Про море, пляжі й не тільки

Я народився в Севастополі, біля самого Чорного моря. Якщо намагатися бути абсолютно точним, то насправді в паспорті місце мого народження має назву з нотками комуністичного минулого – селище Жовтневе, і рідна моя мати виносила мене у будинку для породіль в Криму - неподалік від селища Тургенево. Причому, точно не встановлено чи відвідував цей населений пункт російський письменник-реаліст Іван Тургенев.

Отже, перший свій зойк та крик, яким я оголосив світу про своє народження був не Севастополь (хоча всім я чомусь із гордістю кажу, що народився саме тут), але усе своє усвідомлене життя я провів саме в місті біля моря. Тут я пішов до дитячого садочку, де мене пізно ввечері забирала мама – студентка будівельного технікуму , або тато – моряк у флотському однострої та безкозирці з двома стрічками, які під час штилю спокійно розташовувалися на спині.

Батько служив на військовому кораблі, навколо якого постійно було море. Воно заколисувало залізний корпус, примушувало тримати рівновагу та іноді, коли легкий шторм квапливо заходив в бухту, заважало корабельному коку (саме так зовуть місцевого повара) готувати український борщ та славетні котлети по 12 копійок.

Мені було 4 роки коли батько привів мене на свій корабель та дозволив походити по палубі і потриматися за стволи могутніх корабельних гармат. А потім ми дивились як маленький буксир та дерев ’яна яхта йшли різними курсами, а десь вдалині – на вході до бухти, відчинялися бонові ворота. Це насправді така залізна сітка, яка заважає підводним диверсантам «просочуватися» до військово-морської бази, щоб зробити шкоду.

Саме в дитинстві я відчув як сильно люблю море. Причому не тільки в літню пору, коли із задоволенням можна пірнути в мокру блакить, щоб остудити тіло та відчути як водні потоки змивають ваш бруд та роблять світ чистішим та прозорішим. Трохи солонувата вода приємно охолоджувала та додавала трошки наснаги.

Натомість взимку на море приходили дивитися, щоб отримати естетичну насолоду. Адже живий організм, яким я сприймав прозорі та рухомі товщі води ніколи, у всякому разі в моєму дитинстві, на замерзав, не покривався льодом, щоб сховати від світу власне неповторне життя риб, водоростей та креветок.

Той, хто народився в Києві чи Львові мабуть не так сильно відчуває тугу за чудовими блакитними краєвидами, живими пейзажами бухт, узбережжя, безперервної полоси пляжів, які комфортно розташуються в межах приморського міста.

Весь цей архітектурно-симетричний ансамбль з пам’ятками на воді, поромами, екскурсійними катерами, чайками, бочками (це такий середнього розміру причал у вигляді бочки в центрі бухти, до якого іноді швартуються кораблі), спортсменами на яхтах та човнах, що відпрацьовують елементи руху поки сонечко не сховалося, нагадує епіцентр якогось механізму, що постійно крутиться та рухається в суворій відповідності до заданої програми.

Рух моря доповнюють чарівні та неповторні запахи моря. Вони досить різні: від запашку розлитою випадково солярки на поверхні води до відчуття дельфіна, який виконує акробатичні номери в спеціально-обладнаному місці на набережній в центрі Севастополя. Якщо в цю суміш динаміки та різноманіття духа додати крапельку принад кожної пори року, насичене життя міста біля моря стане ще чарівніше.

Листя з дубів та акацій додають барв осені вулицям міста та набережній. Влітку різнокольорові туристи в вечірній час біжать до моря, щоб подихати свіжим повітрям та подивитися на вогники десь вдалині, біля бонових воріт Південної бухти. А квітучий мигдаль і тюльпани стають справжньою прикрасою Севастополя навесні, коли всі живі істоти ще сильніше прагнуть кохання та почуттів.

Неповторним є зимовий колорит міста на узбережжі, який порою ламає стереотипи і море продовжує власне життя за своїми правилами. У 2012 році вода в Чорному морі, а саме на узбережжі Севастополя, морська вода, яка, до речі, застигає при більшій, ніж прісна температурі замерзла наче сніговик на подвір’ї десь на промерзлій Алясці.

Насправді, тоді замерзло не все Чорне море, а тільки Південна бухта, але для мешканців міста, які не звикли до подібних вибриків природи, та зима стала справжнім випробуванням. Адже вони були вимушені знайти більш теплий, ніж зазвичай теплий одяг, а у власних домівках вмикати газові плити або куплені в місцевих магазинах обігрівачі, які різко стали дефіцитом.

(Далі буде)