Зимове сонцестояння

Пережити б цю ніч,

Де в’язкий і тягучий ефір,

Без єдиного відблиску зір.

Час, як спалахи свіч.

Де в’язкий і тягучий ефір,

Кожен видих і вдих –

Це розрив, перфорація, штрих.

І нуртує всередині звір.

Без єдиного відблиску зір

Згіркло-приторна темінь на смак.

Життєлюбство бунтує: «Не так!

Це ілюзія, чуєш? Повір!!!»

Час, як спалахи свіч.

Сонця промінь сполохає тінь

І насіє весняних прозрінь…

Пережити б цю ніч…

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
🕸️Марево🕸️
31.10.2025 23:31
До частини "Зимове сонцестояння"
Ох, яка у вас сильна рима. Мені це подобається. А ще, обожнюю кільцеву риму. А ночі. Вони найважчі, бо затихають зовнішні стимули і прокидається те, що ми маскуємо/ігноруємо вдень.
⋯
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше