21. Проєкт Сім-Дев'ять.

Двадцятий залагодив усі справи в заїжджому дворі, приніс вечерю і зазирнув у ящик. Тринадцята лежала на своєму укривалі, обхопивши тонкими руками ноги, тулила голову до колін. Чоловік підсвічував лампою. Сліди від мотузки зникли, дівчина дихала мирно й тихо. Чи варто будити? Вагався він недовго, Тринадцята розплющила очі.

— Не стій над душею. Ти спостерігав за мною, поки я спав?

Двадцятий відступив, потягнув стіл до ліжка, на якому стояв ящик.

— Їж. У маєтку господині служниці готували все без смаку й запаху. Ти можеш їсти кашу з м’ясом?

— Не дізнаюся, поки не скуштую, — Тринадцята вибралася з ящика, загорнулася в ковдру і схилилася над тарілкою. — Терон. Так тебе називали.

Двадцятий, генерал, Терон, покрутив ім’я в голові, нічого не згадав.

— А тебе як?

— Ти не гідний знати.

— Тоді я називатиму тебе Тринадцята, як усі в маєтку.

— Не посмієш! — дрібний кулак грюкнув по столу, дівчина застогнала й розгнівано витріщилася на свою руку. — Боляче!

— Ти дуже дрібна, якщо будеш добре їсти, станеш сильнішою.

— Годі говорити зі мною, як із жінкою!

У блакитних очах блищали сльози, ніс Тринадцятої почервонів, губи ображено випнулися. Вона казала про себе «не користувався», «спав». Її обурення було щирим, наче Терон говорив нісенітниці.

— Ти занадто дрібний, тому їж, — він опустив голову і взявся за вечерю. — Коли ти повернеш мені пам’ять?

— Я не можу це зробити, але ти проведеш мене до людини, яка знайде спосіб. Він дуже розумний.

— Куди тебе провести?

Тринадцята їла мовчки, і відповіла, коли їхні тарілки були порожні. То було мудрим рішенням, — якби дівчина сказала про їхню мету швидше, Терону би шматок у горло не вліз.

— Ми підемо в столицю Полум’яного королівства. Ви знаєте його під назвою «Пустинні Землі».

🝐

Еміл спозаранку вирушив до казарми, тренуватися з генералом Амосом. Тіан мав бути наодинці ще зо дві години. Двері відчинилися, як завжди, коли повертався кронпринц. Проте там були інші люди. Хлопець відклав книгу, опустився на одне коліно, схилив голову. Королева стиснула тендітні руки в кулаки.

— Ти. Тут, — відкарбувала жінка. — Давно?

Він змовчав.

— Ми можемо змусити тебе благати смерті. Однак Їхня Імператорська Величність бажають бачити тебе. Пий, — Королева смикнула одну зі своїх служниць за лікоть, дівчина штовхнула Тіану в руки пляшечку.

То не швидкодіюча отрута, якщо його мають доправити в Цин. Можливо, він просто стане слабким. Чи спатиме дорогою до імперії. На жаль, не вийде попрощатися з Емілом.

— Я можу залишити короткого листа Їхній Високості кронпринцу? Останнє… — його обірвав ляскіт. Щока затерпла.

Тіан глянув догори, у палаючі від гніву очі Королеви. Рука, якою вона вдарила його обличчя, залишалася здійнятою.

— Твоя зрада ледь не зруйнувала зв’язки між державами. Кривавий Імператор погрожував, що відкличе своє військо та закриє кордони. Чи знаєш ти, що без зерна Цину королівству загрожує голод? І наш син… тримав таке горе у своїх покоях!

Еміл не казав Тіану про наслідки. Які наївні сподівання вони плекали? Що пана Марчела спіймають? Що лікар буде правдиво свідчити?

Рідина у пляшечці була гірка. Він випив до дна, піднявся з колін і вийшов із покоїв у супроводі охоронців Королеви.

🝐

Четвертого листопада професор зібрав їх у просторому кам’яному підвалі, біля криниці. Другий чіплявся за рукав сорочки Четвертого. Третя тупцювала на місці, постукувала підборами. П’ятий стояв найближче до професора, найближче до криниці.

— Підходьте, — наказав Перший. — Пийте.

Він налив у склянку звичайної, здавалося, води. Це було схоже на обряд. Четвертий подумки вилаяв себе за недоречні думки, — професор зневажав релігії, лише Другий у їхньому братстві вірив у потойбіччя. Це, мабуть, черговий експеримент.

П’ятий узяв наповнену склянку, випив, відставив убік. Перехопив руку Першого, засміявся, глибина криниці примножила звук.

— Благословіть на талан, — юнак поцілував пальці професора, притулив до свого чола.

