Дякую за дитинство

— Сто разів тобі казала — не буди мене так рано… Ні, я не буду вмиватися вчорашньою росою і чистити зуби брудною сіллю. Бо чому? Бо вона роз’їдає ясна, Альфреде. Ні, я не голодна — твої трюфелі з мухоморами чаклують мені срачку, тож без сніданку сьогодні. Та будь ти тіфлінгом, врешті-решт, і відстань! Заради богів природи! Я. Хочу. Спати. Ще трішечки. Ну хоч на пів руни, благаю... Ще десять хвилинок. Добре, годинка. Пів дня. Ні-ні-ні, тільки не сонник кошмарів — поклади, де взяв! Руки від фоліанта забрав, я кому сказала! Що за прислуга… Краще принеси мені нектару, чуєш? Альфреде Вубат із роду Сейнтвен клану Diclidurus Аlbus, ти в хижі? Спершу будив, як не в себе, а потім змився! От же ж пес… Я не куплюсь на це вдруге, нізащо. Годі мене розігрувати, виходь вже. Так, це не смішно. Альфе, усе гаразд? Альфреде?..

Тиша.

Така густа, що ледь чути, як вітер б’є вітами скло.

Я протираю повіки, тремчу, бо зимно. Піч згасла. На стільці обіч ліжка, де щоранку мав сидіти дворецький зі сніданком, лежить напівпорожня фляга нектару. Чорні дрібні мухи позалітали туди, потонувши у залишках пійла. Здається, я відкоркувала її кілька діб тому. Насправді, вже без різниці.

Альфред мовчить. І я згадую: його вже немає три дні.

Я сама вирила яму. Сама клала лапи йому на груди і засипала землею під цвітом вовчої ягоди. А потім — зробила те, що велить кров роду Нойвернів. Відтяла голову, зняла скальп, обробила і зберегла його череп. Так було треба. Так ми шануємо тих, кого любимо.

Хижа Вульфмор. Ми прожили разом тут десять років. Альфред вчив мене виживати, слухати ліс і шанувати місяць. Натомість я — літала вночі напівдиким лиликом. Не як донька дому Нойрвен. Як Лиліан. Як нічниця.

Десять років тому, він урятував мене, а не свого сина.

Виніс із полум’я Найтлайту в хижій пащі, немов щеня, коли наш маєток підпалила якась божевільна. Щиро зізнатися, я не пам’ятаю нічого, окрім вогню та її гиготіння. А про батьків знаю лише з оповідок дворецького. Пам’ятаю, Альфред казав, що це ще відносно нормальний спогад — іншим расам буває гірше. Тоді вогонь з’їв і моє походження, і Нойрвенів-старших, і навіть маленького Хантера. Альфред пригадував, що до мого перевтілення, ми часто гралися в хованки. І що це мале вовченя завжди мене знаходило. Якщо Альфред посмертно читає думки, то хай знає — мені дуже прикро.

Тепер я збираю речі. Фоліант із чорної шкіри, обв’язаний срібною стрічкою (записник Альфреда про тварин). Ніж з обсидіану. Один ловець сну і місячний дзвіночок на згадку про хижу. І старенький мішечок, обшитий зсередини рунами простору. Він завжди вміщує стільки, скільки потрібно. Там і вовчий череп, і кілька сушених трав. А більше мені і не треба. Друїди Кола Сну, казав Альфред, ніколи не носять дім за плечима — вони просто чаклують його, коли стукає Лихо.

…Я довго дивлюсь на могилу. Знімаю з шиї срібного лилика й кладу його на дерев’яний хрест. Пелюстки вовчої ягоди танцюють в такт вітру, безладно вплітаються мені в коси.

— Спи міцно, Альфреде. Тепер — я доросла.

Сон тисне на повіки. Сутінкове повітря пахне свіжою м’ятою й мандрами. Я міцно прив’язую торбинку на пояс, обертаюсь на лилилка, розправляю крила, й злітаю у зоряне небо шепочучи:

— Дякую за дитинство.

Коли я лечу, мішечок легенько хитається у повітрі — у ньому мій дім, моя пам’ять і моя віра. Вогонь Найтлайту спопелив душу, але не забрав мою волю. Місяць свідок — колись уві сні, я побачу, хто це зробив.

•

Персонажі і примітки:

Noirven {Гонор. Родина. Мужність} — Шана Ночі, Таїна Сили. (Нойрвен: меценати, купці, радники тощо; завжди кажани)

Saintven {Любов. Безмежність. Віра} — Свята Жила, Свята Течія. (Сеінтвен: завжди Друїди; різні тварини, але переважно вовки)

Батмор Нойверн — клан Niumbaha superba, голова знатного роду. Походження статків невідоме. Майже ніколи не обертався на лилика.

Блекміс Нойверн — клан Diclidurus Аlbus, дружина Батмора, сестра Альфреда. Друїдка Кола Місяця. До смерті активно співпрацювала з алхіміками в обсерваторії при Найтлайті.

Найтлтайт — маєток Нойвернів.

Вовча хижа — мисливський будиночок, що став сховком Альфреда і Лиліан.

Лиліан (Лілу) Нойверн — донька Батмора і Блекміс. Союз двох впливових родів. Тілфлінг, що вміє обертатися на лилика. Друїдка Кола Сну.

Альфред Вубат — клан Diclidurus Аlbus, дворецький. Вірний родині. Знається на анатомії тварин, виживанні. Класичний тіфлінг-друїд, обертається на вовка.

Хантер Вубат — клан Diclidurus Аlbus, син Альфреда. Загинув у пожежі разом з Нойрвенами-старшими.

Карна Вубат — наркозалежна сестра Альфреда і Блекміс, божевільна асасинка. Спалила Найтлайт. Хотіла продати небогу за дозу вінґвейла (аналог опіуму) підпільній фабриці Дворфів.