1. Добрий передвісник.

Ніколас, у військовому строю імперії, стояв біля дверей покоїв. Він служив матері Севи, робота охоронцем, мабуть, була для нього доброю згадкою про минуле. Дівчина розпитувала його про Вавилон.

— Отже, демонічні істоти живуть на землях Туманного Поля. Це подібне на концепцію пекла Материнського світу. То які вони, демони Вавилону?

— Демонічні істоти трапляються рідко. Боги прогнали майже всіх, — неохоче сказав Ніколас. — Залишилися луруси в Маяпані, і ті демони, що живуть у морі Цину, у печерах на півночі Ґорії та в Таємному Саду. То демонічні істоти низького ладу, вони рідко шкодять людям. Мудріші від звичайних тварин, але слабкі. Демонічні істоти середнього ладу часом прориваються через бар’єр гірського хребта.

Сашко пирхнув. Він лежав на дивані і смакував желейні солодощі, виготовлені палацовими кухарями, ніс хлопця був замащений цукровою пудрою. Сева подала хустку, щоб друг витер цукрову пудру з обличчя. Сашко обурено спитав:

— Луруси — демонічні істоти? Ті гарні коти? Які тоді на вигляд інші істоти? Такі самі пухнасті? З вашим Вавилоном здуріти можна!

— Демони різні, є із шерстю, є з лускою. Низького ладу — як тварини. А середнього… химерні звірі, що можуть перекидатися людьми. Об’єднує їх хіба… люта ненависть до людського роду. Поодинокі винищували цілі села.

— Є демонічні істоти низького й середнього ладу. Отже, є і високого?

— Гадки не маю. Севастіано, я переповів чутки. У монастирі, де я колись жив, ченці часом бесідували про демонічних істот, я слухав. Не знаю, скільки в тих байках правди. Їхня Величність Імператриця казала, не повірить в існування демонічних істот, поки не зустріне їх. І вона не зустріла. Демонів-звірів Їхня Величність Імператриця вважала особливими жовтоокими тваринами Вавилону.

Севі було некомфортно від згадки про матір. Які обставини би не змусили Лусіану залишити її, дівчина хотіла спершу почути версію подій від Йона, тож не питала в інших. Опікун замінив Севі батьків, дбав і турбувався про неї. Треба передусім вислухати його, це було елементарною вдячністю.

Сашко немов знав її думки, не дав бесідувати й далі про Лусіану, натомість запитав:

— Ви бачили демонів середнього ладу?

— Кефей повернувся, — сказав Ніколас.

Хлопчик рухався зовсім тихо, на сей раз навіть двері відчинив нечутно. Альтаїр тримав перед собою стос речей, — одяг на заміну, щоби піти в купальню. Їх могли принести служниці, але Сева не хотіла пестити дитину понадміру, до доброго звикаєш швидко, а в Материнському світі їм ніхто потурати не буде.

🝐

Майже пів години Хань Ін стояв у прохолодному коридорі. Чи не вперше він чекав за дверима покоїв Тянь Бао. У палаці генерала не було вишуканих картин чи квітів, вікна не прикрашали барвисті вітражі. Брат вдавав із себе стриману сильну людину, щоб тримати в руках військову міць і тихо протистояти Їхній Імператорській Величності.

Двері відчинилися, вийшли воїни. Вони вклонилися, принц поспіхом кивнув і заскочив до покоїв Тянь Бао.

— Чому так поспішаєш? Це погано для твого здоров’я.

Хань Ін недовірливо глянув на брата. Невже Шень Лі не розповів, що він випив ліки?

— Мені можна бігати! Можна робити все, що заманеться. Після розмови з тобою я з’їм смажені реберця, тоді піду до конюшні й виберу собі скакуна! — Хань Ін розсміявся. — Щойно до мене приходив лікар, цілителька допомогла. Моє серце вже добре, — він поплескав себе по грудях. — Дякую! Я тепер зовсім живий.

— Цілителька? — Тянь Бао посадив Хань Іна біля себе, схопив його за руки, розглянув пальці принца. Крикнув охоронцеві покоїв: — Приведи лікаря!

Хань Ін змирився з тим, що брат бажає сам переконатися. Він був не проти кілька разів обстежитися. Тож принц дочекався лікаря, зняв одяг і дозволив слухати його серце трубкою.

