***

От моя люба Віринея ми завжди були разом.

Рада знайомству, дозвольте представитися Меланія: її родовід походив від відьомських та чаклунських кланів, із самого дитинства розпочалася травнево-лісова закоханість.

Навіть міфологічні істоти приймали її такою якою вона є.

До того ж Віринея являлась мавкою попри це, із настанням світанку з'являється людська подоба.

Серед людиськ із гнилою душею, народились ті, яких вважали колись проклятими.

Здавались звичайними, але з їхньою появою, створились містичні академії, кожна знаходилась у тих аномальних місцях, там де панує сама нечисть.

Частина 1

Все розквітає та палало пекельне сонечко, повсюди чулися співи птахів.

Ґаздині порпалися у своїх хатах, завчасно сушили трави, деякі із них зберігались у темних приміщеннях, подекуди висіли чималі головки часнику.

До ґаздинь приходила талановита Ярослава: розписувала хати у неповторний,

квітковий розпис.

Підрозділ 1

Її покоління походить із древнього роду відьом, а її батько вважався некромантом-ходаком.

Бачила те чого не бачили інші, але бувши травницею, відчувала чиїсь пронизливий погляд.

Він щоразу переслідував її, де б вона не була б.

Підрозділ 2. Несподіванка

Настав світанок, із першими промінчиками сонця все замайоріло яскравими барвами, легкий вітерець колише листву, тож Ярослава давши тіні молочка, взявши 2 кошики, відправилась збирати лугово-лісові квіти.

Зустрівши інших, які вважалися напівкровками: людська+містична кров, раптом запала якась тиша ніби активізувалася невідома нечисть, а й справді: здригнулася земля, із гілля злетіли всі птахи, ми відчували якесь виття та стогони з під землі.

Спершу з'явилась одна кінцівка, потім інша з якої падали шматки чи то людської, чи то містичної плоті, воно зігнуло свої кінцівки, щоб дістати своє тіло: придивившись до ребер ми одразу ж відсахнулися.

Невже якийсь некромант до того ж середнього рівня, викликав незрозуміло кого?

— Розчаровуєш Ярослава, давненько не бачились!

— Белар що не будь сталося?

— Майже вгадала, займаюся пошуком двоєдушників та упирів, до того ж запросили до однієї з містичних академій.

— Он воно як, приєднаєшся до нас? — До того ж з якої радості, постав невідомий?

— Знайомся новачок серед двох світів, як бачиш його плоть та кров якогось бридотного кольору, досі не зрозуміло як він взагалі вижив, бо вважався мертвим, але влаштував якусь різанину, обирав заплутані стежки та чогось сподобались одеські катакомби.

— Чула про цю різанину: розірвано 5 людських і 6 містичних представників містичної академії, розвісив кишково-кісткову гірлянду, викликали особливий відділ. — Такого відбірного матюкання в житті не чула, деякі із них, плювалися отрутою яка пропалювала дерев'яну підлогу.

— Хто ж знав, що так станеться? — Напевно залишусь, тільки от відправлю ось цього до біоантропологів — задумливо, відповів Белар.

— За тобою скучили, сподіваюсь опудало палити будеш?

— Авжеж, тож побачимось із настанням темряви.

Підрозділ 3

Водночас юні відьмочки, збирали у корзину польові та трав'янисті рослини. Прикрашали підвіконня, плели квітневу косу немов та змія запліталася навколо дубового стола.

Заготовляли трав'яні збори, деякі інгредієнти дуже швидко закінчувалися тож брали із собою корзинку в якій: містилися магічні мішечки, скляні колбочки захищені від вогню, невідомих отрут.

Демонічна змішувалась зі стихійною, за допомогою темнової та некромантичної створювались візерунки котрі становилися невидимими для людських представників без магічних здібностей.

Підрозділ 4. Підготовка до свята.

