22. Відомий паскудним характером.

Еміл біг гвинтовими сходами, спускався дедалі нижче, нарешті опинився на подвір’ї. Болісна тривога душила, повітря було надто тепле, він глибоко вдихнув, але не відчув полегшення. Охоронці не відставали, хай би що наказував кронпринц, першим для них було слово Королеви. Еміл забіг у двір генерала Амоса, гримнув дверима перед носом супроводу.

— Я знав, що шановний кронпринц брехун, — чоловік потріпав рукою мокре волосся. Видно, нещодавно був у купальні. — Ви зовсім не втомилися і вам не боляче, Ваша Високосте.

— Заціпся! — прошипів кронпринц, широка усмішка Амоса зникла. — Ти знав про Тіана? Поки ми тренувалися, навмисне мене затримував? Ти зробив це, бо Їхня Величність…

Тіана забрали і везуть у Цин, щойно він потрапить у руки Кривавого Імператора… його будуть катувати? Вибивати зізнання? Вб’ють?

Еміл задихався. Генерал підхопив невелику діжку і плеснув на хлопця крижаною водою. Кронпринц закашлявся, бо трохи захлинувся, але в голові стало ясно.

— Я не зрозумів вашого лепету. Щось про Крістіана. Вам відомо, де він?

Еміл розповів. Про обман Марчела, як переховував Тіана у своїх покоях, і, нарешті, слова Королеви. «Віддати його Імперії — найкращий вихід із кризової ситуації».

— А була така ласкава дитина, — Амос узяв із крісла вологий рушник і кинув його кронпринцу. — Ваша Високосте, Крістіана шкода, але він має заплатити за скоєне. Можливо, принцеса буде просити за нього й охоронця не вб’ють. Королева, безперечно, уже повідомила імператору, що Крістіана надіслали в Цин. Якщо дорогою його викрасти, це загострить стосунки між державами.

— Тоді я мушу потрапити до Цину й пояснити все Кривавому Імператору. Зрештою… зрештою, Тіан — мій Перший охоронець.

— Це не так. Відколи Крістіана передали Цину, його позбавили звання та громадянства.

Еміл опустився на стілець. Втома від тренування — ніщо, порівнюючи з тяжким усвідомленням своєї безпорадності. Самотужки він не перетне кордон і не потрапить у столицю Цину. Амос зітхнув.

— Ти єдиний син Їхньої Величності. Ймовірність дев’ять із десяти, навіть коли Королева дізнається про твою втечу, це не викриють стороннім, а якщо не зможуть підняти галас, то не зможуть повноцінно переслідувати. Але вона з тебе шкуру здере, як повернешся. Якою ласкавою дитиною би не був Крістіан, він вартий таких клопотів?

Еміл скривився, коли знову почув «ласкава дитина» щодо Тіана, але кивнув.

🝐

— Невже твоя важлива справа не зачекає до завтра? — Альтаїр хижо усміхнувся.

— Ти навмисне мене лякаєш. Ти прикидаєшся добрим перед Севою, але я бачу твою справжню злу личину.

Обличчя «вовка» прийняло мирний спокійний вигляд, тоді Харіс розчув кроки за дверима, прийшла Сева. Вона сіла за стіл, підперла підборіддя рукою. Юнак глибоко вдихнув. Аромат принцеси був йому дуже до вподоби.

— Ти заплітаєш косу й перед сном? Можна мені тебе за… — у нього неприємно встала шерсть сторчма, Харіс озирнувся на Альтаїра. — Тобто, я прийшов із важливою справою. Мій живіт болить.

Він потерпить гидку ванну, якщо після того можна буде попросити принцесу погладити його спину.

Сева провела юнака до медичного кабінету, Альтаїр залишився за дверима. Принцеса розпитала про біль, веліла зняти верхнє вбрання і лягти на стіл, тоді натискала пальцями Харісу на живіт. Один раз він навіть зойкнув від болю.

— Це потрібно, щоб визначити, де проблема, — Сева перестала тиснути, м’яко погладила, і він одразу пробачив їй.

