12. Демонам пасують зоряні імена.

Охоронці відчинили, до зали увійшов Тянь Бао.

— Ваша Імператорська Величносте, — він вклонився.

Навіть із зігнутою спиною постать генерала залишалася гордою. Давно минули часи, коли Валент бажав порозумітися з братом, тепер він сподівався, що жоден із них не вб’є іншого. Імператор вирішив запобігти цьому, навіть якщо доведеться обмежити свободу генерала.

Після сходження Валента на престол Друга Імператорська вдова перебрала на себе управління побутовими справами Палацової гори. Вона обплела своєю павутиною міністрів, втручалася в дипломатичні стосунки між державами, особисто обирала наложниць для Імператора. Валент дозволив жінці жити, як їй завгодно, хоч знав про її вчинки. Друга Імператорська вдова мала ту саму хворобу, що й Хань Ін, і була приречена після зникнення Імператриці.

Коли Севастіана випадкового зцілила його, Валент наказав розслідувати. Його отруїли руками тихої, ласкавої, першої його наложниці. Ймовірно, усі жінки, яких обрала Друга Імператорська вдова, були вірні лише їй. Причини смерті покійного батька також стали ясними. Валент розумів, для кого проклала шлях Друга Імператорська вдова.

— Генерале. Під час супроводу ви вдали, що попереду засідка й відіслали частину охоронців. Якби не це, Севастіану й Хань Іна би боронило більше воїнів, і, можливо, зрадник із Маяпану не посмів би підняти клеймор на нашого брата. Чи були причини для цього вчинку?

Обличчя Тянь Бао було бліде, а руки міцно стиснулися в кулаки.

Воїн, якого генерал приставив охороняти Хань Іна, тепер служив Валенту й повідомив про події. Севастіана підтвердила. Тому треба тримати Тянь Бао на Палацовій горі та стежити ще ретельніше. Він неодмінно знову спробує викрасти сестру.

Голос Тянь Бао був без тіні провини:

— Ваш слуга мусив завадити переходу Їхньої Високості Цин Севастіани в Материнський світ. Цілителька має дбати про здоров’я Їхньої Імператорської Величності та Їхньої Високості Цин Хань Іна. Ваш слуга не виконав наказ і має бути покараний. Та прошу вас бути милосердними до нашого брата, не відпускайте цілительку з Палацової гори.

— Отже, генерал дбає про здоров’я братів, — Валент не вірив, та через ці слова міг востаннє закликати Тянь Бао до розсудливості. — Чи пам’ятаєте ви матінку-Імператрицю?

— Ваш слуга пам’ятає.

— Покійний батько-Імператор тримав матінку-Імператрицю ув’язненою в Палаці Безтурботності. Він за власної примхи брав її кров, щоб оздоровити себе, своїх жінок і дітей. Вам, генерале, відомо, чому матінка-Імператриця покинула Цин. Ми не втримаємо Севастіану проти волі. Чим тіснішою буде клітка, тим дужче вона бажатиме втекти. Я повідомлю письмово, які заходи обрав для вашого покарання, Ваша Високосте Цин Тянь Бао.

🝐

Сева з Альтаїром сиділи у її покоях, пили чай. Сьогодні хлопець не затуляв золоте око пов’язкою, але не піднімав погляду від своєї чашки, не знімав шкіряні рукавиці. Його вбрання було, як у охоронців Валента. Сева непокоїлася, що Альтаїра будуть цькувати за його особливу зовнішність, тому трохи нервувала, якщо він не був біля неї.

— Куди ти ходив зранку?

— Мене водили в зброярню, аби я вибрав собі спорядження та меч. Як твій охоронець, тепер я маю належний вигляд.

— Там усе було нормально?

— Природно. Ти сказала, ніби я тебе врятував. Про це чули люди Імператора, — хлопець стиснув руками чашку, рукавиці тихо скрипнули.

— Ти дійсно врятував мене. Від Тіана, Марчела й найманців у печерах. Дякую. Ти дуже сміливо боронив мене, навіть коли твої можливості були обмежені через дитячий вік.