Водночас парубки збирали хмиз та всяке сміття, окремо збиралися пляшки які стали основою для форм, коли вона була готовою, то до справи бралися майстри петриківського розпису.

Містичних істот поважали, намагались задобрювати.

Барвин віднайшов у власному сараї, доволі потріскане колесо та прихопивши декілька сірників, він відправився стежиною до озера Синевир.

Юний парубок якраз таки вкопував 4-х метрову деревину: середня являлась тілом та головою, бічні - руками.

Здалеку я почув чийсь голос, до мене на всіх парах: у лляній сорочці із підперезаним, тканим поясом та вузькими штанами.

Через ліве плече, був перекинутий тканинний мішок, у якому зберігалася солома.

— Барвин, як гадаєте чи вистачить соломи для обплетення колеса? — схвильовано, запитав Айрен.

— Гадаю вистачить, до речі, а де ви знайшли, оту деревину?

— Збирали гриби та хмиз, серед чагарників, мені допоміг Віссаріон, вистругати гострий кінець.

— Добре, тоді обирай що будеш обплітати?

— Скоріше за все, спиці — почекайте, до нас скоріше за все, приєднається Севастіян.

До нас підійшов парубок: воронове волосся розвивалось повітрям, одягнений у полотнянку, котра підперізувалась поясом, носив штани по-козацьки.

Тримав у правій руці, перекинутий тканинний мішок з соломою.

— Вибачте за запізнення, допомагав дітлахам збирати гриби, бо не хочеться отримати прочуханки від батьків.

— Слушно, обирай що будеш обплітати, Віссаріон обрав спиці то як щодо тебе?

— Нехай буде обод та маточина, якщо не проти?

— Не переймайся, тоді я займаюсь шиною — заспокоїв Барвин.

Підрозділ 5. Початок святкування

В цей момент, дівчата заплітали Марену.

Арета принесла жовті калюжниці, Зоряна вплітала волошки, після них йшли ромашки від Марти, весь процес плетіння супроводжувався піснею “Заплету віночок”:

Заплету віночок,

Заплету шовковий

На щастя, на долю,

На чорнії брови.

Підійшла Пелагія із запашною м'ятою та мелісою, Стефанія принесла кошик з лавандою так і плелася Марена, деінде переплітались лугові із польовими квітами.

Починало вечоріти, на небі з'явилися зірочки.

Парубки приносили хмиз та всяке сміття, Валеріан розпалював багаття: починало тріскотіти, піднімаючись все вище і вище.

Із середнього схилу, виднілося солом'яне колесо, Барвин дістав сірники, чиркнув об коробку, Віссаріон тримався за обод, загорівся сірник тож Барвин підпалив спершу маточиння, потім спиці, лише згодом обод та покотилося те пекельне колесо до морського ока того.

Стрибали через багаття хлопці та дівчата, тримаючись за руки.

Юліана, Тереса, Харитина, Рута плели віночок, співаючи пісню

”Ой вінку, Мій вінку”:

Ой вінку мій, вінку, хрещатий барвінку!

А я тебе плела вчора до вечора.

Виси, мій віночку, на злотім кілочку,

На злотім кілочку, шовковім шнурочку.

А матінка взяла, миленькому дала.

Якби-м була знала, ще б кращого вбрала,

Злотом взолотила, м’ятою обвила.

Пустили до озера, одразу ж співаючи

“Пливи, вінок за водою”:

Пливи, вінок, за водою,

Пливе доля за тобою;

Пливи, вінок, к бережечку,

К рокитяному кущечку.

Підрозділ 6. Пошуки квітки папороті

Зібралися двоє пар: Дем'ян та Меланія, Юстин з Іриною, а на березі озера знаходились статуї із червоного дерева: “Синь та Вир”, тож вирішили молодята підійти до цих статуй, щоб попросити про довгу та взаємну любов.

Сміливіші парубки відправились на пошуки квітки папороті.

