16. Охоронець Імператриці повертається до служби.

Овальна зала змінилася, відколи Йону траплялося бувати в Тихому Палаці, але деякі предмети нагадували про попередню власницю. Якщо він і мав особисту неприязнь до когось із жінок Імператора У Хуаня, то Перша дружина була серед них. Безперечно, Йон ні вчинком, ні словом не виказував неповаги. Лише був настороженим, коли та жінка супроводжувала Імператора чи контактувала з Імператрицею. Попри це, не вдалося вберегти принца Юй Луна від злого наміру Першої Дружини.

— Віддай його мені, віддай його, віддай!

Йон не одразу впізнав голос Імператриці. Він уперше чув, як вона кричить. Охоронець мимоволі міцніше пригорнув принцесу Севастіану, дитина сполохано притулилася до нього і спитала:

— Мама?

— Юй Лун! — Імператриця вискочила з темної альтанки, Ніколас перехопив її.

Вбрання жінки було залите кров’ю. Її руки, обличчя і волосся також були з багряними плямами. Йон затулив долонею очі Севастіани, щоб вона не бачила свою матір такою. Слуги Палацу Безтурботності плакали. Воїни, яких прислав Імператор У Хуань, стояли з опущеними головами. Тіла убивць уже виволокли із саду, залишилися тільки криваві плями, що ясніли у світлі ламп і смолоскипів. Блідий Ніколас міцно тримав Імператрицю.

Години дві до того Йону наказали принести Севастіану до Тихого Палацу, де монарх проводив дозвілля із Першою дружиною. Коли охоронець та принцеса були відсутні, воїни з Палацу Безтурботності зрадили свою господиню. Ніколас знепритомнів під час бою. Зловмисники забрали Юй Луна, вбили дитину в саду, мабуть, їм не веліли робити це перед Імператрицею. Однак вона зцілила Ніколаса, той прорубав мечем шлях до мертвого принца.

У Хуань уже забрав тіло сина. Покинув Імператрицю з її горем. Йон відчував гостру зневагу до монарха. Він кивнув на служницю.

— Ти, приготуй купальню для Їхньої Величності, — тоді скомандував іншим: — Чекайте в палаці.

Слуги та воїни покинули сад. Імператриця плакала й сіпалася в руках Ніколаса. Той дивився на Йона запаленими очима, мов питав, що їм тепер робити. Севастіана покірно притримувала малими долонями руку, якою охоронець досі затуляв її очі.

Імператриця Лусіана ослабла, сльози змішалися з кров’ю на її обличчі. Але те стало більш свідомим.

— Віддай Тіану мені, — жінка простягнула до принцеси замащені багряним руки.

— Ні. На зброї убивць, а, отже, й у крові, може бути отрута. Я передам вам принцесу, коли ваші руки будуть чисті. Ніколасе, проведи Їхню Величність до купальні.

— Ніхто не захистить мою Тіану, — шепотіла жінка. — Я не можу втекти із цієї проклятої Імперії, я не можу втекти від цього проклятого Імператора, мої діти…

— Я допоможу вам, — твердо сказав Йон. — Ваша Величносте, я зраджу Імператора У Хуаня. Допоможу вам втекти. Присягаюся, ваша донька буде жити.

Принцеса зростала в нього на очах. Тепер, з пам’яттю, що повернулася, Йон міг сказати, що Їхня Високість схожа на свою матір ще дужче, ніж у підлітковому віці. Він вклонився.

— Останні чотири роки ваш слуга був…

Йон стояв з опущеною головою, йому бракувало слів, щоб повинитися. Перед очима блимнули синім сукні, принцеса вхопила його в обійми.

— Не будь зі мною формальним. Ти добре почуваєшся?

— Так, Ваша Високосте.

— «Севастіано».

— Гм. Так, Севастіано, — Йон відхилив від себе принцесу. — У переддень вашого повноліття я мав супроводити вас у королівство Маяпан. Ви… усе зробили самостійно. Мені немає прощення.

Їхня Високість роздратовано цокнула язиком. Ця звичка в неї з’явилася роки два чи три тому, принцеса перейняла її на роботі. Йону стало душно. Через його марність Їхній Високості довелося працювати. Охоронець пригадав, як стійко, без жодних скарг, принцеса допомагала йому, давала ради будинку, здобувала гроші в Материнському світі, і почуття провини стало гострішим.

— Не вибачайся. Ні в аварії, ні в її наслідках немає твоєї провини. Ти блідий, усе гаразд? — Їхня Високість посадила Йона за стіл, власноруч налила йому води.

Охоронець прийняв склянку, глянув на своє відображення.

— Чому ми в Тихому Палаці?

— Брат-Імператор оселив мене тут.

Цин У Хуань мертвий. Обидва сини Імператора мали шанси здобути престол, але Йон би заклався, що то молодший, з його ж бо матір’ю. Валент був тихим і неамбітним, після страти Першої дружини Імператора нікому було боротися за престол на його боці.

— Їхня Імператорська Величність — Цин Тянь Бао?

— Імператором став Валент. Тянь Бао був генералом. Ще є Хань Ін, йому сімнадцять, — принцеса усміхнулася. — Ти знав?

— Ні. Згідно з наказом Їхньої Величності Імператриці, я не підтримував зв’язку ні з Імперією, ні з будь-ким із Вавилону. Ваша Високосте, — Йон замітив невдоволення принцеси, і виправився: — Севастіано, нам треба вирушати в королівство Маяпан. У маєтку Їхньої Величності Імператриці в Ганяському князівстві зберігаються рукописи про цілющі трави, які вам належить забрати. Також необхідно завершити шлюбну угоду з Їхньою Високістю кронпринцом. Чи він зараз король?

Його слова не сподобалися принцесі. Йон звично, — для нього останніми роками, — потягнувся, щоби обійняти Севастіану, але одразу відсмикнув руки. Після аварії він був нікчемним слугою. А надто вчора, то була суцільна неповага, — просити Їхню Високість назвати його батьком!..

Севастіана розповіла подробиці того, що з нею трапилося за час перебування у Вавилоні. Йон налив собі келих вина, випив, наповнив іще, тоді його руку перехопили. Олег дивився на нього одним зі своїх незрозумілих поглядів. Йон завжди був людиною спокійною та раціональною, а його сусід часто вдавався в емоції, половину з яких було складно розпізнати.

— Моє здоров’я дає змогу пити вино.

— Ти маєш дітей, крім Севочки! Ти жодного разу про це не згадував, Йоне. Я можу зрозуміти, чому ти мовчав про паралельні світи, але… я з тобою ділився всім важливим, а ти змовчав. Казав, твоя дружина померла. Це брехня?

— Не брехня. Чому я повинен розказувати? Я мав покинути Материнський світ ще чотири роки тому.

— То якби не амнезія, ти би зник без жодного пояснення?!

Ще вчора Йону, досвідченому воїну, здавалося нормальним шукати підтримки в цього чоловіка. Замість сорому та злості він відчував жаль і навіть несправедливу провину.

— Таким був наказ Їхньої Величності Імператриці, — Йон поплескав Олега по спині, той прибрав зі свого лиця скажений вираз.

Севастіана дала собі ради в Імперії. Їй дозволили вести справи, до прикладу, відкрити притулки. У Вавилоні то не було такою необхідністю, як у Материнському світі. Зрештою, безхатьків дитячого віку тут небагато. Та якщо вже Севастіана взялася за це, навряд чи потребує його критики.

Спогади повернулися, і тепер Йон усвідомив небезпечну природу покручів, яким був молодий охоронець принцеси, Альтаїр. Його кисті були чорні, мов у рукавицях, а очі мали бурштиново-жовту барву.

— Севастіано, чи можу я повернутися до служби?

— Ти можеш робити, що вважаєш за потрібне. Якщо хочеш, відвідай своїх дітей і родичів. Йон із роду Родзен виявився легендарним воїном. Твій син узяв тебе за взірець, Марку зараз у військовому поході. Обидві доньки — заміжні, в імперії Цин, я знайшла їхні адреси. А ще ти вже двічі дідусь, маєш онуків!

Йон потягнувся за вином, але келих вихопив і випив до дна Олег, а тоді хрипло виголосив:

— Звучить так, ніби ви плануєте тут затриматися.

Йон не був легковірним, оточення принцеси могло ввести її в оману, тож треба перевірити всіх і позбутися ворогів. Проте можливість перебувати під покровительством монарха в державі, яка найбільш віддалена від Пустинних Земель, — найкращий варіант.

— Природно, ми залишимося, Олегу. Якщо Імператорська родина добра до Їхньої Високості, немає сенсу вирушати куди-інде.

— Батьку, коли є вся оця магія, а Сева — принцеса із суперздібностями і братом-Імператором, якого біса їй робити в нашому світі? Вона родом звідсіля, батьківщина і все таке, нехай гостює тут, поки не набридне такий спосіб життя.

— Я категорично проти, — Олег піднявся зі свого місця. — Севочко, ти мусиш здобути освіту, знайти роботу собі до душі, Йон тепер також може працювати. Ви ж не будете гаяти життя на… оце?

— Дядьку, не згущуйте барви. Йон зможе їздити до вас, і ви навідуйтеся сюди, у відпустку чи за інших можливостей. Я маю важливу справу, тож затримаюся.

— Важлива справа?

— Це стосується притулків і деяких реформ. Хочу підштовхнути брата-Імператора до раціональних нововведень, для захисту прав і свобод людей. Є можливість зробити Імперію прогресивною державою.

— Неабияк виросли твої амбіції за моєї відсутності, — Олександр присвиснув.

Олег розтулив рота, явно з наміром сперечатися із Їхньою Високістю. Йон плеснув його по плечу рукою, хитнув головою.

— Севастіано, я навідаюся до військового корпусу та візьму форму, і меч у зброярні. Я можу… показати довколишні місця Олегові.

— Дякую, Йоне, — принцеса провела його до дверей і тихо сказала: — Будь м’якшим із дядьком. Йому сумно, бо доведеться прощатися.

Йон підняв брови. Журитися через прощання? Олег радше гнівається, бо все складається не так, як той собі запланував. Однак Йон згодився на прохання принцеси. Бути м’якшим. О Боги, вона має на увазі, таким, як останніми роками?

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.