Вилиці та шия Альтаїра почервоніли. На вигляд він був старшим від Тянь Бао, але молодшим від Валента. І більше не змінювався. Мабуть, досягнув свого справжнього віку. Хлопець давно не дитина, але деякі риси характеру малого зберігалися в дорослого, й емоції Севи від того були двоякі.

— Я переглядала книги в бібліотеці, але не знайшла нічого про людей із твоєю природою. Ти знаєш багато таких?

— Демони рідко залишають потомство з людьми. Я знав кількох напівдемонів. Досі живий лише я. Ти бачила, що з нами роблять люди. Мій сон про малого Ісаю. Монастир.

На мить погляд Альтаїра піднявся догори, і Сева побачила, що тепер і праве, і ліве його очі золоті. Дівчина поспіхом відставила чашку, поклала стиснуті кулаки на коліна. Ісая — дитина, що зазнала тих страшних тортур? Альтаїр — хлопець, що обіймав його тіло в катівні, у підвалі монастиря. Руки, що не годяться, аби затулити очі…

У Вавилоні не було притулків, їхню роль виконували монастирі та храми. Якщо Сева тепер принцеса, вона може вплинути на це? Чи погодиться брат-Імператор на зміни в державі? Треба щонайменше відкрити кілька дитячих будинків, а в кращому разі — відшукати напівдемонів і оселити їх у безпечному місці, де ніхто не зашкодить таким дітям. Сева буде навідуватися у Вавилон щонайменше раз на три місяці, тож зможе контролювати ситуацію.

— Не напружуй так руки. Бо зрушуєш рану, — сказав Альтаїр. Її зап’ястя справді вкрилося багрянцем. — Допомогти перев’язати?

Сева подала хлопцеві коробку з медикаментами. Він розрізав бинти, розгорнув рану. Золоті очі вражено розширилися, а вертикальні зіниці звузилися в тонкі смужки. Альтаїр розглядав розріз від меча і рвані сліди зубів довкола рани.

Крісло заскрипіло до підлоги, хлопець відскочив від Севи ледь не на метр.

— Я тебе вкусив? Ти, ти постійно… називаєш потворність особливостями, але… я навіть не пам’ятаю, як зробив таке з тобою. Це жахливо!

Його дихання було поверхневе й шумне, як у Сашка під час панічної атаки. Альтаїр відчинив вікно, Сева перехопила хлопця.

— Дихай, як я, — вона продемонструвала глибокі вдих та видих, із паузами, так, як заспокоювала Сашка.

Дівчина потягнула Альтаїра на підлогу, прихилила до стіни під вікном. Мелодійний перестук бамбукового гаю і прохолодний вітер мали допомогти хлопцеві заспокоїтися.

Він повторював за нею дихальну вправу. Золоті очі сльозилися.

— Нікому не дозволяй кусати… І мені не дозволяй, — сказав Альтаїр.

Сева смикнула до себе кисть хлопця, стягнула його рукавицю і поцілувала чорні пальці. Альтаїр міцно зажмурився.

— Це не потворно, — Сева обхопила голову хлопця руками, поцілувала обидва загострені чорні вуха. — Ти вже не русалонька, із такими вушками — радше фея. Ой, жіночого роду. Фей. Фей Кефей. І твої золоті очі — гарні. Не називай це потворністю.

Альтаїр забрав її руки від свого обличчя, відсунувся вбік. Щось зашкребло до дерева, — на підвіконня вистрибнув лурус. Вони оселили тварину в бамбуковому гаю.

— Ніколас правильно казав, я наче скажена собака. З першого дня біля тебе я хочу твоєї крові, колись сильніше, колись слабше. Я — погана істота. У мені більше від демона, ніж від людини.

Сева здивовано підняла брови. Вона не здогадувалася, що хлопець таке відчуває. Лусіана писала про феномен, характерний для деяких пацієнтів. Ті, хто пережив багато болю, прагнули зцілення. Матір Севи називала їхній дар тяжким прокляттям. Вона писала, це одна з причин, чому цілительок майже не залишилося у Вавилоні. У давнину деяких із них випивали до смерті. Записники Лусіани скидалися не так на нотатки, як на послання, ніби матір бесідувала із Севою через пожовклі сторінки.

