Квітка, що стала дівчиною

З давніх-давен кожна квітка вражала своєю карсою. Але в них, як і у людей, були конкуренція та ранги. Були королеви - Троянди та просто - квіти. Ті другі заздрили королевам, всі окрім однієї. Так наша ж Ромашка була з тих простих, але вона не мала звички такої, як заздрити. Квітка захоплювалася тою красою, що віяла від інших нехай це - королеви чи то прості квіти та вірила, що в кожної є частинка доброти.

Ромащка терпіла насмішки та цькування, що вона не такі всі. І ніхто не здогадувався, що за це вона має дар, подарований чаклункою Нічною Красунею. Він дозволяє при місячним світлом ставати дівчиною. Сама ж квітка не вважає його даром. І все було би як завжди, поки не настала одна ніч.

Компанія друзів вирушила ночівлею в ліс, де жила Ромашка на відпочинок. Один хлопчина відрізнявся від друзів. Йому не сиділось на місці і вирішив покинути табір та пройтися прогулятись. І ненароком забрів на галявину, де була Ромашка в образі дівчини та й випадково налякав її та сам здивувався й злякався. Що дівчина не з його кола друзів та що вона робить сама самісінька в лісі посеред ночі? Оговтавшись він помітив, як вона зникла з його поля зору.

Хлопчина набрався мужності та промовив:

- Привіт! Вибач, що налякав. Виходь не бійся. Я не хотів тебе налякати. Хоча чесно, та й сам перелякався.

- Привіт! Не вийду.

- Чому?

- Я... Я... Не така, як ти. Тобі краще піти звідси

- Виходь. Нічого, що ти не така, як я.

- Справді?

- Так. До речі, мене Орестом звати, а тебе?

- Я Р-Ромашка... - виходячи зі схованки відповіла дівчина.

Орест побачивши дівчину в місячному сяйві відразу закохався. Ромашка з подиву та з незрозумілими відчуттям в серці та на душі дивилася на хлопчину. З тієї хвилини вони розговорилися та Ромашка розповіла хто вона. Орест сказав, що вона йому дуже сподобалася і хоче з нею бути, але та відмовила. Тому, що вона тільки в місячному сяйві може бути дівчиною. Той не замислюючи попросив у Ромашки, щоб та відвела його до чаклунки Нічної Красуні. Звісно дівчина довго відмовлялась, але все ж таки погодилась.

Чаклунка зустріла гостей та вислухала їх. І раптом вона запитала:

- Ромашко, ти не здогадувалася навіщо я тобі подарувала йей дар?

- Ні, я навіть його не вважаю даром.

- Даремно ти так говориш. Я тобі зробила такий подарунок, тому що ти єдина Квітка, яка не дивиться на ранг, статус і таке інше. Ти бачиш красу там, де навіть її не може бути. І тому вирішивши, що ти заслуговуєш на найвищу нагороду, якою є кохання. Так, як ти відчуваєш серцем і в тебе є душа.

- А, що можна зробити, щоб Ромашка назавжди стала дівчиною? - запитав Орест.

- Ось тримай, Ромашко, гребінець. Розчісуй кожного ранку волосся і не забувай нас навідувати.