Зміст
  • ***
  • ***

    Не прийняли на посаду. Знову.

    Мовчки беру піджак та виходжу з кабінету.

    Нема бажання дивитись високо, де так радісно жовтіє сонце, – мій погляд прикутий до землі, вкритої жовтневим листям.

    - Знову, – вичавила я з себе та голосно відкашлялась. Один раз, другий, вже п’ятий постріл з горла.

    - Знову…

    Вдома я занурилась в ліжко, під теплу жовту ковдру та скрутилась калачиком. На мій кашель прибіг Ватсон, мій кіт.

    - П’ята відмова, Ватсоне! Все через співбесіду. Я вже й охрипла, а все одно йду.

    Він лише підморгнув своїми жовтогарячими очима та почав муркотіти.

    - Нічого ти не розумієш. З чого я взагалі взяла, що буду...

    Кашель вибухом рознісся по кімнаті, донісся до полиць книг Агати Крісті, Моріса Леблана та Ю Несбьо, до списаних за часи студентства зошитів та Конституції. Примірник дев’яносто першого року, батько ще в перший рік Незалежності купив.

    - З чого я взяла… – їдка, жовта гіркота в роті не покидала мене. Гіркота відчувалась в кожному предметі, в кожній книжці, в кожному списаному зошиті.

    - Доню, спершу вилікуйся. Посада нікуди не дінеться, – пролунав чиїсь медовий голос.

    - Тато? – я не чекала, що тато так швидко повернеться з роботи. Я не покидала ліжка, але чомусь стало легко, наче промені сонця осяйнули мою кімнату.

    - Але я маю…

    - Не маєш. Ще й в такому стані…

    Я прокинулась від муркотіння Ватсона. Тато ще не повернувся з роботи. Жовтий голос був маренням.

    - Але ж сонце світить, – жовті промені сонця засіли на стінах кімнати, на полицях з детективами та Основним законом, на зошитах, списаних за часи студентства.

    Настрій був піднесений, наче хтось одягнув лавровий вінок, сплетений з жовтого тепла, мені на голову.

    - Треба полікуватись, – підказали жовтогарячі очі Ватсона.

    - Доню! – почувся цього разу насправді голос тата. Я та Ватсон вибігли до нього та обійнялись. Жовте, навіть жовтогаряче тепло рознеслось потоком по тілу від його слів:

    - З професійним святом!

    Його віра в мене не знала меж. Заради тата я вилікуюсь і скоро святкуватиму 8 жовтня на законних підставах.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.