Не було жодних ознак хвороби. Хань Ін належно вдягнувся і залишився з братом. Тянь Бао випив води з карафи, не наливаючи в склянку. Його чоло волого блищало.

— Де цілителька? Хто знайшов її?

— Ти знайшов. Так сказав твій охоронець.

— Ін-Іне, мої підлеглі шукали не один рік. В Імперії та за її межами. Я би першим дізнався, якби цілительку знайшли. Яке ім’я охоронця?

— Не знаю, — принц озирнувся. Шень Лі казав, що буде чекати! — Він високий, вродливий і сильний, його ніколи не ранили в бою. Охоронець, який передає подарунки від тебе.

— Ти про забавки, які тобі приносили, коли ти був дитиною? Ін-Іне, я казав не раз, їх не я тобі передавав. То були сестри чи жінки з гарему батька-Імператора.

Хань Ін опустив погляд на свою мантію із журавлями. На підвіску-сонце. На годинник, який він одягнув на руку й тепер без страху слухав його тихе клацання.

— Не обманюй мене. Хто, як не ти? Ці речі, вони так подобаються мені, чом би тобі не визнати, що ти їх дарував? Охоронець не заперечував, коли я здогадався. Той охоронець, що сьогодні запізнився. Він запізнився через мене. Через ліки.

— Сьогодні запізнився… — Тянь Бао зблід. — Не кажи, що… той охоронець ховав своє обличчя? Він із Палацу Драконів?

Воїни, що працювали з Їхньою Імператорською Величністю, часто носили пов’язки, що затуляли половину лиця. Це було необхідно, аби якнайменше осіб знали довірених людей Імператора, і зменшувало ймовірність спроби підступу. Хань Ін похитав головою.

— Він не ховав лице. Але я не знаю цього воїна.

— Гаразд. Я знайду цього охоронця і дізнаюся, хто… надсилає тобі подарунки. Опиши його.

Принц покрутив у руці підвіску. Промінь сонця блиснув на камені, розлив тепле світло. Подарунки, що з дитинства й до сьогодні підсолоджували його гірке життя, раптом стали загадкою. А Шень Лі — таємничим виконавцем волі невідомої людини. Хто міг цінувати Хань Іна, крім Тянь Бао й покійної матері?

— Не збираюся описувати. Ця людина знайшла цілительку й дала мені майбутнє. І я не розумію… чому ти не щасливий?

— Хтось підібрався до тебе так близько, а я не знав. Мені шкода, я випустив з уваги твою безпеку. Тепер за тобою приглянуть мої люди, тебе буде супроводжувати особистий охоронець, — Тянь Бао поплескав спину Хань Іна. — Сьогодні в Палаці Драконів не відбулася ранкова аудієнція, тож маю звітувати перед Їхньою Імператорською Величністю. Біжи до себе, Ін-Іне, їж смажені реберця. Опісля зайдемо в Тихий Палац до Їхньої Високості Цин Севастіани. Учора ми лише здалеку бачили сестру.

Хань Ін не роздивлявся принцесу навіть на відстані, бо на бенкеті її тримав біля себе брат-Імператор. Ева, Клементіна та Янь Лінь були чудові, і принц дуже сподівався, що й із Севастіаною налагодить добрі стосунки.

🝐

Альтаїр сидів по шию в гарячій воді, від трав’яного аромату та пари голова стала важкою. Він чекав завершення процедури зі зціпленими зубами. Шкіра у воді свербіла, мовби її торкалися якісь пелюстки. Проте жодних видимих оку трав у воді не було.

Якщо шрами на спині почнуть зникати, це стане проблемою. Що три дні, після гри на гобої, вони будуть повертатися. Як йому це пояснити? Альтаїр прикусив губу, відчув смак крові, облизався.

— Сево, можна вже вилізти?

— Мгм.

🝐

Хлопчик перебрався із цілющої води до чистої, без відвару трав. Шрами на спині трохи зблідли, а родимка, схожа на молодий місяць, здавалася яскравішою. Сева розплела косу Альтаїра, закотила вище рукави, він перехопив мило. Зморщив носа, мовби над ним знущалися.

— Твоя рука поранена, не мочи, — він занурився глибше, до підборіддя. Чорнильно-чорне волосся хлопчика плавно ворушилося у воді.

— Ха-ха, ти як русалонька!

— Що таке «русалонька»?

Альтаїр спінив мило і взявся мити волосся. Сева підхопила долонею піну, що загрожувала скотитися до очей хлопчика, сполоснула руку.

