Чудово!

Сире багно котилось з горла прямо таки по стінках трахеї , опалючи легені цікавою ознакою Іншого.

То була така правда.

Маючи щось - зроби більше, більше ніж те , що осягнула доленька.

Намагалось стягнути шкіру з корівки. Вийшло. Хоче одягнути усе. Не вийшло. Відрізати , перешити. Завелика.

Страшно те, що ніколи не зможе дать

молока.

Йде воно, таки підстрибуючи поміж шеренг із апостолів , і закортіло прогорланити "Сім упало, три пропало , два зосталось.." і по макітрі черевиком з лакованим носом.

Як воно хотіло.

Не вийшло.

Ну й нехай , може не те щось подумало, та й не важливо. Летить далі. Бачить Пасмо на Макітрі. А як водиться - стирчала фотографія.

Рило.

Х

О

Х

О

Викинуло. Воно хоче ненавидіти. Воно хоче бити. Воно не хоче.

Воно

Не

Хоче

Бачити.

Вирвало Пасмо з Макітри, та й полетіло далі , оминаючи гротескні форми слова "Вогонь" Плюнуло та й побігло далі, а на зустріч море. Море те було з подорожника й бас гітар "Урал" Приклало подорожника до Третьої Спини.Свербить.Свербить.Свербить.

Свербить.

Вийшло.

Зализало свої ранки на п'ятках , й покинуло море.

І чекало.Чекало на появу інших якостей , окрім як чекати чогось кращого за Копняка , Окремої Помилки , та Блювоти

Випило трохи сталінської наливочки із ідеї та пороху , щоб дати собі сили вбитись. Поки пило,дойшло до концтабору. Заходить, а на горі нічого не написано!

Дивиться - а там амеби, які трохи потроху з'їдають один одного, бо ідея зробити концтабір із тих, хто не зможе себе в жертву принести - не праведно, й тупо. Воно зазначило - голова стає трохи легшою у цьому місці. Задути свічку не хотілось, бо інакше пропаде й легкість - а то єдине що тримає на палиці, й з'єднує виточки мозку.

Довелось ідти далі , оминуючи труби з кишківника , протестантів і сексистів.

Дійшло до Краю. Шкура корови вже покрилась сепсисом, пліснявою й забагровіла. Я стягнув шкіру. Зіграв партитурні ноти слова "Свобода" й відкинув баян

Й плигнув

А знизу труна

Як чудово!