— Ти хочеш крові не тому, що ти напівдемон. А тому, що тобі погано, а я цілителька. Біда у твоєму минулому й у моїй крові. Збіг обставин.

Альтаїр глянув їй в очі. Зіниці вже не були такими гострими, і болісний вираз зник з обличчя. Сева піднялася на ноги, потягнула хлопця догори. Він усміхнувся, спершу слабко, потім ширше, а тоді п’яно розсміявся, мовби почув вдалий жарт. Прикривав долонею лице, дивився на Севу поміж чорних пальців і реготав.

— Ха-ха-ха! Подобаються? Ха-ха, і вуха, і руки, і демонічні очі?

— Мгм.

І гострі ікла, що робили усмішку Альтаїра сумірно дитячою і хижою. Такий він був ближчим до звичного їй образу. Сева й собі засміялася. Глянула на поранену руку. Якщо йому треба, вона набере кров у чарку і віддасть. Може, і не раз, щоби хлопцеві стало краще. Сева не дуже розуміла, як це працює, Валента зцілив один ковток.

— Я поділюся з тобою своєю кров’ю.

Альтаїр перестав сміятися, обережно взяв її за кисть, ніби навіть з обрізаними нігтями боявся подряпати.

— Ти мені дозволиш?

— Мгм. Я і раніше пропонувала, якщо ти забув. Щоби позбутися рубців, — Сева озирнулася на стіл, де стояли чашки із чаєм і склянки з компотом. — Тепер розумію, чому ти хотів їх зберегти. Це через гобой та…

Від гарячого мокрого дотику до долоні вона здригнулася і висмикнула руку з пальців Альтаїра. Він розгублено розтулив губи, замащені кров’ю.

— Я не можу так? — хлопець зосереджено глянув на червоні патьоки, що пересікали шкіру Севи.

— Теоретично, можеш. Цілительки стійкі проти інфекцій. Але це не дуже гігієнічно. Хоч ми розмовляємо про вживання крові, про яку гігієну мова…

Альтаїр потягнув її руку до себе, облизав долоню, пальці та зап’ястя. Сева міцно заплющила очі, терпіла, не дригалася і не хихотіла, хоч часом було лоскітно. Нарешті хлопець відпустив.

— Мені шкода. Це нормально?

— Як уже є, — Сева розглянула рожеві краї порізу й укусу. З рани більше не текла кров.

🝐

Вона не вважала напівдемонів потворними. Сказала, «подобаються». Навіть дозволила пити її кров. Альтаїр змусив своє обличчя залишатися незворушним, але хотів усміхатися. Він витягнув рідину для знезараження, змочив нею бинт.

— Лише половину поверхні рани.

— Тут слина, — Альтаїр ясно бачив блискучі сліди на її шкірі. Його демонічна природа від того задоволено щирилася.

— Сьогодні я двічі міняла пов’язку, і кров ще сочилася. А зараз — ні. Можливо, слина зупинила кровотечу. Проведемо експеримент.

Він обробив половину рани, забинтував зап’ястя, відрізав край бинта. Сева вказала на підвіконня.

— Треба вигадати для нього ім’я.

Хлопець уже й забув про луруса. Слуги палацу остерігалися демонічної істоти, але годували двічі на день, як веліла Сева. Альтаїра вони також боялися, однак мирилися з його існуванням через прихильність принцеси.

— Денеб буде добре. Демонам пасують зоряні імена.

— Мгм. Чай охолов. Бери принаймні солодке.

Лурус махнув хвостом і втік у бамбуковий гай.

Альтаїр глянув на тістечка, викладені на тарілці. Сева не любила солодощі, але вони часто були в неї на столі. Принцеса замовляла це для нього? Він потягнувся чорними пальцями, навмання витягнув шматок солодкого і з’їв.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Helen H.
11.01.2023 10:01
До частини "12. Демонам пасують зоряні імена."
Спойлер!
Єєєй, лурус має ім'я 🐾 Сподобався момент, де Сева заспокоїла Альтаїра і він сміявся, хоч той час ми бачимо з точки зору Севи, я прям відчуваю, як Альтаїр отримує підтвердження, що вона капець ненормальна і йому це подобається 😁👍
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше