🥃 Валерій — стратег колгоспного фронту. /Продовження легенди/

🥃 Валерій — стратег колгоспного фронту. /Продовження легенди/ /Засновано на реальних подіях/ Листопад 2025 року. Чернігівщина. Село Жабине. У колгоспі “Дружба народів” жив високий хлопець Валерій — метр дев’яносто з кепкою, а якщо без кепки — то навіть телевізор ловив без антени. Валерій був людиною широких поглядів і ще ширшої душі. Особливо коли в руках опинялась пляшка. Він твердо вірив: “Якщо держава без вихідних працює, то й я без вихідних пити мушу — щоб баланс був. Щоранку колгосп прокидався о шостій. І лише один Валерій уже був “готовий до роботи” — не морально, а практично. Бо його улюблена фраза була: “Пити треба до роботи, щоб робота не здавалася тяжкою. І після роботи — щоб зрозуміти, навіщо вона була.” І так — щодня. Одного разу голова колгоспу зібрав збори: — Товариші!