Скандал у благородному сімействі. п’єса для домашнього театру
Джон Толкін, вигадавши тисячі імен для всього Середзем’я, власному синові дав ім’я… - Джон.
1917 рік. Бірмінгем. Велика Британія. Графство Вест-Мідлендс.
Вітальня. Джон Толкін (25 років) сидить у кріслі-гойдалці, покачуючись, нога закинута на ногу. З-під задертої холоші визирають шкарпетки з підтяжками.
На кухні Едіт Брэтт (28 років), жінка на останньому місяці вагітності, роздратована, з розпущеним волоссям, відчищає сковорідку від засохлого йоркширського пудинга.
Джон (у бік кухні): Обирай — Трандуїл, Фіндуілас чи Пенголод!
(кожне вимовлене ім’я супроводжується дзвоном розбитої об підлогу тарілки)
Джон: Ед, я не жартую!
(дзвін розбитої чашки)
Джон: Ед, я серйозно!
(уламки блюдця розлітаються по кухні, один з них долітає до крісла й зупиняється за сантиметр від ноги Джона)
Джон: Ой, ну не хочеш ельфійське — так би й сказала. Є чудові гном’ячі імена! Назвемо його Азагал, Дурін або Трор!
З кухні вилітає напіввідчищена сковорода й влучає Джону прямо в голову…
Через тиждень. Лікарня королеви Єлизавети. Бірмінгем.
Джон увесь у бинтах відкриває одне око. Над ним стоїть медсестра.
Медсестра: Вітаю, ви стали батьком. Приходила ваша дружина, просила передати: немовля назвали Джон. І, про всяк випадок… уже охрестили.
Джон відкидається на подушки й крізь зуби ельфійською:
Valarauco lin haccanda — «Балрог тобі в дупу».
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!