Юнак заплющив очі і прислухався до теплого дотику. У грудях приємно тремтіло. Рука Севи зупинилася, а потім шию Харіса накрила волога хвиля золотого волосся, принцеса притулилася вухом до його грудини і ще раз провела по животу.

— Ти муркочеш. Ха-ха, як котик. У мене ніколи не було кота, але в Сашка був, — Сева відхилилася. — Я тебе не образила цим порівнянням?

Харіс похитав головою. «Вовк», мабуть, слухає за дверима. Юнак перекотився зі спини на живіт і витягнувся на столі. Тоді взяв принцесу за руку й розмістив її на своїй шерсті, між лопатками.

— Згідно із записами Лусіани, болить підшлункова. Треба лікувати. Є варіант триваліший, пити відвар тричі на день. Або швидкий і неприємний.

— Перший варіант, — сказав Харіс. Досить із нього тієї ванни.

Сева гладила його спину, було добре, зовсім чудово. Тільки мало. Принцеса забрала руку із шерсті Харіса й подала сорочку.

🝐

— Ти маєш цьому запобігти, Хань Іне, — в очах Тянь Бао не було золотого відблиску, вони здавалися майже чорними.

— То буде тиха подорож. Недалеко, відстань до Таємного Саду майже дорівнює шляху до Палацу Предків, усього кілька годин.

— Якщо ти так хочеш, я не заперечую. Але піди до Їхньої Імператорської Величності та проси, щоб Севастіана залишилася. Так, як просив за мене, коли я мав вирушити до Маяпану.

— Чому? Сестра має зібрати в Таємному Саду цілющі трави.

— Ти не виконаєш єдине моє прохання? Ти вже здоровий, хочеш сам усе вирішувати, але досі тремтиш перед Палацом Драконів?

— Я не можу просити у Їхньої Імператорської Величності, — пошепки відповів Хань Ін.

Від згадки про розмову із братом-Імператором холод ширився спиною і руками. Принц почувався поганим. Таким боягузом, таким самозакоханим. Варто більше непокоїтися про сестру. Севастіану вже намагалися викрасти, і навіть Тянь Бао не запобіг. Природно, брат боявся, що це трапиться знову, а супроводжувати їх не міг, через заборону покидати Палацову гору.

— Я спробую… зробити, аби сестра залишилася.

Тянь Бао усміхнувся на слова Хань Іна і вдячно вклонився.

🝐

Коли Сева вийшла на доріжку біля Тихого Палацу, Харіс зістрибнув зі свого підвіконня і побіг до неї. Він побоювався Йона, за присутності чоловіка був підкреслено ввічливий.

— Ваша Високосте, де ви були?

— Із братом-Імператором, — вона підхопила Харіса під лікоть і повела до медкабінету. — Бесідували щодо збору лікарських рослин.

Усі вже вивчили, що заходити за нею можна лише з дозволу, тож залишилися за дверима. Сева змінила взуття на чисте, зняла мантію і зовнішній одяг, вимила руки. Харіс роздягнувся до пояса й вискочив на стіл для обстеження.

— Ще болить?

— Рідко й менше, ніж раніше.

Лусіана вказувала, що навіть при перебігу хвороби середньої важкості після початку лікування біль має щезнути. Сева боялася, що десь помилилася. Вона потягнулася до чутливої точки під ребрами, злегка натиснула, м’язи живота Харіса напружилися.

Сева підозрювала, що підліток має гематофобію. Бо він аж змінювався на лиці, коли вона згадувала «інше лікування». Можливо, проблему вийде розв’язати завдяки ідеї Сашка, та спершу треба провести експерименти.

— Мені краще. Ще кілька днів, мм, чи тижнів, і все мине, — Харіс стиснув руку Севи.

Підліток обернувся на живіт, вона погладила його спину. Якщо перебіг хвороби важкий, потрібні складники для іншого відвару. Сева востаннє пробіглася пальцями по гладкій чорній шерсті, подала Харісу одяг і пішла до рукомийника. Дядько Олег розробив його схему, а Тянь Бао знайшов майстра, що створив потрібний механізм. Тепер вона мала агрегат із проточною водою, із двома знімними бочками. Усі щиро допомагали їй у створенні медичного кабінету.

