мій бос перечитав жіночих романів

Просто шикарно, почала читати, вже відчуваю крінж та цього "психічно-мокрого" боса. Бідолашна Ганна... :-()

Хотів почати з цього твору, але, напевно, побоювався впізнати в ньому себе… але ні. Я хлопець простий: дивлюся, як дівчина пхає собі сосиску до рота, бачу хуй. У випадку з Ганною – шість… Про нестримне бажання просвітлених директорів всучити своїм темним підлеглим якусь чергову книжку з саморозвитку було прям ТОП. Внутрішній варвар Ганни VS внутрішня богиня іншої «героїні». Уявляю фаталіті=) Подумалось, що Ганні треба маску з відрубаної голови дикого кабана=) І пригадалося, як ми згадували феномен «Титаніка» на культурології в схожому ключі. Як казала викладачка, то – не кохання, то звичайна, банальна захопленість двох підлітків, які таким чином намагалися «бунтувати» проти життєвих умов, у яких опинилися. А справжнє кохання було показано лише протягом кількох секунд за ті три з гаком години: коли пара літніх людей, що прожили все життя разом, зустріла смерть у обіймах. І з цим важко сперечатися. А про напалм у контексті твору згадалося: «I love the smell of napalm in the morning… smells like… victory»=) Написано в вашому стилі – неперевершено. Саме тому в очі впало кілька дрібниць. Наприклад: «на його обличчі з’явився той самий вологий вираз обличчя» - надто велика концентрація облич, як на мене. «мозок лихоманило, намагаючись знайти» - неузгодження. «мозок лихоманило, поки він намагався знайти» – як варіант. І замість медіації, напевно, мала бути медитація (або я щось не так зрозумів). ПС. До того ж, не впевнений, що радіацію можна відчувати фізично ;p

Величезне дякую за такий уважний розбір і за те що впіймали цитату про напалм Про радіацію то звісно був стьоб але ж ми діти Чорнобиля тож фізичне відчуття ізотопів це наш національний вбудований радар! Зізнаюся чесно: твір цей я сама недолюблюю) Він занадто адекватний і софт як на мій смак! Справжня я пише набагато жорсткіше і безглуздіше!

Ну, тут і справді не було ні смертей, ні оргазмів... ні смертельних оргазмів. Не дотягнули.

Христина одним махом вдарила по яйцях усіх цих кліше любовних романів. А потім повернулася і ще раз вдарила, тільки тепер уже з розвороту в стилі тайквандо. Це називається талант.

Вибрала, щоб познайомитись з Вами, саме це оповідання, бо сподобалась назва. Не знаю, який був Ваш основний посил, але я побачила історію про те, як притягуються протилежності. Несподіваний загалом твір👍

Оригінально. Нестандартна подача думок.