— Це мітологічний образ у Материнському світі. Русалки дуже вродливі, з гарним довгим волоссям, взимку живуть у водоймах, а в теплі пори року — у лісах. Зазвичай ходять голі, ха-ха! — Сева ущипнула Альтаїра за плече.

— Я не голий! Я в спідньому.

— Коли зустріти русалку, вона задає загадку. Якщо не відгадати, залоскоче до смерті.

Альтаїр трохи відсунувся і пришвидшив миття волосся. Сева розсміялася.

— Не чіпаю. Хоч русалок вважають за нечисть, у народі казали, що зустріти їх — добрий передвісник. Ти — моя довгокоса русалонька, мій добрий передвісник.

Хлопчик пірнув під воду, змив піну з голови, протер очі.

— Нечисть? Що за слово?

— Це як ваші демонічні істоти. Ох, звідки кров? — Сева схопила Альтаїра за лице. Хлопчик поранив нижню губу, акурат під гострим іклом. — Вкусився?

Він кивнув, усміхнувся, і з ураженої губи витекла ще одна багряна крапля. У Севи неприємно млоїло в животі. Те саме болісне відчуття, що й від погляду на його пошрамовану шкіру. Праву долоню дівчини пощипувало, бо бинти намокли.

— Хочеш випити мою кров?

Альтаїр відсахнувся, вдарився спиною до стінки ванни й навіть розлив трохи води. Чорні очі сполохано дивилися на Севу.

— Прошу вибачення, це прозвучало жахливо. Я спитала, бо кров цілительки може миттєво допомогти з рубцями й ранкою. Але я розумію. Більше жодних огидних пропозицій.

— Я хочу, щоби шрами залишилися. Можна не приймати ванну з травами?

Люди часом бережуть і погані спогади. Але шрами Альтаїра свідчили про страшні рани, про чиюсь тяглу в часі ненависть до цієї дитини. Сева не хотіла, щоби хлопчик тримав це в пам’яті. Варто звернутися до дитячого психолога після повернення в Материнський світ.

— Коли одяг торкається до рубців, тобі незручно. Я бачу, хоч ти не скаржишся. Домовимося так: зараз не позбуваємося шрамів, але я зроблю мазь для заспокоєння ураженої ділянки, будемо мастити тебе щовечора. Згоден?

Альтаїр кивнув. Сева піднесла ближче одяг і рушники, забрала із чола хлопчика мокре волосся.

— Закінчуй купатися. Я тим часом підготую список складників для мазі.

Біля покоїв зібралося вдвічі більше мечників, ніж зазвичай. Вони вклонилися, пропустили Севу всередину. Сашко підстрибнув на кріслі, помахав їй рукою:

— До те… до вас гості, Ваша Високосте, — він кивнув на протилежний бік кімнати.

Там були Ніколас, ще один охоронець, кронпринц Гуань Мін, а також хлопці, яких Сева бачила на святковому обіді, — її брати, Тянь Бао та Хань Ін. Кронпринц підскочив до Севи, схопив її за рукав.

— Ваша Високосте, ми з дядечком Хань Іном і генералом Тянь Бао довго чекали! Але вчений, що вас супроводжує, нас розважав, він розповідає неймовірні історії.

— Їхню Високість кронпринца зацікавив наш транспорт, — «вчений» на ім’я Сашко ніяково розсміявся.

— Ваша Високосте Цин Севастіано, — старший брат вклонився, молодший повторив за ним. — Генерал Цин Тянь Бао до ваших послуг.

— Хань Ін. Теж до ваших послуг.

Він мав кращий вигляд, ніж учора, «ліки» допомогли.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Andrew K
28.12.2022 20:21
До частини "1. Добрий передвісник."
Aww, русалонька 🧜🏻 Про психолога добре, але якщо Альтаїр розкаже про своє минуле, це може мати серйозні наслідки... для того психолога 😅Сашко не змінюється 👍
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Helen H.
    28.12.2022 14:58
    До частини "1. Добрий передвісник."
    Вчений Сашко 😁 Трохи страшно, що буде, коли Хань Ін дізнається, від кого подарунки. Чи генерал дізнається швидше?
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Yu Koi
    28.12.2022 15:40
    Спойлер!
    Назва наступного розділу "Дарувальник Хань Іна" ;) Це не зовсім спойлер, однак прапорець тицьну))
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше