Акула

Акула

- Доброго дня директоре. І тобі привіт Саша. - бухгалтер привіталася з керівником і секретарем що прийшла з ним.

- Тамар Катеринович, я зараз принесу гроші, вам лише потрібно підписати документ.

- Добре. - коротко відповів він заходячи з Сашою до кабінету.

- Поки що все йде за планом. - Саша поглянула на супутника. Той мовчки повернувся до дзеркала і почав уважно роздивлятися своє обличчя.

- Не хвилюйся навіть рубців не видно.

І бухгалтер нічого не помітила.

- Та, то я так... - Він прибрав руки від голови.

- Тільки більше так не мнися! Головне не мямлити. Це основа.

- Добре. Просто складна справа, ризикована. Та я готовий.

- А спускати гроші на азартних іграх не складно? - Вона посміхнулася. - Твої кредитори за ті гроші поріжуть тебе не так акуратно як наш знайомий.

Він ще раз поглянув у дзеркало намагаючись помітити рубці.

- Та це твоє діло. Беремо гроші ділимо і розбігаємося. Ось тримай документ на отримання. Його власноручний підпис.

Вона поклала листок на стіл.

Чоловік всівся у велике, зручне крісло.

- А добре бути босом!

Саша іронічно посміхнулася.

- Сьогодні у тебе особливий день. Тому навіть приготую тобі каву. - Вона повернулася до кавової машини.

- З вершками і цукром будь ласка.

- Він п'є чорну.

Зітхнув дивлячись на неї з заду. Задумався. Гарна фігура. Напевне директор ще й спить з нею. Тамар Катеринович завжди отримує все що хоче. Роздуми повернулися до справи. Як це вона на таке наважилася? А ,як він сам наважився погодитися з її планом?

Його думки перервала бухгалтер що зайшла з кейсом у руках.

- Я принесла гроші які ви замовляли.

- Проходь. - Чоловік спробував надати новому голосу впевненої інтонації.

Вона поставила кейс і відкрила.

- Рівно мільйон. Ви приготували документ?

- Так. Ось, перевір. - Він простягнув листок.

Бухгалтер не беручи до рук пробігла очима по тексту і підпису.

- Так, все вірно. Зараз принесу довідку на гроші.

Вона простягнула руку до листка. За дверима почувся шум. Всі поглянули на вхід очікуючи побачити бухгалтера.

Натомість до кабінету зайшли двоє чоловіків у костюмах.

- Тамар Катеринович? - Не вітаючись спитав перший.

Бухгалтер відступила убік.

- А ви хто...такі? - голос чоловіка раптом сіпнувся.

Другий прибувший безцеремонно вихопив з його рук документ і простягнув першому.

Той уважно поглянув на листок і відповів.

- Спеціальний інспектор Оль. - Відпрацьованим рухом показав розгорнуте посвідчення. - А це інспектор Ір, мій напарник.

Його супутник вже розкрив своє посвідчення.

- А ви хто? - Оль поглянув на присутніх жінок.

- Я Женя бухгалтер. - Пролепетала жіночка.

- Саша, секретар. Роблю каву Тамару Катериновичу. - вона показала чашку з напоєм котру тримала в руках. Поставила її на стіл.

- Зрозуміло. - Оль посміхнувся - Ви нас поки що не цікавите, а до вашого керівника є кілька питань. - Інспектор похмуро повернувся до директорського крісла.

- Тамар Катеринович ви заарештовані за підозрою у шахрайстві. Викрадення грошей у сумі сто мільйонів що належать інвесторам. Також фіктивне банкротство та інші фінансові афери. Він вказав на забраний документ. - І це також доказ вашої вини, підписаний власноруч.

- Це не мій підпис! - Обвинувачений вскочив з крісла.

- Експертиза покаже. Можете ознайомитися з ордером на арешт. - Ір дістав однією рукою ордер а іншою наручники.

- Сто мільйонів це серйозно. - Оль суворо насупився. - Раджу зізнатися.

Директор у розпачі роззирнувся. Бухгалтер здивовано дивилась на нього. Секретар мовчки стояла поруч.

- Зізнаюся! Та не сто мільйонів а один! І взагалі, я не Тамар Катеринович! Я не він!

- А хто ж ви? Добра фея?

- Я Юлій з п'ятого відділу, менеджер.

-Що це за дурня? - Другий інспектор подивився на свого напарника.

- Взагалі то у нас є менеджер Юлій. - Підказала Саша.

- Так, розкажи їм все! Ти ж бачиш що коїться? - Бідолаха тільки тепер згадав про спільницю.

Інспектори втупили погляд у секретаря.

