Глава 3
Ми обсохли після купання у річці й ідемо по селу, раптом ми побачили одного хлопця, Тимура, він сподівався раніше, що у нас будуть стосунки, навіть коли я вступила в університет.
- Привіт, Ія. Давно тебе не бачив, радий бачити, - сказав Тимур занадто радісно.
- Я тебе теж рада бачити, - байдужим тоном відповіла я.
Тимур високий, середньої статури, його очі сіро - зелені, він лисий. Так рано лисіти це їхня генетична особливість, його тато рано полисів, і дідусь, і прадідусь.
- А це твій родич?
- Ні, це мій наречений, я через місяць заміж вийду.
- Радий за тебе, - вдавано радісно сказав Тимур.
Ми пішли далі, я відчуваю погляд Тимура на собі.
Коли підійшли до двору, то побачили біля двору біле ауді.
- А хто це до вас приїхав?
- Це приїхала моя тітка, мамина сестра, я підозрюю, що разом із Костею, своїм сином.
Тітка Марія жінка небідна, у неї своя будівельна компанія, з чоловіком розлучилася, виховала сама сина, підвелася на ноги, відкрила свою компанію, живе за містом. Кості 20 років, він вчиться на економіста, захоплюється баскедболом. А тітці Марії сорок років, вона мамина молодша сестра.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!