Розділилися парубки по звивистих стежинах пішовши, намагались мавки тії хлопців охмурити.

Тонкостанні із довгим волоссям, прикрашав теє волосся сплетений, листковий віночок, деінде виднілися різноманітні квіти тії.

Троє парубків оступилися, 8 подарували гребінець сріблястий.

Отож пішли ті парубочки далі по звивистих стежинах, Боян з Ерастом зустріли вовкуна відьомського, Ігнатій з Климентієм встріли упиря того: червонопикого із 6-ма пальцями, Афанасій з Олексієм віднайшли будиночок відьми: весь дерев'яний, навколо нього кружляють круки, деінде сушилися трави, розвісилися по всій довжині мухомори, лисички, порхавки, чортів та інші.

Звіддаля почули голос відьми:

— Доброго вечора парубки як ся маєте?

— Шукаємо квіт папороті, свято ж.

— Запрошую до себе, не переймайтеся, знайдете або ж інші знайдуть.

Солоха була знатною відьмою, шкоди не робила, до неї приходили дівчата: навчала як збирати трави та гриби, де зберігати та як із них приготувати різні настоянки, настої, припарки, відвари, зробити оберіг.

Чорноволоса із синіми очима, одягнена у чорне плаття розписане квітами, на шиї пов'язана хустка, з під широких рукавів виднілися скривавлені бинти.

Зайшовши всередину: в глибоких нішах, зберігалися різноманітні книги, у спеціальних осередках - каміння, висіли маленькі грибочки.

Напевно у темній коморі, на високих полицях, стояли темні банки з інгредієнтами, висіли запашні трави.

У центрі стояв круглий стіл, а наша відьма порпалася на кухні, розпався ароматний запах трав'яного чаю із м'ятним печивом.

Афанасій вирішив допомогти, тож йому дістався заварник, Олексію чайник.

Солоха тримала столик із печивом та 3-ма глиняними глечиками.

Підрозділ 7.

— Поговоримо парубки?

— А чого ж ні, про що хочеш?

— Про що кажеш, а може про 4-х парубків які зустріли упирів та вовкунів відьомських, ще 2-є попали у славнозвісну пастку мавок — відповіла Солоха.

— Не пощастило їм, а без цього пошук квітки папороті не обійдеться, всяка нечисть активізується — задумливо відповіли парубки.

— Ваша правда, але ж відпустять із настанням світанку, угоду пам'ятаємо це і наше свято також! — Може залишитеся чи далі підете?

— Ми б залишились, пані Солоха може доєднаєтесь до нас?

— Веселитеся парубки, тільки ось тримайте: заготовлені амулети, по колу виднілися руни, в Олексія вовк із летючими кажанами, Афанасій отримав драконячого уробороса, мішечки з травами, ловці снів.

Підрозділ 8.

Дівчата розривали Марену на шматки, з'явилися русалки заквітчані у вінки тож у воду кидали кропиву.

Попіл збирали у мішки, розкидували навколо хат, розносили по полях та городах.

Здалеку чулися купальські співи, однією з яких, являлася “Ой на Івана Купайлого”:

Ой на Купайла, на Івана

Там зозуленька купалася,

На беріжечку сушилася,

Дівка Оксана журилася.

— Ой ти, Оксано, не журися,

Піди в садочок, проходися,

Там зі своїм Левком зустрінешся.

— Ой ти, Левку, Левкунечку,

Зустрінусь з тобою щораночку.

Частина 2

Особовий відділ займається справами міфологічних істот.

Серед магічних академій, виділяли: бойову, артефакторну, академію із вивчення різноманітних міфологічних істот, трупну, відьомсько-демонічну.

Оскільки між людськими та міфологічними була укладена угода при якій:

Здійснювався контроль

Існували особливі бібліотеки

Створювалися захищені полігони та тренувальні майданчики

Проводилося розмежування кварталів

За порушення йшла відповідна кара