Море, Ласпі, хмари
Коли ми виїхали на автобусі за місто та дісталися зупинки Ласпі на вулиці йшов дощ. Великі краплі розбивалися об асфальт та швидко створювали невеличкі калюжі. Не знаю чим ми завинили, та чому природа активно протидіяла нашим намірам відпочити у законній відпустці, але ми не здавалися. Гордо крокуючи в сандаліях по мокрому асфальту наша невеличка група з п’яти хлопців прямувала до моря, зелено-блакитні хвилі якого було видно неозброєним оком.
— Не важко нести? – спитав я Льоху-шахіста, який ніс величезний рюкзак, що містив наші продукти, покривала та гаджети.
— Ні, все гаразд, - відповів той, але з боку було видно, що пересування з таким вантажем дається йому не так легко.
На привалі ми випили пива зі скляних пляшок, що покращило наш настрій. Я забрав в Льохи його рюкзак, та він особливо і не сперечався: речі було нести важко, натомість він не залишився без вантажу, лишень змінив рюкзак на палатку.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!