила,що Лей тренується і подумала не перебивати її спроби потрапити у ціль. Хоч з боку і здавалося що це якась дивна дитяча забавка,але Лей бачила це все неймовірним. Вона вбачала у Цирі не просто свого героя,а навіть щось більш споріднене,наче сестра або мати. Мабуть вона б зробила усе заради Цирілли і це було взаємно. Після продукування якого-неякого плану вони почали збирати зброю і обговорювати плани для відступу якщо все ж монстр виявиться більшою загрозою ніж вони думають. Лей мала сидіти в засаді на дереві доки Цирі чекає на монстра внизу.

Ввечері вони діяли за планом якби їх план не перервав чоловік у чорному плащі із платком що закривав лице. Він просувався точно звіром наче його не боявся. Цирі вирішила підійти до нього ззаду і наказала Лей лишатися на дереві. Вона обережно пробиралися кущами щоб не злякати тих двох. Що дивно він підходить до монстра все блище і блище,і раптом...гладить його. Це дивує Цирі і вона вирішує що вони у змові і якщо не можна упіймати монстра то вона нападе на чоловіка. Так і сталося,вона вистрибнула з засади і приставивши меча до його шиї знала з нього маску. То виявився мисливець. Вона вимагала пояснень яких їй люб'язно не надали. І на цей раз їм довелося його відпустити. Лише на цей.

Наступного вечора вони усе ж зловили монстра,але перед цим тишком-нишком щоб ніхто не бачив закрили мисливця у сараї. Чим чим а викраденням і утримуванням людини в чужому сараї вони ще не займалися. А тим часом йшовши все далі у ліс чиї пахощі трав могли зачарувати або дати надію,проте точно не їм. Вже сонце зайшло за обрій і поснуло. Різко вони зупинилися,бо Цирі почула шурхотіння в кущах.Лей стала за її спину і почала чекати,вона натягнула титяву,але ще не знала куди цілитися бо звір крутився довкола. Хвилина і Цирі кидається на нього і притискає до землі,вона вже хоча штрикнути його мечем. Проте помічає що це наполовину вовк наполовину хлопець з портрету,який проходив болюче перетворення з вовка на людину. Зачекавши ще хвилину він остаточно став хлопцем. Після недовгої розмови з ним вони дізналися що цей горе герой-коханець був проклятий на замовлення батька нареченої що не вважав його рівним їм і не хотів щоб донька на ньому одружилася. Тому заплатив відьмі за прокляття а та в свою чергу будучи його колишньою наклала дуже сильне закляття,навіть більше ніж заплатили. І цей бідолашний не в силах щось зробити і в бажанні не заважати своїй коханій жити щасливе життя втік до свого дядька сюди. А дядько його був мисливцем який знав як промахався племінник але не знав що робити. Дізнавшись про це,Лей дала йому щасливий камінь. Але вони знайшли вихід бо вовком він був не весь час і все ще міг одружитися на тій панянці. Вони вмовили його повернутися і все їй розповісти. Місцевим мешканцям вони нічого не сказали окрім того що монстра прогнали. Один з мешканців зголосився на те щоб відвести їх назад до міста.

Минув день,минула ніч і вони все ж приїхали туди,але вирішили спочатку зайти до відьми. Де Цирі погрозами пояснила чому їй треба повернути хлопця до минулого стану нормальної людини на що та дала їм медальйон що міг залишати його в людській подобі поки його носить,проте вона не могла зняти прокляття бо воно було дуже сильним. Наречена щаслива,її батько ні,але вони сеодно одружилися. І відгуляли красиве, пишне весілля.Може не жили довго і щасливо бо батько увесь час намагався прогнати хлопця навіть коли у них з'явилися діти,його внуки яких він дуже любив і хотів, зате разом. Отака вона мабуть любов попри все. А дядько його до речі почав розвивати своє село і навіть відкрив свою таверну яка не приносила йому великого прибутку але приносила радість,хоч і професію мисливця він повністю не закинув і в його таверні завжди було свіже м'ясо.

Лей продовжила тренуватися і вивела свої навички на новий рівень. А Цирі заробивши достатньо грошей за обидві справи почала збирати речі і складати план того як вони знайдуть маму Лей. Хоч зараз вона і була для Лей мамою їй сеодно хотілося дізнатися як вона загубила свою дитину і чому не шукала її. А може шукала просто не знайшла? А чи жива мама Лей взагалі? Десь у душі Ластівку шкрябло бажання не шукати цю жінку і назавжди лишити Лей біля себе,зробити її відьмачкою та вона знала що так не зробить бо її загризе совість і бажання вірити,що ця дитина пройшла це все не марно і знайде свою маму.

Вони вирішили не гаяти часу і скоріше рушати вперед. Брати попередньо замовлення десь по селах. Рухаючись повільно, але впевнено вони натрапили на місто де отримали нове замовлення. Жителі міста не могли нормально спати їх усю ніч мучили кошмари,а деяких людей взагалі знайшли мертвим без крові. Але це не робило їх досить привітними. Добре,що тепер уже знали точно на кого полюють то були вампіри виду Альп,що поселилися на місцевому кладовищі у склепі якогось багатого купця. Невідомо то була стая чи один вампір і якщо стая то наскільки вона велика, але те,що вони знали точно що вже двох людей вони убили.

І ось попід вечір зібравшись з силами і маючи у себе масло проти вампірів,вони пішли на кладовище.

Темрява осіла над кладовищем, затягнутим густим туманом. Отака вона ніч на ясну повню коли попри темряву,можна все ясно побачити,бо місяць як велика лампа в небі. Лей засіла на дереві, доки Цирі пробиралися через цвинтар до того самого ніжно-білого склепу . Двері швидко піддалися,особливо якщо вибираєш їх з ноги та супроводжуєш це шумом. Вона зайшла і роздивилися все уважніше. Наче нічого не було підозрілого чи бодай би лякаючого. Але щось тут чатує на них і дивиться своїм не добрим оком. Вона вирішила поглянути до мерця який тут спочивав. Відкрила кришку могили і на неї вистрибнув Альп,але вона швидко розпаравилася з ним за допомогою масла проти вампірів. Вирішила що це все і вони можуть завершити. Як тільки вона вийшла на двір на неї напали ще двоє,одна підійшла спереду тому Цирі зайнята нею не помітила когось ззадухто різко взяв її за плечі,вона щоб відірватися присіла на карачки,і одним помахом меча розрізала на двоє першу тварюку, а потім і другу тим же способом. Схоже тут була ціла зграя,що дивно і зустрічається вкрай рідко. Вона швидко побігла перевірити як там Лей аж раптом на неї вистрибнув ще один вампір але Лей прикінчила його стрілою що була вимощена маслом від вампірів. Вони зрозуміли,що тут їх дуже багато,але відступати не стали.

Цирі різала вампіра за вампіром,а Лей стріляла на них з дерева. Здавалося,що їх тут мінімум сто. Проте що робити якщо вже скоро закінчаться стріли? Надіятись лише на Цирі? Ні. Вже починало світати,але туман залишався понуро лежати на землі і наче ковдра вкривати залишки вампірів і могили. У неї закінчилися стріли. Близько десяти хвилин тривав бій з вампірами де билася тільки Цирі,раз за разом розрубуючи їх. Один надійшов ззаду,Цирі відтяла йому голову мечем,інші що бігли на неї з переду без вагань отримали свою дозу масла проти вампірів.Лей вже подумала що все,але ще один вампір наближався до Цирі,вона вирішила що має бути рішучою,інакше як їй бути? Вона швидко і тихо спустилася та взяла наполовину відколотий пам'ятник якоїсь жіночки і намагалася вдарити його проте Цирі розрубала мечем і вампіра і пам'ятник,ще й з таким звуком що Лей аж присіла на землю.Це був останній з них.

Тепер вони могли повертатися у центр міста і радісно повідомити замовнику про виконане завдання. Люди вперше змогли нормально спати і проспали так пів дня,а потім влаштували свято. Цирі дивувало те що багато людей недолюблюють відьмаків і кажуть про них всіляко недобре, але коли у їх житті з'явилася якась загроза буде то вампір або інші монстри чи розбійники,то про відьмаків починають ледь не легенди складати. А Лей подобалося що вони допомагали людям,вона задумувалася над тим щоб також стати відьмачкою їй же уже майже десять. Хоча мабуть більше їй усе ж подобалося досліджувати різних істот,а ще звісно камені,впродовж подорожі вони знаходили все нові і нові,незвично витягнуті або розплюснуті камінчики.

Життя текло своєю течією із спокою якщо так можна було сказати,на своїй дорозі вони зустрічали різних істот,не тільки вампірів,так минулого разу Лей пощастило побачити гуля,що пожерав труп,а цього разу цілих кількох Альпів. Цирі розказала їй що Альпи дуже рідкісні і інколи їх плутають з русалками,але вони навіть близько не схожі,бо що найменше їх слюна має снодійний ефект,але людина під ним бачить найжахливіші кошмари які тільки можуть бути. Лей надіялася побачити ще більше різних цікавих істот,бо наприклад ту ж саму русалку вона ніколи не бачила,лише чула про неї від Цирі.

Вони рухалися вперед до гір,інколи їх підвозили, інколи вони йшли самі. Туди сюди,зустрічаючи нові села і монстрів,помічаючи нові горизонти.

Гори високі,але не вище їх надій. На шляху навіть сталася маленька бійка з одним нільфгардським лицарем,але вона була не довгою,і майже ні до чого не привела та не затримала їх. Хоча вони наче і так нікуди не поспішали. Але мабуть Лей поспішала,а Цирі не сильно хотіла бачити її маму.І ось нарешті вони дійшли до дому який впізнала Лей. Він був пустий,з відкритими навстіж дверима і вікнами,виглядав обгорілим,де не де в стрісі були дірки,скло вікон було розбитим,речі розкрадені. Всередині не знайшлося нікого хто б міг хоч знати маму Лей. Цей будиночок знаходився доволі далеко від найближчого поселення,але вони сеодно вирішили спитати жителів селища чи не знають вони чого. І виявилося знали,що розбійники довгий час кошмарили те село,а коли одна жінка яка жила далеко за селом,в спробах захиститися зарубила розбійника сокирою,вони спалили її дім і викрали доньку,яка схоже ні про що не знала. Та жінка вирушила на пошуки доньки і з тих пір вони про них не чули. Лей хотілося росплакатися,але Цирі її заспокоїла і вони вирішили,точніше скоріше вирішила Лей,що хоче стати відьмачкою і вони рушили в фортецю Каер Морхен.

Але чоловік що віз їх на возі до фортеці обманює їх і заводить до лісу,а сам тікає. Вони довго ходять по лісу доки не натикаються на дріаду,ту саму дріаду яку Цирі бачила багато років тому,ще коли була малою, бешкетливою принцесою. З нею була ще одна невідома їй дріада,яка ніяк не реагувала. На відміну від Лей та плакала і кричала лише одне слово "мама". Цирі швидко зрозуміла,що ця жінка імовірно мама Лей,і та її впізнала. Мабуть у довгих подорожах вона стомилася шукати доньку чи поважала її мертвою,цього ми вже не дізнаємося,але зрештою вона перетворилася на дріаду і тут ми вже нічого не зможемо зробити. Чи може це все ж не мама Лей і вона обізналася. Хоча мабуть друге ніж перше,у будь-якому випадку це кінець. У Лей більше немає мами,але є Цирі що мабуть також добре. Врешті-решт вони пішли звідти і все ж тримали шлях до фортеці Каер Морхен,де Лей стане відьмачкою і з часом мабуть допоможе Цирі у її справах.