КМІТЛИВИЙ ЛІСОВИЧОК

У великому лісі біля підніжжя велетенського дуба жив лісовичок Ясик. Він охоче допомагав усім, хто потребував підтримки чи поради. А також розбороняв завзяті суперечки сойок і сорок, які сперечалися про достовірність лісових новин. І не раз боронив своїм чудодійним посохом пташенят від кажанів, які полюбляли вночі лякати малят моторошними звуками. А ще Ясик повідомляв лісовим мешканцям про галявини з рясними поживними врожаями. Так і цієї осені лісовичок першим помітив грибну галявину і вирушив розповісти про неї їжакам і білкам, весело наспівуючи:

Повитинались грибочки,

шапками ліс вітають,

а навколо дубочки

осінь нову прославляють.

І про цей рай скрекоче

голосно-жваво сорока,

сойки кричать їй охоче,

що з нею всім морока.

Родина їжаків жила неподалік на калиновій галявині. І коли лісовичок добрів до неї, то одразу почув буркотіння їжака-діда. Той застерігав онуків не ходити від галявини далеко в сутінках, щоб не заблукали.

– Привіт, їжаче! – привітався Ясик. – Клич родину до сусідньої галявини, там нині багато поживних грибів.

– Вітаю, лісовичку! – охоче відповів той. – Так, треба запаси на зиму робити, тож дякую тобі за новину!

Далі лісовичок попрямував до родини білок, яка жила на сосновій галявині. Тут поважна білка наставляла онуків не будити витівками старого вередливого сича.

– Добридень, білко! – звернувся до неї Ясик. – Нині біля калинової галявини є багато грибів, тож поспішайте, якщо хочете поласувати, бо там уже, мабуть, порядкує сімейство їжаків.

– Дякую, лісовичку! – озвалася білка. – Негайно і ми вирушаємо на грибну галявину.

А Ясик попрямував далі. Незабаром він почув гучне ревіння і побачив ведмедя, який сидів біля мурашника.

– Як боляче! Як очі печуть! – волав бурий.

– Що сталося, ведмедю? – стривожився лісовичок.

– Я перечепився через коріння дерева та випадково впав у мурашник. А ці задиркуваті комахи одразу пирснули мені в очі мурашиної кислоти.

– Є кому зарадити твоїй біді, – відповів Ясик і покликав: – Гей, сороко! Лети-но до куниці-знахарки і розкажи про халепу ведмедя.

Сорока полетіла лісом, а ведмідь дорікнув лісовичку:

– Але ж ти й сам можеш мене вилікувати!

– Кожен має робити свою справу. У куниці більше досвіду, тож заспокойся і дочекайся її, – і Ясик торкнувся чарівним посохом очей бурого – і ті вже не так пекли.

Лісовичок подибав далі, а назустріч йому летіла лісова голубка:

– Біда! Біда в лісі! Повадився сюди кіт із селища, що неподалік. Він полює на пташок, і дятли спробували його вигнати, але їм це не вдалося.

– Я знаю, хто цій біді зарадить. Лети-но до печери кажанів і розкажи їм, що сталося, – порадив Ясик.

Наступного дня, коли кіт навідався до лісу, голубка вдала, що поранена. І коли хижак видерся до неї на дику грушу, то на нього зненацька налетіла зграя кажанів і добряче налякала. Жалібно нявкаючи, кіт утік із лісу і вже не повертався.

Якось у лісі розгулявся страшенний буревій. Молоді дерева гнулися додолу, а звірі з острахом ховалися в затишних домівках. У цей час Ясик прямував до свого дуба. Та помітив, що від сильного дощу лісовий струмок став ширшим і в ньому безпомічно бовталися мишенята. Лісовичок хутчіш прихилив віти ліщини до струмка і врятував малечу.

А коли зморений Ясик повернувся до своєї галявини, то побачив, що в його хатинку під велетенським дубом влучила блискавка і знищила її. Лісовичок дуже засмутився, він сховався під пишними гілками ялини, поклав біля себе чарівний посох і заснув.

На світанку над галявиною пролітала сорока і рознесла по всьому лісу невтішну новину про хатинку лісовичка.

– У нашого Ясика лихо! Його домівку знищив буревій! – голосно скрекотіла вона, а лісові мешканці схвильовано спостерігали за нею.

Першим на галявину з велетенським дубом завітав ведмідь і, знайшовши лісовичка, запропонував йому:

– Чув про твоє нещастя, тож ходімо жити зі мною в барлозі.

Аж ось над ними закружляла зграя кажанів і покликала лісовичка мешкати в їхній затишній печері над лісовим яром.

У цей час родина їжаків принесла Ясику частину своїх запасів:

– Ми тебе не залишимо в біді й завжди тобі раді на калиновій галявині.

Приплигали й білки зі смачною ліщиною:

– Пригощайся, Ясику!

Прилетіла лісова голубка і щиросердно співчувала лісовичку через втрату хатинки.

А велике сімейство лісових мишей подарувало йому теплі шкарпетки і ковпак.

– Щиро дякуємо тобі за порятунок мишенят, – вклонилася Ясику найповажніша миша, а услід за нею і всі, хто був поруч.

Згодом на галявині зібралося чимало звірів і птахів. Усі хотіли допомогти лісовому побратиму і, зрештою, побудували для Ясика нову оселю. Тож відтоді лісовичок усвідомив: якщо творити добро, то воно обов’язково до тебе повернеться.