сновидець Єдід Холом

У рік правління Валтасара, сина Навуходоносора, сказав Єдід Холом слова, які записані в цю книгу.

Я людина маленька, з роду Веніаміна, не мав жінки, не мав синів, але відрізнявся від мого народу знанням Закону. На Закон я покладав надію, як на мудрість від Бога. Любив я мати справу з мудрістю, читаючи багато книжок давніх. І з друзями, яких в мене не багато, люблю дивитись на життя людей під сонцем, і висловлювати з ними притчі. Хоча скажу що моїх гріхів багато, і сам я нічого з собою не можу вдіяти, бо хто допоможе мені стримувати язика свого? І тому багато плачу, бо гріхи мої чисельні, як пісок у моря, та як зірки на небі. І був у мене місяць, якому дав я назву «шіпур», що означає виправлення, бо у той місяць зберігав я себе, і Бог Ізраїля давав мені сили.

І настали лихі дні, при житті моєму, та за наближення мене, Єдіда Холома, до Господа почали цуратись навіть друзі. І в один з тих днів побачив три сни.

Побачив я двох людей, одного котрий не мав хліба, та другого, у котрого є три хлібини. Та якщо придивитись, то ззаду їх можна побачити заколоте ягня, від якого іде слава. І людина яка мала хліб, знущалась над тою хто без хліба. І спитав я у першого чоловіка: Чому ти не підеш і не візьмеш ягня яке позаду тебе? Та він відповів мені: Його не існує, бо є тільки хліб. І запитав я у того хто мав хліб, чому він хвалиться їжею, хочу позаду нього є краща, і він сказав мені: бо його нема, а є тільки хліб.

І побачив я інший сон. Є Терези, де на одній чаші мішок де є шість монет, та в другій чаші мішок де сім монет, і другий мішок важче за перший, і у нього була людська слава. Та якщо придивитись, то ззаду Терез є мішок, де сорок дев’ять монет, і він захований у куточку, хоча слава його, де від людини, і оспівували пісню про мішок де сорок дев’ять монет, і так не знаходили.

Також побачив я осатаній сон. Ось пішов раб господаря свого до саду з виноградом, і побачив він сухий виноград, та відкинув його. Далі пішов, я знайшов добрий виноград, та і його відкинув. Але раб придивившись, під листям знайшов кращий виноград. Цей виноград можна порівняти з красою перлини, чи з вартістю золота. І пішов він, зробив вино з нього, та подав господарю. Господар зробив свого раба більшим у домі своєму.

І прокинувся я, та був здивований снами, та так що не споживав їжі сім днів. І сьомої ночі, побачив я ще один сон.

Ось стоїть, з сяйвом, ім’я їй Хохма, та також Софіа, й Хохмта. І каже мені, гарним голосом: Ти бачив те, що тобі знадобиться. Покладай надію не на багатство, та не шукай його, бо є краще ніж золото, більше ніж влада, та сильніше за землетрус. Йди за Мудрістю, шукай її, стережись зла, та бережи свої дороги.

Тоді я зрозумів сни: хліб, два мішки та виноград, це слава земна. Раб який шукав виноград, це той хто шукав справжній скарб. Ягня, сорок дев’ять монет у мішку, та той виноград були про надію на Господа Бога Ізраїля, та на його Мудрість, яка говорила до мене.

І жив Єдід Холом ще тринадцять років, та чотири місяці, і помер у віці сорока п’яти років, та помер при вині у руці, бо не зберігав слова, та позабув Бога, бо любов до світу забирає спасіння.