Хитруни з Хитроверхівки

У самому центрі країни, між Грошоградівкою та Понтово, розташовувалося село Хитроверхівка — батьківщина найбільш винахідливих, кмітливих і безмежно хитрих людей на всьому континенті. Тут народжувалися не просто люди, а стратеги життя, чемпіони зі скрутної вигоди та олімпійці в обмані сусіда за пиріжок.

Розділ 1: Пан Стецько і його корова

Пан Стецько, знаний у селі хитрун, якось зумів здати свою корову в оренду трьом сусідам одночасно. Першому він сказав:

— Будеш доїти вранці, бо в неї молоко ранкове, дієтичне.

Другому:

— Після обіду — бо тоді жирніше. На сир!

А третій просто нічого не питав, бо був із району й «просто хотів підтримати місцеве фермерство». Звісно, корова стояла в хліву й голосно реготала — бо давно вже була бичком на пенсії.

Розділ 2: Пані Ганна і соціальні дива

Пані Ганна, вдова шостого рівня (усі попередні чоловіки загадково зникли після оформлення спадщини), оформила пенсію як мати-героїня, хоч дітей ніколи не мала.

— А що, — казала вона, — я морально всиновила всю молодь на районі. А особливо — тих, хто мені грядку сапає.

Крім того, вона отримувала виплати за те, що "психологічно постраждала від інтернету". Їй якось прислали рахунок за Wi-Fi, а вона подумала, що це лист із СБУ. Травма була, як вона казала, "на рівні душі".

Розділ 3: Хитромер — староста

Староста села, дядько Пилип, був настільки хітромудрий, що один раз продав сам собі ставок, а потім узяв за це ще й грант на розвиток екорибалки. Він організував «Фестиваль карпа», хоча в ставку був лише один карась, і той пластиковий. Але приїхали журналісти, зняли репортаж, і тепер Хитроверхівка фігурує в Європейському союзі як "етнопоселення з екологічно-символічним підходом до риболовлі".

Розділ 4: Молодь і стартапи

Місцева молодь теж не пасла задніх. Брати-близнюки Іван і Степан запустили стартап "Повітря з Карпат" — продавали звичайні баночки з-під варення, запаковані з криком:

— Дихни — і відчуй свободу!

Коли їх спіймали, вони відповіли:

— А що? Ми продаємо не повітря, а настрій. Це ж концепція!

Їм навіть дали премію за креативну економіку.

Розділ 5: Великий обмін

Одного дня село вирішило організувати міжнародний обмін досвідом. До Хитроверхівки приїхали делегати з Японії, Німеччини та Канади. Через тиждень німець зник, залишивши свій ноутбук, японця обміняли на трактор (потім, щоправда, назад, бо трактор був із фанери), а канадець залишився добровільно — його настільки вразила здатність хитрунів робити мільйон зі старої калоші, що він вирішив «переосмислити капіталізм».

Розділ 6: Фінал… чи ні?

Слава про Хитроверхівку ширилася. Її визнали культурною столицею з креативного виживання. Президент приїхав із візитом і після розмови з місцевими… призначив одного з них міністром економіки. Бо, як сказав він:

> — Якщо ви примудрилися за рік продати 12 фестивалів, 3 повітряні стартапи і корову-бика, то, може, й бюджет якось зведете.

Так село стало столицею нової стратегії: "Як нічого не мати, але всім щось продати."

І тільки стара баба Палажка сиділа на призьбі, жувала соняшник і хитро примружувалась:

— Та що ви думаєте, дурненькі. Це ще ми не починали хитрувати по-справжньому.

---

Мораль?

У кожному селі є свої хитруни. Але тільки в Хитроверхівці їх обирають у раду директорів.