Можна?..

Світло від майже розрядженої лампи зливало тіні з пітьмою. Білі простирадла огортали моє тіло хаотично, хоча, попри відчинене вікно, у кімнаті панувала літня задуха.

Я безнадійно дивилася у стелю: очікування труїло розум різними "а якщо"... Перевернувшись на інший бік, розчарованим видихом обдарувала власну наївність.

"Так казково, на що тільки сподівалася"..

Та у сліпучо освітленому довгому коридорі готелю хтось збирався з думками.

За мить стуку все "жахливе-сіре" зникло, я миттєво опинилася біля дверей. Щойно відчинила, посмішку стало стримувати неможливо.

Ми стояли мовчки декілька секунд. Я не могла повірити, а він вже почав звинувачувати себе за позаробоче перебування поруч.

Узявши хлопця за руку, немов хижак, затягнула до себе в номер.

Він узяв мій зап'ясток обома руками і скромно почав перебирати пальцями, коли я зупинила його. Узяла міцну долоню й, поки хлопець спостерігав, повільно запустила її під свою сорочку. Поклала на груди. Холодна, вона поволі стисла і почала масажувати, великий палець бережно погладжував. Веснянки золотом розсипані на обличчі офіціанта, ляльковий носик і акуратні уста.. Він зазирнув у мої очі з питанням дозволу. Коли я кивнула, хлопець ступив крок вперед, я змушена була задкувати. Аж вмить як вперлася у стіну, гарячі губи торкнулися моїх. Його видихи робили мої щоки рум'янішими... Він діяв поступово, щоб я вловила ритм. Смак нещодавно випитої кріпкої кави передався й мені.

Раптом я вирвалася з обіймів, застрибнула на м'яке білосніжне ліжко. Грайливою усмішкою освітила його.

Підходячи ближче, офіціант скинув свою футболку, відкривши довге татуювання на плечі: лицар і розбите серце.. Темна фарба вигиналася під рельєфами сили. Слова були непотрібні, щоб зрозуміти обсяг моєї зацікавленості. Слова могли збити пісню дихання.

Тепер він був наді мною. Я запустила пальці у його каштанове волосся, на що офіціант відповів, ледь відсунувши мої чорні мереживні трусики. Ніжні погладжування переходили у вправні рухи, які, поки що, не намагалися зайти всередину.

"Який же у цього хлопця досвід"?..

Нахилившись, він впився у мою шию поцілунком із засмоктуванням, немов прочитав думки.

Наступна пульсація далася мені боляче, тож я ненароком подряпала хлопцеву спину, від чого той застогнав. Це було більш сонно, але, тим не менш, всередині наполегливо залоскотало збуждення.

Він не знав мого імені, а я не знала його, нам було байдуже. Лише цей момент об'єднував наші тіла.

Чергового дня ми вдаватимемо незнайомців: офіціант та клієнт, що забуватиме замовлення, щойно перший візьметься за ручку. Проте ліченими ночами, коли весь готель засинатиме, зустрічатимемося знов...