Він часом робив щось таке, традиційне для села, з якого родом. Перший висмикнув кисть із руки П’ятого, відступив убік. Юнак сів на кам’яне кільце криниці, звісив ноги та стрибнув. Другий сіпнув Четвертого за сорочку.

— Що він зробив?! Витягніть П’ятого, це зовсім…

— Не було плескоту. Жодного звуку падіння, — хрипло сказала Третя.

Перший наповнив склянку водою. Кожен із них випив. Другий і Четвертий стрибнули в криницю разом.

Отямився він у траві, повітря було спекотне, густо насичене запахами квітів і заліза. Відчував зміни у своєму тілі, зокрема, у шкірі та м’язах. Поколювання, посмикування. Чоловік сів, озирнувся. У цьому буйному лісі не було видно ні Другого, ні інших.

Далеко ліворуч крикнула жінка. Четвертий пішов на звук. Нарешті побачив людину: професор схилився під дикою яблунею, розгорнув високу траву, щось висмикнув.

— Ох, добре, що ви тут! Ви чули голос? Гадаю, це Третя, ми…

— Їй допоможе П’ятий, облиш. Глянь, це епіфілюм? — Перший усміхнувся. На його долоні лежала пишна синя квітка. Щоразу, коли професор намагався виявляти емоції, було радше страшно, ніж приємно оку, тому Четвертий намагався не затримувати погляд на його обличчі.

— Епіфілюм. Що це за місце? Де Другий?

— Я ще не дав назву цьому світу. Ми можемо іменувати його Проєктом Сім-Дев’ять. Просторові та часові параметри дали збій, я налаштую їх згодом. Ми прибули в різний час.

Четвертий тремтів, його м’язи момоволі скорочувалися та розслаблялися, у повітрі потріскувало. Перший пестив пальцями пелюстки епіфілюму, наче більше нічого його не цікавило. Треба запитати, де всі, що означає «прибули в різний час», але благоговіння не давало змоги розтулити рота. Другий часом казав, що професор — бог.

— Допоможіть!

Четвертий кинувся на вигук. Голос належав Другому. Той видерся на невисоку сосну, однією рукою тримався за гілку, а іншою вказував кудись між дерев.

— Там, там, там… демони!

Між міцними стовбурами були дві великі вогненно-руді лисиці, щоправда, ті мали не по одному хвосту, як годиться, а сумарно з десяток. Їхні бурштиново-жовті очі сяяли надто яскраво.

— Спускайся. То лише змінені звірі. Професор каже, це не наш світ. Природно, тут інші тварини.

Четвертий сам боявся, але намагався вдавати спокій. Він підхопив молодого чоловіка, коли той зліз із сосни, зняв свою сорочку й накинув на Другого, — той був мокрий і тремтів. Знайшов десь водойму?

— Мені шкода, що затримався.

— З-затримався? — темні очі глянули догори, на Четвертого. — І хвилини не минуло, як ми стрибнули в криницю… Ти прибіг, щойно я покликав. Я побачив д-демонів, виліз на дерево й погукав. Ох, професор щось зробив зі мною, — Другий почухав своє зап’ястя. — Я відчуваю, як рухається моя кров!

— То прокидається вміння! — П’ятий ногою витоптував шлях через чагарники. — Ти називав професора богом. Отже, ми тепер також боги, ха-ха!

Він мав на собі лише обгорілі штани, тіло юнака було всіяне подряпинами й синіми та бурими плямами, а ще попелом. Наче не одну годину він вів запеклий бій. Третя, яку хлопець підтримував за плечі, не гидувала, хоч раніше могла розгніватися навіть через пролиту воду, що вже казати про дотик до чогось брудного. Четвертому було трохи совісно, що він не кинувся на допомогу жінці, коли чув її крик.

— Ти не постраждала?

Третя похитала головою. На її обличчі блищали сліди від сліз.

— Ні. П’ятий вбив тих… істот.

— Демонів, — Другий здригнувся. — У цьому світі живуть демони.

🝐

Сева написала прохання до старшого брата, — вона не могла бачитися з Імператором, коли заманеться, але їй дозволяли передавати йому записки. Невдовзі дівчину викликали в Палац Драконів, Альтаїр на правах особистого охоронця побіг її супроводжувати, Сашко залишився на самоті. Він трохи почитав, поспостерігав за лурусом у гаю, а підобід пішов на пошуки Севи. Її охоронці стояли перед дверима, що сусідили з кухнею. Сашко зайшов у приміщення, яке зараз прибирав загін із п’яти людей. Крім подруги, тут були Альтаїр, Гуань Мін, Хань Ін і незнайомий підліток, мабуть, новенький напівдемон.

— Чим провинилися діти, що заслужили громадські роботи? Навіть принців тяжка доля не минула.

