Tenebre Giallo

І це було наче в росі. Я розмовляв з 40 метровою трахеєю

"silenzio come tradurre"

І це було мудрістю мойого світа , мого світанку і се добре. Imperfetto , бо я є таким. У полі трималося лихе повітря .

І три чорних істоти , що тримали хрести на собі , шукаючи мене запитали

- Де є Правда?

Один, однак, котрий був один, відказав , однаковісінько й стрибнувши і пнувши Сивий Ковпак Землі.

-Таких тут не має. Я точно знаю, бо шукавши її, відчув metamorphosis мене, й світогляду того , хто був поряд зі мною. Таке муштрування протиставне Ідеї!

Його покликали, і чемно вклонившись, той пішов прямо назад, оговтуючи цоколі , та дахи сьомиповерхівок , чекаючи , що за цим є щось більше .Ніяк не більше , лише чекають , ці хрести , ці створіння, ця ідея, що прагне здихнутися кожного і кожноЇ .Ти повинен нести оті хрести, се є твоїм майбутнім , як оті бички , що жеруть траву, бо жити хочеться. Скотобійня , це діло майбутнє, а хочеться нам жити сьогодні й зараз.

Він є (як називається) Невдоволеним Чудотворцем Століття , і будучи сучасником , вважав себе Невдоволеним. Так і прозвавсь. Голос одізвав його

- Ти хто?

-Шукаю думки отриманні при народженні

- А зараз?

-Ні. Зараз думок не маю.

-Тримай гортань рівніше. Вона є протиставленням смерті.

Підійшов, відійшов, і отримав свою дозу діалогів , наче вставивши ректальну свічку , пішов додому.

Що є домом, вирішило те саме, що і вирішило хто є Невдоволений. І хрести. Хрести оті чорні, однаковісінькі, одні одинокі , чекати яких є Майбутнім. Брата й Сестри , Сина й Батька , Святих й . Інших нема.

Зрозумівши , що сперечатись із нею , справа тоскна , і більш того - не цікава, я вирішив слухать далі , бо інакше сенс почутого , і почутого вдруге - не віднайти.

Це здається було у Листопаді. Листопад це моя улюблена пора, такий собі хмарочос серед ластівок, ямб серед одно тактовних етюдів та вальсів, собака серед коней вороних. Сморід бив по очам, голові , ниркам й більш того - викликав рефлекторні позиви Надії.

Цей прояв самогубця можна вважати третім призначенням людського , те що лишилося після двох інших, частка .

Це недопустимо. Склонися перед Блакитноокою Сокирою , та зрозумій що ти є не більше ніж свіже м'ясо, вивіска якого так і манить , переслідує й губить.

Невимовно зітхнути є благословенням у нашому стакані жиру , тож навіть будучи стократно впевнений і впинний , тримай верхню частину мозку там де їй місце. Інструктаж перед прийманням.

Забудь. Себе. Згадай.

Трахея продовжила свою промову , що ядучим корінням проростала , й з'єднувалась із моєю сечовою системою ,nephros, та й іншим , назви яких я уже забув.