Дивовижні рапани - мрії мають здійснюватися
Нарешті серед літа я змогла одягнути зимовий одяг. Я так довго цього чекала, що й досі не можу до кінця усвідомити свого щастя, – сказала Роксолана.
Одразу згадалася минула зима. Тоді ми з подругою Регіною довго гуляли біля холодного й спокійного моря. Часом бігали, часом видиралися на високі піщані дюни й милувалися краєвидом. Для мене це — одні з найприємніших зимових спогадів.
А ще був особливий момент — збирання мушель. Величезні, гарні рапани, від яких душа співала. Я відчувала себе так, ніби в мене свято, а подруга щиро ділила зі мною цю радість.
Коли ми приносили мушлі додому, я клала їх у відерце й заливала окропом, щоб вимити пісок і все зайве. Чесно кажучи, це було захопливо. Особливо вперше, коли їх зібралося так багато, що стояв сильний запах — і здавалося, ніби сама природа оживає в кімнаті.
Після очищення я виставляла мушлі на балкон сушитися, а потім складала у великий судок. Він наповнював мене щастям, коли я дивилася на нього.
А потім сталося диво — з’явилася можливість передати мушлі в рідний дім. Моє серце раділо ще більше. Я ретельно перемила їх під проточною водою, висушила й зібрала у велику коробку.
Минуло кілька днів — і мушлі вже були вдома. Разом із ними — й частинка мого серця, що сумує за рідним краєм, але водночас щаслива, бо ця зимова пригода залишилася зі мною назавжди.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!