- Юлій з п'ятого відділу. Та він вже місяць на лікарняному. Якась операція чи що. Не розумію до чого тут він...

- Ах ти ж...Ааа, підставила мене! - Він схопив її за плече та Оль швидко втрутився. Інспектор скрутив йому руки за спиною і застібнув наручники.

- А ти я бачу буйний? Тамар, сто мільйонів. В числі інвесторів є люди що вбивали за значно менші гроші. Бандити, бізнесмени, працівники твоєї компанії врешті решт. Зізнайся, поверни гроші та отримаєш мінімальний термін.

Двері відчинилися і до кабінету зайшов чоловік з кучерявим волоссям.

- Добрий день Тамар Катеринович. А я Женю шукаю, хочу за лікарняний отримати кошти.

- Ааа! - Заволав заарештований. - Він вкрав моє лице! Це я він, а він це я! - Директор смикнувся в сторону прибулого.

Той посунувся до виходу немов ховаючись за двері.

Оль повалив в'язня до столу.

- Я так розумію ви менеджер п'ятого відділу?

- Так Юль, а що?

- Так це наш Юль. - Вставила Женя.

- Під божевільного косить. - Промовив Ір.

- Розберемось, а зараз поїхали.

Інспектори потягнули заарештованого що з криками пручався.

Через десять хвилин кучерявий менеджер і секретар вийшли з будівлі.

В руці менеджер тримав гроші за лікарняний.

Саша подивилася на супутника у недолугому офісному вбранні.На його опущені плечі, кучеряве волосся. Вона не втрималася і скуйовдила його зачіску. - А тобі так пасує. - Саша усміхнулася.

- Гадаєш? - Він поглянув на неї "своїм" поглядом і вона вмить згадала хто перед нею. Пригадала скільки часу вона накручувала ці кучері, всі дні підготовки. Як він поїхав кудись з лікарем, а повернувся сам. Всі деталі схеми яку він придумав і реалізував. Він завжди отримував все що хотів. А вони всі дурні. Як можна не впізнати цей погляд.

Тамар сховав гроші в кишеню. Натомість дістав рукавички і одягнув на руки.

Вони піднялися в її квартиру.

Вона пройшла до шафи і дістала кейс.Поклала його на столик. Відкривши помилувалася готівкою.

- Як гарно! А те що на рахунку ще гарніше.

- Він пройшов до ванної кімнати і поглянув на своє відображення.

- Шукаєш рубці? - Почулося з кімнати

- Ні. - Відповів він. - Лікар дійсно хороший. Був.

- Ти не бачив де мої таблетки? Вічно коли нервую одне й те саме. Ці головні болі мене доконають.

- На столику, де і завжди. Він почув як вона наливає з пляшки воду.

- Цей дурень дійсно чудово підійшов. І зріст, як в тебе і фігура більш менш. І ці його борги з азартних ігор... Тепер компанія збанкрутує і я офіційно теж. В мене ж там було чимало в акціях. Цікаво що б було якби я справді стільки втратила...

- Серцевий напад. - Він перестав розглядати себе в зеркало і вийшов у зал.

- Ну тебе з дурними жартами. - Вона надула щоки. - Я знаю що і в бізнесі і так тебе називали акула. Та погодься що з компаньйонами інколи краще.

- Значно краще. - Погодився він.

- От і шкодуй що раніше не було таких чудових напарників, як я.

- Були. І чимало. - Він уважно подивився на неї.

Саша ж відчула що їй геть кепсько. Вона схопилася за груди. Спробувала вдихнути повітря. Подивилася в його холодні очі. На мить в її очах промайнув розпач що одразу зник. Погляд згас.

Він уважно придивився до неї. Притулив пальці до шиї. Закинув таблетки у кейс. Дістав з шухляди пістолет з глушником. Закрив кейс і вийшов зачинивши за собою двері на ключ.

Посвистуючи він пройшовся по вулиці і звернув у замизганий провулок.

Залишалося лише викинути пістолет якого брав на розмову з лікарем. В офісі після банкрутства всім буде не до якогось менеджера. В руках готівка, а на рахунку дуже багато грошей.

Двоє чоловіків сиділи в старому авто. Той що за кермом раптом вказав пальцем.

- Ось цей кучерявий, менеджер щоб його. З кейсом в руці.

- Ось цей козел не віддав борг Кузену?

Перепитав здоровань збоку.

- Ось він звернув у провулок. Ходімо. - Водій штовхнув товариша ліктем.

- Азарт не одного вже згубив. - Здоровань дістав з кишені величезного ножа.

Водій також стис у руці ніж.

Вони хутко вийшли з машини. Озирнувшись довкола двійко попрямували до провулку в який завернув кучерявий чоловік з кейсом у руках.