Зверхність під погонами - тиша, яка ранить.

Автор:Зіняк Олександр 🦊 Зверхність під погонами — тиша, яка ранить Війна оголює все. Людське. Тваринне. Хиже і святе. В бою — всі рівні: і сержант, і полковник, якщо поряд лягає міна. Але є місця, де війна — не окоп, а кабінет. І там усе трохи інакше. Там не куля, а слово вбиває повагу. Там не уламок, а зверхній погляд залишає шрами. Офіцерський мундир — це не броня для его. Це обов’язок і приклад. Але дехто носить погони не як символ відповідальності, а як право на зневагу. Говорять згори вниз. Командують, не пояснюючи. Вимагають, не розуміючи. Людину за шевроном не бачать — тільки "підлеглого". 🔸 Ти щось сказав? — "Мовчи, солдате." 🔸 Маєш досвід? — "Ти тут щоб виконувати, не думати." 🔸 Питаєш про сенс? — "Ти не маєш права питати." І от тоді — починає ламатися щось більше, ніж ди