4. Наукове братство.

— Минула сотня років. Ти не змінив свою думку? — спитала Третя Богиня. — Невдовзі буде гарна нагода.

Її голос відлунював від високої стелі та кам’яних стін. Перший Бог завершив молитву, яку потривожила сестра, обернувся до неї.

Відколи він називає свої розрахунки молитвою? Перший Бог на мить повернувся до мережива спогадів. О, то був Другий. Той, хто змінив слова, якими вони послуговувалися.

— Мене влаштовує моє тіло, Третя Богине.

Жінка гидливо скривилася. Може, вважала його старість неприємною для очей. Перший Бог не був всесильним і не вмів читати думки. Він вкотре відчув спонуку позбутися цього світу й почати заново. Але важкий запах епіфілюму приборкав це гостре прагнення. Перший Бог міг знищити всіляку посередність, проте шкодував унікальність. Епіфілюм синього кольору і П’ятий ще належали до цього світу, тож можна відвести їм трохи часу. Розцвітати, в’янути, плодоносити.

— Я вродлива? Таке тіло йому сподобається?

Перший Бог уже й забув, що Третя досі в залі. Вона схилилася над столом, розглянула своє віддзеркалення. Колись пам’ять була одним із сильних знарядь Першого, тепер стала тягарем. Він надто багато часу згаяв на Проєкт Сім-Дев’ять.

— Я вродлива! Навіть якщо пан Фаусто не забажає приєднатися, я вмовлю його! — Третя гордо розправила плечі.

Чоловіки, що залицялися до неї, би не вмістилися в атріум їхнього дослідницького маєтку. Щоденно слуги передавали листи, записки та прохання про зустріч, а ще прокльони і звинувачення. Врода, медичний талант, вміння бесідувати на будь-яку тему, — слава Третьої облетіла Лондон, щойно професор запросив її до спільної праці. Молоду жінку ненавиділи, бо вона кинула виклик суспільству, але й обожнювали за її винятковість.

Другий закотив очі, смикнув Четвертого за лацкан піджака, стиха спитав ламаною англійською:

— Тебе та відьма вмовляла… так само?

— Не називай Третю відьмою, це грубо. Я згодився, щойно зустрів професора, — акцент Четвертого був м’якшим, зі слідами його милозвучної рідної мови. Часом чоловіку вдавалося розмовляти чистою англійською, але у їхньому вузькому колі він не напружувався. — Я щасливий, що можу продовжити дослідження.

— Так, дуже добре, — Другий осяяв Четвертого усмішкою, вклонився до пояса Першому. — Дякую, професоре.

Другий, Третя та Четвертий уже ознайомилися з його працями, зокрема щодо очищення водойм, щодо ліків проти поширених інфекцій, щодо підвищення родючості ґрунтів. Знання, тривіальні для суспільства, з якого прийшов Перший, але надзвичайно віддалені від сьогодення.

Він обрав цю четвірку не за їхні особисті здобутки і прагнення, навіть не за інтелект. Просто вони мали гнучку думку, світоглядно немов прийшли в цей світ на дві-три сотні років передчасно. Соціум відштовхував цих людей і невдовзі мав проковтнути та знищити, Перший міг прийняти їх, сховати, вділити своїх знань.

Ключник провів до вітальні невисокого чорнявого юнака. Його вбрання було сіре від пилу, валіза дрібна й пошарпана. П’ятий виявився не тою людиною, про яку Перший усе знав.

Вік — хибно, юнаку ще не було вісімнадцяти. Походження — хибно, обличчя мало північноєвропейські аристократичні риси, блакитні очі, світлу шкіру, він не міг бути родом із півдня Італії. Перший раптом відчув гнів, — помилковий розрахунок може вести до хибного результату.

Усі мовчали, навіть Другий, що був зазвичай балакучим і неспокійним.

— Пан Фаусто? — пролунало від Третьої.