Сашко казав «діти», бо Альтаїр ще недавно був десятирічним, а решта — молодші від нього. Кожен виконував частину прибирання: хтось підмітав, хтось мив підлогу й довгі столи, навіть кронпринц витирав хусточкою металеві таці. Сева з усмішкою відповіла:

— Я не змушую. Я готую кабінет, усі наполегливо пропонували допомогу.

Подруга стояла босоніж на підвіконні, у штанах і сорочці, рукави закотила до ліктів. Хлопці віддано шурували кожен свою частину приміщення, не піднімаючи очей: мірками Вавилону, Сева була напівгола.

— Дивно бачити тебе без купи одягу.

— Отож! — Гуань Мін кинув хустку на стіл. — Сашку, скажи тітоньці Севі, що такий вигляд… розпусний.

— Це ще скромно, ну, голі передпліччя і ступні. Бачив би, як вона вбиралася, коли ми їздили на озеро, ха-ха! У гаремі поповнення, Сево, що не день, то нові хлопці, — Сашко вказав на юного напівдемона. — Трохи замолодий.

— Перерва, мийте руки й ходімо чаювати, — дівчина зістрибнула з підвіконня, взулася. — Харісе, це Сашко, не зважай на його жарти. Сашку, це Харіс. Він тепер живе тут.

Юнак злегка вклонився. Він мав ямки на щоках, коли всміхався, і справляв враження старанного та слухняного хлопця. Руки Харіса були звичайні, але з-за волосся стирчала пара не зовсім людських вух: тонкі, загострені, рожеві під сонячними променями. Котячі?

Слуги накрили на стіл у кабінеті овальної форми. Сева принесла тацю зі срібними чайниками, з какао й іншими напоями, кожен обирав до смаку.

— Чому ти не попросила слуг прибрати приміщення? І навіщо тобі ще один кабінет? Чим цей недогода?

— Я хотіла все зробити сама. То буде медичний кабінет. Якщо вже я маю записники Лусіани та, як ти кажеш, суперздібності, треба скерувати їх на благо. Також я зроблю теплицю на Палацовій горі. Для лікарських рослин.

— О, — розуміюче протягнули Хань Ін, Гуань Мін і Харіс. Сева експлуатувала дітей без жодного пояснення?

— Вавилон не дуже добре на тебе впливає. Я примирився, що ти на деякий час лишаєшся, але сумно бачити підтвердження. До речі, ти не бачила батька?

— Йон показує дядькові Олегу столицю.

— Побачення? — Сашко розсміявся. — Мій батько буває тираном, ще, гляди, сприйме неіснуючі сигнали, викраде свого коханого й насильно потягне додому… Я думав зареєструвати батька на сайті знайомств, але навряд чи там знайдеться ще один воїн, що може розкидати голими руками озброєних хлопаків і врятувати його, як принцеску, ха-ха! — Сашко побачив, що публіка за столом уважно слухає, і заціпився.

— Твій батько може викрасти Йона Родзен? За виглядом не скажеш, що він такий сильний, — протягнув Гуань Мін.

— Твій батько закоханий у Йона Родзен? У Материнському світі чоловіки часто обирають собі чоловіків? — Хань Ін затулив половину обличчя горнятом із какао.

— Не те щоб часто, але буває. Мені казали, у Цині з толерантністю не дуже, краще в Ґорії. У нас також усе залежить від країни та місцевих звичаїв. А щодо батька і Йона, хто розбере, що в тих сорокалітніх удівців на думці. Я так жартую.

— Шкода, що у Вавилоні неможливо користуватися мобільними, — Сева неуважно помішувала ложечкою чай, хоч не цукрувала. — Спробуємо листуватися через гвардійця? Йон радив надсилати когось із воїнів до Материнського світу й назад.

Сашко кивнув, відпив чаю, і той видався гірким. Коли подумати, подруга давно називає їхній світ тільки «Материнський». Напевне, для Севи має стати домом Вавилон.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Helen H.
31.01.2023 11:43
До частини "21. Проєкт Сім-Дев'ять."
Занадто швидко закінчилися нові розділи. Моя дитина Тіан занадто чемна, то ж треба слухатися всього, що йому скажуть! 😔 Хоч йому було би гірше, якби не слухав, напевно. Дуже милий котик! А Сашко як завжди, йому треба розібратися з причинами своїх жартиків 😎 І я би почитала, як він пояснював Альтаїру за ту упаковку "для безпеки" 😁
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Helen H.
    31.01.2023 12:55
    А можна питаннячко, якщо не таємниця, скільки ще до завершення цієї книги приблизно? 🥺❤️
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Yu Koi
    31.01.2023 13:49
    Спойлер!
    Не таємниця, вже опубліковано 72% "Проти волі Богів", залишилося 28%. Якщо не виникне непередбачуваних обставин, опублікую завершення упродовж двох тижнів. Тож невдовзі кінець 🍀
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше