Капище посеред сучасного міста
Як часто ми гуляємо містом в якому давно проживаєте або енну кількість років бігали поблизу університету, де навчалися та зупинялись на мить, щоб проглянути всі деталі? Я це помітила ще давно, але ця непримітна яскравість швидко губилась в моєму швидкоплинному житті. Але чомусь вчора йшла до Виставкової зали й вирішила зазнимкувати ось цю чудернацьку “статую”. Спочатку в голову згадалось капище, себто місце поклоніння волхвів центр, якого було пов’язане з ідолом у вигляді лиця божества у яке вірили в ті часи одне із язичницьких прошарків.
Доволі цікаво те, що це місце має містично надто легку енергетику. Я сиділа на лаві й зробила декілька відеоповідомлень, де поскаржилась про недоречність фотовиставки теми весни в музеї Космонавтики. Насправді хотілось ще було трішки посидіти там та насолодитись цією незвичною легкістю, тале це була не кінцева точка для відпочинку…
Уявімо тепер, що існують й досі поклонники. Вони одягнені у звичний сучасний одяг й їх не відрізнити від пересічних юнок з юнаками. Збираються щовечора аби погомоніти на тих лавах про своє божество. Інколи починають наспівувати своєрідні пісні, але їх ніхто не чує. Так, як в особливий період у декілька днів стається так, що лише обрані заходять до званої “зони тиші”. Поклонників ніхто не бачить та власне й не звертає уваги ввечері, що люди заходять в одну місцину та зникають з поля зору буквально, коли освітлення майже не сягає своєї потужності тієї ділянки з ідолом.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!