— Ти засмучена, бо мені болить? — обережно спитав Харіс.

— Мені шкода, що ліки недостатньо ефективні. Не турбуйся, як я почуваюся, дбай про себе.

Харіс похнюпився і вийшов із медкабінету. Крізь двері зазирнув Альтаїр. Сева махнула йому рукою, підзиваючи ближче, і розповіла про плани щодо Таємного Саду Другого Бога.

🝐

— Ти відомий своїм паскудним характером, — зненацька сказала йому в спину Тринадцята. — Ти зневажив кожну жінку на своєму шляху. Ти брав собі наложниць, але був із ними грубим та жорстоким. Про свійських тварин більше дбають, ніж ти про них. Тобою лякали дівчаток, мовляв, прийде генерал Терон, забере до свого маєтку, і більше ніхто тебе не побачить. Ти мав багато підлеглих воїнів, тебе боялася королівська сім’я Ґорії, природно, ніхто не міг зупинити такого лиходія!

Між лопатками стукнуло чимось круглим, злегка, майже лоскітно. Тринадцята засичала, тоді гірко спитала:

— Із чого ти зліплений?

Терон ослабив поводи, озирнувся. Дівчина розтирала рукою свій дрібний кулак.

— Боляче? Твоє тіло не годиться для бою кулаками. Краще використовувати зброю. Я ж дав тобі ніж.

— Ха! Хіба я можу тобі нашкодити? Я не потраплю до Полум’яного королівства власним ходом!.. Майже ніхто не міг тебе спинити. Крім старої відьми. Ти сам запросив її до свого маєтку, привабився гарним лицем і заплатив свободою. Генерал, якого боялися всі вродливі дівчата Ґорії, був розтоптаний жінкою! Ха-ха-ха!

Терон знову озирнувся. Тринадцята щасливо сміялася, йому було до вподоби, коли вона в доброму гуморі. Він не переймався, що дівчина лаяла того генерала, яким він буцім був.

Кордон із Пустинними Землями наближався, стало холодніше. Праворуч небокрай підпирали гострі білені вершини гір. За ними було Туманне Поле. Попереду з’явилося місто, чи не останнє, що ще належало Ґорії.

Терон звично зняв кімнату в заїжджому дворі, подбав про обід, потім вивів Тринадцяту на прогулянку містом. Він придбав теплий одяг та взуття, змінив коня на сильнішого та міцнішого. Золота, украденого зі скарбниці господині, було вдосталь.

Попереду дорога крізь холодні гори, попід Туманне Поле, лише там можна перетнути кордон без сутички з воїнами Ґорії та Пустинних Земель.

🝐

— Скажи, що мені робити, — попросив Хань Ін. — Я боюся йти до Їхньої Імператорської Величності.

Шень Лі неуважно тер великим пальцем персик, який тримав у руці.

— Якщо Тянь Бао вважає подорож небезпечною, чому вимагає, щоб ти просив за Севастіану, але не заборонив тобі?

— Бо я вже дорослий і можу вирішувати сам.

— Севастіана старша від тебе на три роки. Орудує мечем і є непоганою вершницею. Чому Тянь Бао вважає, що тобі, малому й беззахисному, їхати можна, а Севастіані — ні?

Хань Іну аж дух перехопило від обурення. Він відібрав у Шень Лі персик.

— Я не малий! Просто це моя подорож. Тянь Бао знає, як сильно я хочу глянути на Таємний Сад… А сестру вже намагалися викрасти, вона… Це таємниця.

Валент здогадувався, що колишній генерал невдовзі зробить крок, дав йому змогу увійти в пастку, щоб нарешті завершити брудні забави довкола престолу. Хоч невідомо, як Тянь Бао спілкувався зі своїми командувачами, Імператору доповіли про рух військових. Валент би не залишив Севастіану без нагляду.

— Я розв’яжу проблему із принцесою. Немає причини непокоїтися.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.