Деталь

У 3-му класі ми відвідували уроки у старій одноповерхової будівлі в дальньому районі міста. Напевне, це було через нестачу місця в нашій школі: тоді у паралелі назву класу супроводжували букви від А до Д, а зараз часто достатньо однієї цифри. Дістатися на заняття можна за 30 хвилин пішки або за 5 хвилин на старому ПАЗіку за божевільні на той час гроші. Ми з другом суворо економили батьківський бюджет.

Одного дня вчителька перед початком занять зібрала нас та оголосила чудову ідею, як можна усім разом дружно прикрасити навчальне приміщення. Вона запропонувала нам зібрати картинки з пазлів, приклеїти їх на картон та розвісити їх у класі Уже наступного дня колись сумні та порожні стіни перетворилися на галерею: око милували картини на 50, 80 та навіть 100 пазлів. Не вистачало лише якогось монументального полотна. І цю задачу я взяв на себе.

У мене вдома саме був такий шедевр. На лісовій галявині, яка складалася з 600 деталей, влаштували вечірку мультяшні Мікі-Мауси, Бембі, Гуффі та всякі інші Дональди Даки. Таке не соромно повісити навіть замість шкільної дошки.

Кампанія з перенесення шедевра на дальню дистанцію була безпрецедентною. Дев’ятирічний я обережно ніс, а мій друг – уважно контролював процес. Усе для того, аби цілий рік однокласники бачили, хто тут справжній бос.

Але наступного року ми мали знову повернутися до нашого основного приміщення школи, тож останнього навчального дня забрали із собою додому свої картини й картинки. На жаль, ця спецоперація вийшла не такою бездоганною, адже по дорозі відвалилася одна деталь. Напевне, вона приклеїлася на клей-ПВА гірше за інші. Це був майже центр композиції, трохи лівіше. Красивого рожевого кольору, частина пташки.

Відтоді декілька разів поспіль батьки дарували на новий рік картини з пазлів. Ми любили складати їх усією сім’єю довгими зимовими вечорами: на 1000, 1500, 2000 деталей. Стіни моєї кімнати прикрашали репродукції Мадонни з немовлям, мосту в Лондоні, замка серед лісу та пам’ятника якомусь європейському генералу.

І одна картина на 599 пазлів. Здається, відтоді й мені не вистачає якоїсь частинки. В самому центрі, трохи лівіше.