Серця злих

"я пліснявію." Він зрозумів це одразу.

Коли мати розповідала йому про це, він був молодий і не вірив . А зараз він сидів схожий на лісовика і в думках його пропливали слова матері -" серця їх черствіють , а тіло стає схоже на старий стовбур " Вона кожного вечора молилася аби він таким не став. " Бідна матуся ." Подумав він. Піднесши до дзеркала свічку , його зустрів старий дідуган з мільйоном зморшок, брови зелені , довга борода , лисий, згорблений , очі червоні. І всюди по тілу плями. Такі блідо блакитні,як пліснява . А йому лише сорок .

" Скоро мені помирати . Авжеж , за 20 років свого життя я наробив стільки зла , як інші за все життя . Звичайно я скоро помру." І ліг на ліжко склавши руки. Він знав що до нього ніхто не завітає , не знайде мертвим , не похоронить . А якщо навіть знайдуть , всі будуть раді. Це були його останні думки