Юнак злегка вклонився, оглянув присутніх. Його погляд зупинився на обличчі Першого. П’ятий гірко усміхнувся, сказав лагідним, добре поставленим голосом:

— Схоже, ви очікували іншого, професоре. Я справді є автором трактату, щодо якого ми листувалися. Мене зацікавили ваші методи. Та мій вік, гадаю, знову буде перепоною.

Його бездоганна англійська стала ще одним ляпасом Першому. Схоже, уся біографія П’ятого була неправдива. Або він виключний геній. Зі ще більшою тривогою Перший бачив, що юнак підійде для їхньої справи і зможе підкорити особливо підступне, непокірне, руйнівне вміння.

— Якщо ви приєднаєтеся до нашої спілки, минуле, вік і статус стануть несуттєвими. Можете оселитися в західному крилі другого поверху, кабінет і спальня до ваших послуг, бібліотеку й дослідницькі зали горища та підвалу ми ділимо між собою.

Першому необхідно було дочекатися особливого дня, четвертого листопада, щоб зробити цю четвірку кращою. Юнак завмер, його очі засяяли, він швидко сказав:

— Згоден, професоре.

— Від сьогодні можете називати мене Першим.

— Я Другий, — молодий чоловік вклонився. — Не зважайте, у нас щось на кшталт наукового братства.

— Третя, — жінка усміхнулася.

— Четвертий.

— Отже, я буду П’ятим. Радий приєднатися. Буде чудово врятувати знедолених спільними зусиллями!

🝐

— Я вже й не сподівався, — Хань Ін визирнув з-за балдахіна.

Шень Лі сів за стіл і налив собі вина. Принц наказав принести страви, які охоронець найбільше вподобав у попередні візити.

— Ти не сподівався, але на столі вино й закуски. Це на випадок, якщо вночі зголоднієш? — чоловік розсміявся.

Хань Ін не зважав на те, що охоронець звертається до нього на ім’я та розв’язний у поводженні. Зрештою, тепер Шень Лі говорив більше і сміявся голосніше. Принц був налаштований розпитати охоронця про його життя. Він покрутив між пальцями підвіску-сонце і сказав:

— Шень Лі, сьогодні поминальний вечір. З ким ти був?

А якщо рідних у нього немає і Хань Ін грубо нагадав охоронцеві про його самотність? Як прикро! Справді, хіба Шень Лі би присвятив сімнадцять років турботі про нього, якби мав сім’ю?

— Я був із братами, сестрами й дітьми.

— Ох… Для мене свята завжди були тяжкими, але сьогодні все минуло краще. Ти не знаєш новин! Я вперше поїду в подорож! Ми з Тянь Бао проведемо Севастіану та її супутників до воріт Материнського світу.

— Добре, що ти щасливий.

— Дуже щасливий! На сей раз піти із Севастіаною мені не дозволять, однак я ще до неї навідаюся. Материнський світ має бути цікавим.

— Ні, надто небезпечно.

— А це не тобі вирішувати, — Хань Ін відчув, що його обличчя почервоніло, згадав, як Ева жартувала, що в нього на лиці косметика, і жар став ще відчутнішим. — Ти підеш зі мною та Тянь Бао проводити Севастіану?

— Покидати столицю в моєму становищі складно, — Шень Лі налив у келих води, подав Хань Іну. — Я буду чекати на твоє повернення.

🝐

— Брате, — Клементіна усміхнулася, і Тянь Бао силою волі стримав руку, що смикнулася до меча.

У нього з дитинства була неправильна реакція на сестру. Тянь Бао часом відчував від неї загрозу, але Клементіна лише показувала свою підтримку та вірність. Він казав сестрі колись, що хоче її вбити. Вона сміялася і обіцяла, що Тянь Бао не зуміє.

Поряд стояли жінки у військовому вбранні Ґорії. Клементіна була дружиною одного з князів королівства. Генерала, досвідченого воїна. Колись Тянь Бао здивувало, що сестра зголосилася вийти за того чужинця. Чутки про його жорстокість доходили до Імперії, до жінок він, на противагу більшості жителів Ґорії, ставився з презирством. Але відколи тиха й обережна Клементіна стала його дружиною, прикрі звістки стихли.

