Ретрит

Такої безнадії я вже давно не відчувала після прослуховування книги. Бери лягай на підлогу і вмирай, бо все втрачено. Насправді, важка книга, вміло і професійно написана. Спочатку, хочеться виправдати людство. Але потім розумієш, межа була пройдена: вони знали, що він мислить, знали, що відчуває і все ж полонили. Чи необхідно проявляти так звану людяність до позаземних істот чи завершується вона, коли постає питання виживання? Кожен сам це вирішує. Єдине, сподіваєшся, що ця істота дійсно погана, ув'язнена за злочини, але коли дізнаєшся за які - стає на душі ще гірше. Думки цієї істоти такі гучні, сповнені несправедливості, а потім і злості, що хочеться кричати від відчаю. Допоможіть, врятуйте його! Хто-небудь! Але ніхто не прийшов, ніхто не допоміг.

Істота колись повстала проти правлячого режиму за багато тисячоліть до цього оповідання. За це її помістили у камеру кріосну. Скоріш за все, людство дійсно буде поводитися себе у космосі саме так, адже ми бачимо, як людина ставиться до природи на рідній планеті. Дякую за коментар!