Вступ. Про магію і магів
Троє людей зібралися в печері. Полум’я багаття ледь освітлювало їхні обличчя. Двоє сиділи просто на холодній землі, а одна на колоді. Два маги, це вони розсілися абияк, і одна відьма.
— Думаєш, вони впораються, Серпентино? — запитав один маг, кутаючись у свій дірявий плащ.
— Брате Ансельм, ти б краще молився, — реготнув інший, — і дірку заший, якщо вже придбати новий одяг тобі світлі переконання не дозволяють.
Маг, який посміявся з Ансельма, підвівся з землі й обтрусив свої штани.
— Авторе, ти не міг мені хоча б стільця вигадати, якщо вже трон не здогадався нафантазувати?! Чорт з ним, куплю собі новий костюм.
— Ліндгорсте, ти тільки про вбрання та гроші й думаєш, хоча свої темні переконання давно міг би змінити, — усміхнулася Серпентина і розправила спідницю, — Ну і мене казна-як автор посадив і одягнув невідомо у що, але я ж не починаю з цього приводу сварку.
***
Читач, що відкрив сторінку, здивовано подивився на розведений автором зоопарк.
— Навіщо ми сидимо в цій безглуздій печері? Маги, відьми — маячня якась, — пробурмотів читач. — Нічого не розумію. Та й магії ніякої нема.
— Звісно, магії не існує, — відповів автор. — Є тільки активність нашої психіки, нашої свідомості та її різні стани. А Ансельм, Ліндгорст і Серпентина — всього лише персонажі казки Ернста Теодора Амадея Гофмана «Золотий горщик».
Автор влаштувався зручніше на стільці за своїм письмовим столом і розгорнув старий, пошарпаний зошит. Написане в ньому нагадувало конспект, який тепер можуть прочитати всі охочі. Перша сторінка була пом’ятою і зачитаною. Подекуди написане кульковою ручкою, розпливалося, а папір пожовтів. По центру першого рядка розташовувалися слова «здібності до зміни сприйняття», виведені великими друкованими літерами.
***
Здібності до зміни сприйняття — стану своєї свідомості та свідомості інших — є в кожного, але, звісно, у всіх різною мірою. Щоб це все якось називати, люди стали використовувати слово «магія». У людському суспільстві магів недолюблюють, а іноді й вбивають. Так вже історично склалося.
Мета магів-посередників, як маги самі себе називають, — абсолютна свобода свідомості. Один із «побічних ефектів» — існування індивідуального усвідомлення себе у енергетичній формі після смерті фізичного тіла. Що, втім, не гарантує подальшої безпеки та бездоганності на шляху Свободи.
Повний перегляд свого життя та стереотипів впливає на магів, змінюючи їхній стан свідомості, а за ним і тіло. Зовнішність та імена магів відображають їхній внутрішній стан і можуть змінюватися в процесі розвитку.
На щастя, магів ось уже років триста як перестали спалювати на вогнищах. Шкідливість їхньої діяльності так і не змогли довести, а тому з часом дали їм спокій. Людей, наділених здібностями до зміни сприйняття, вважають здебільшого диваками, подібними до художників, поетів та інших творчих особистостей. Маги проти такого ставлення не заперечують, радіючи тому, що нарешті з’явилася можливість займатися справами без побоювань про передчасну смерть через забобони. Проте внаслідок укорінених за століття звичок вони так і залишилися схильними до потайливості.
Близько п’ятдесяти років тому в одному з безлічі паралельних світів магам-посередникам вдалося укласти угоду з деякими державами, і відтоді вони можуть відкрито займатися своїми дослідженнями, вести справи та навчати всіх, хто має достатні здібності до зміни сприйняття та бажає на практиці опанувати магію. Однак таке заняття, на відміну від професії юриста, економіста чи програміста, престижним не вважається. Більшість студентів, прослухавши пару-трійку теоретичних курсів і отримавши свої дипломи, заради яких часто і вступають до вишів, з полегшенням зітхають і йдуть шукати цілком повсякденну роботу в офіси та торгові центри.
Потрапити до магів навчатися непросто, оскільки вони обирають тих, хто здатен витримати великі навантаження на психіку, та й грошей за учнівство, яке інколи потребує не одне десятиліття наполегливої праці, не платять, як і маги за гроші не вчать.
Маги ділять істот відповідно до їхніх природних схильностей на споглядачів і мисливців. Проте поділ цей не передбачає жорстких обмежень, адже найвища цінність для магів — Свобода. Споглядачі найкраще проявляють свої здатності у спогляданні та роботі з імовірностями, а мисливці — у комунікаціях та в пошуку.
Іноді маги утворюють лінії або клани, які складаються з енергетично подібних одна до одної істот — магічних «родичів». Маги шукають своїх «родичів» для дружніх і ділових зв’язків, а також для забезпечення спадкоємності та передачі знань від покоління до покоління. Крім того, маги приділяють особливу увагу пошуку «спорідненої душі» — найбільш сумісної магічної істоти, «істинного» або «істинної», з яким або з якою можуть жити парою, і називають цю спорідненість душ «но-йолло».
***
На наступній сторінці знайшовся напис:
«Лінія Тедді».
***
Тедді — Теодор Грау. За початковою схильністю в магії — споглядач. На момент початку історії йому сорок дев’ять років, працює викладачем історії релігій, фольклору та магії в університеті, а також в агенції «Місячне сяйво», що надає магічні послуги населенню і належить його дружині — Алісі.
Аліса — Аліса Грау (дівоче прізвище Вітер). За початковою схильністю до магії — мисливиця. Дружина Тедді. Працює викладачкою філософії в університеті на тій самій кафедрі, що і її чоловік. Власниця агенції «Місячне сяйво». На момент початку історії їй тридцять дев’ять років.
Тоні — Антон Грау. Учень магії. За своєю початковою схильністю — споглядач. Похмурий уїдливий тип, пише абстрактні вірші. На момент початку історії йому двадцять вісім років (майже). Працює асистентом Тедді на кафедрі в університеті, а також в агенції Аліси.
***
Про те, що було далі, й розповідають історії, які трапляються в різних імовірностях простору-часу за межами світу, де живе автор, люди та інші істоти…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!
Спойлер!
Спойлер!