Коли повня торкається землі

Автор: Зіняк Олександр (Лис) Коли повня торкається землі. Повня настає завжди однаково — вперто, невідворотно, ніби не місяць, а око, що відкривається на ніч, щоби побачити, хто лишився без тіні. Але в лісах України, особливо в тих, що давно не знають сокири й молитви, повня — це не просто фаза неба. Це подія. Це народження старої пам’яті, що спить у землі, в кістках дерев, у порожніх гніздах, де більше не виводяться птахи. Це починається повільно. З повітря. Воно стає густішим. Ніби ліс вдихає і не видихає. Звуки приглушуються не тому, що хтось замовк, а тому, що щось слухає. Трава починає хитатися без вітру. А під корою дерев — шурхіт, як від пальців, що шкрябають, хоч і не мають тіла. Коли повня стає над лісом, такою повною, що здається — ще трохи, і вона проллється, тоді починається