Як внук Єгор осінь шукав.

Автор: Лис. Як внук Єгор осінь шукав. На Волині, там, де ранки пахнуть димом, а повітря прозоре, як кришталь, жив собі хлопчик Єгор. Йому всього чотири роки, але питань у нього — як у дорослого в бібліотеці. Все йому треба знати: “А коли? А що? А де?” І якщо відповідь не одразу — починається друге коло: “А чому так?”, “А чому не інакше?”, “А ти впевнений?” Одного вересневого дня Єгор сидів на перевернутому відрі біля хати і сопів, бо йому стало нудно. А його мама Оленка, бабуся Людмила і дід Лис тим часом перебирали картоплю на обійсті. Дід Лис нахилився до відра з дрібною картоплею, важко зітхнув і кинув: — Осінь уже, скоро дощі почнуться. І тут у Єгора в очах загорілося. — А що?! А де вона?! А коли?! — вигукнув він і підскочив, наче пружинка. — Осінь, кажеш?.. Ну, йди в сад, пошук