скафандр

....................................................................................................... читав, не чув, не бачив що б десь було повідомлення про відкриття заселеної розумними істотами планети (хоча мрії ці і не зняті з повістки сучасності)...але я точно знаю, що навпроти мого дому у височенному триповерховому замку живе мільйонер. і він жлоб! бо коли я звернувся до нього по інвестицію у мої дослідження на створення тканини з міжзоряної матерії - він розреготався і випер мене зі своєї замкової споруди...

минулося всього лише якихось п'ять рочків і мої досліди набули конкретного вигляду - вигляду желеподібної чорної субстанції...пізніше, нам (команді з чотирьох людей) - нарешті! - вдалося дибитися з тої субстанції більш твердого стану і... - ура! дивовижна, вона набула вигляду чорної еластичної пластикової стрічки з сиво синіми відтінками товщиною у 2,5 мм, з одної сторони вона була не прозора, з іншої - навпаки, крізь неї усе проглядалося наче крізь найчистіше скло...і тепер нам із командою треба лише дибитися ще тоншої структури. аби воно стало тканиною! з якого можна буде виготовляти, шити, кроїти що завгодно - від носків до скафандру для праці у відкритому космосі... невдовзі нам і це вдалося! ми отримали неймовірно міцну тканину, яка містила в собі кисень, такий необхідний для скафандрів...і це був тріумф у створені броні на захист людського тіла від його ушкодження радіацією та від перепаду температур (від абсолютного нуля до температур на поверхні нашого любого Сонця!) - тепер ми могли спокійно працювати у відкритому космосі в легких (на вигляд спортивних костюмів) броньованих міжзоряною матерією скафандрів, а також - дістатися до самої серцевини нашої життєдайної зірочки...а ще, ця тканина запросто витримує "бомбардування" у відкритому космосі метеоритним камінням та пилом. і навіть може надійно захищати від звичайної зброї - від пострілу з пістолету до мінометних влучань. від лазерної зброї також - ця тканина просто поглинає промінь і перетворює його собі на користь, підсилюючи тим свою енергетичну міць...і це ще був не кінець тих можливостей, які може надати ця винайдена нами жива тканина, яка має властивість самоудосконалюватися!...і ми працюємо далі. але зараз у нас велике свято - нам уряд виділив не обмежений ресурс! про таке ми і мріяти не могли у самих рожевих своїх мріях...

і от, у час святкування до мене підійшов давній мій колишній багатенький сусід і сьорбаючи якийсь коктейль запропонував свою допомогу...ха! він, що, вважає наче я про все забув?!...я сьогодні багатіший за нього стократ... - і навіщо він мені?...і я придумав - чи дасть він згоду на дослід спротиву нашої тканини до анігіляції...сусід погодився!

на другий день ми перемістили нашу лабораторію до угідь сусіди, вдяглися в свої скафандри (схожі більше на елегантні костюми) та шоломи, "сплели" над його садибою сіть з нашої тканини і включили на усю міць механізм перетворення матерії на клітинному, атомному рівні. перед цим - як зазвичай - перехрестилися та прочитали кожен собі в умі "Отче наш"...традиція!

зі сторони ми мали вигляд якихось істоти в елегантному одязі з чорними без обличчя головами - замість облич сиво сині хвилі бігали по гладкій блискучий поверхні кулі. а навпроти були присутні представники уряду та наш, так би мовити, жертводавець... - адже його величезна споруда могла зникнути любої миті і вже ніколи не з'явиться...він змушений буде збудувати нову. і таке сталося...

спочатку зник тихий шум працюючого прибору, потім перед очима замигтіли іскри та кольорові плями та ми не відчували якого б не було дискомфорту. далі зникли дерева, люди - вся панорама змінилася. ми опинились в іншому місці...таке враження, що - ми перемістилися у просторі! і це тривало якусь то затягнену у часі мить. деякий час утруднилися наші порухи та рухи. бо коли я захотів зробити крок уперед, мені це вдалося з дуже великим важким зусиллям - наче я мав вагу слона... ні - скорше кита...але враз це відчуття зникло і все стало в нормі.

перемістилися ми недалеко - всього лише на кілька кілометрів. але сусідське угіддя трохи змінилося - воно набрало вигляду руїни опісля добрячого зенітно-ракетного обстрілу та масованого скидання бомб з кількох літаків одразу...

та головне, що місцевість не змінилася та нікуди не зникла у якийсь там мезозой...і ми лишилися живі, здорові та цілі...представники уряду нам бурхливо аплодували! бо це була наша остаточна перемога у створенні надійної броні людського тіла від - упаси нас, Боже! від цього - страшного апокаліптичного завершення нашого існування. не даремно ж ми будуємо швидкими темпами міжусесвітну станцію для сирітських безкінечних наших мандрів у просторі крізь лептонні пустелі, які загрозливо оточили острівок нашого існування...

а сусіду свому колишньому я показав середній палець з лівої руки.