Сестра була на чотири роки старша, народжена наложницею батька-Імператора. Вони зростали майже як рідні. Тянь Бао вказав Клементіні на крісло. Вона поглядом веліла охоронницям покинути покої.

— Отже, Хань Ін здоровий. Валент також має добрий вигляд.

— Севастіана зцілила їх. І хоче покинути Вавилон, жити в Материнському світі.

— Ти, мабуть, уже готувався перебрати владу, ще кілька місяців, і Валент би завершив, як батько-Імператор. Як він дізнався? Лікарі не можуть розпізнати мою отруту, — сестра прикрила губи долонею в рукавичці. Тянь Бао здалося, вона посміхається. — Ти просив у Севастіани кров для себе?

— Ні. Вона близька з Валентом, він не має дізнатися про мою слабкість. Як і Хань Іну, мені доведеться пити кров Севастіани що три місяці. Тому я хочу переконатися, що в мене буде доступ за потреби.

Підроблені кам’яні плити зберігалася в Палаці Предків біля справжніх. Після того, як малу Клементіну викрали, табличка з її іменем розкришилася. Щойно дитину повернули, батько-Імператор наказав створити підробку плити. Друга дружина відшукала майстра. Його допомога знадобилася знову, створити нову плиту для Тянь Бао. На щастя, святець був байдужим до людей та їхніх табличок.

Симптоми хвороби досі не виникли, проте генерал витратив безліч ресурсів на пошуки цілительки. Він би тримав її далеко від Палацової гори та Імператора, а також зміцнив би своє здоров’я. Цьому не судилося відбутися. Єдину цілительку Вавилону схопив у свої руки Валент.

— Якщо брат-Імператор відпустить Севастіану в Материнський світ, як ти будеш діяти?

— Він не відпустить її. Я впевнений, Севастіану схоплять дорогою за наказом Валента, щоб тримати десь і користуватися, а мене він звинуватить, що не вберіг сестру. Буде мати цілительку й мене позбудеться. Але я схоплю її швидше.

— Ох. Я маю безпечне місце, де ти можеш тримати Севастіану. Але й мені знадобиться допомога величного генерала. Я не проситиму віддати мені цілительку чи її кров. Я лише хочу, щоб Севастіана народила принца. Мені потрібен один.

У Клементіни з її генералом не було дітей. Схоже, сестра вирішила забрати первістка Севастіани собі, зрештою, він також буде мати кров Імператорської сім’ї. Хлопчик точно не успадкує здібності цілительки, тож така дитина не буде цінною. Клементіна вміла прохати помірно, Тянь Бао прийняв таке побажання.

— Якщо вона народить сина, я віддам тобі його.

— Брат щедрий, — Клементіна вийняла з кишені плаща невелику дерев’яну скриньку. — Це божественний артефакт для зв’язку. Якщо щось трапиться, напиши мені. Я неодмінно тобі допоможу. Коли наша молодша сестра завагітніє, я передам подарунки для її здоров’я та для здоров’я малюків!

🝐

Вікно було зачинене, але з бамбукового гаю лунав мелодійний перестук. Севі, ймовірно, не чути, та слух Альтаїра був гостріший, ніж у людей. Мазь, якою Сева натирала його спину перед сном, зменшила чутливість шрамів, наче ті гоїлися вже років десять.

— Шкіра краще? Тертя одягу не відчувається? Можна тебе обійняти?

— Краще. Як хочеш.

До його спини притулилася голова Севи, її долоня лягла йому на пояс.

— Мені сумно. Через поминальний вечір. Як обійнятися, спокійніше.

Він не супроводжував Севу в Палац Предків, бо не був членом її родини. Але це добре, адже таке місце — погане для Альтаїра. Вульпекула розповідала, священні будівлі не годяться для них. Святковими днями, коли всі працівниці та слуги мали вільний час і рушали до двору Четвертого Бога, молитися за себе чи рідних, Альтаїр залишався з Вульпекулою в будинку розваг. Вона казала, їхні молитви Боги однаково б не слухали. Сміялася, що радше буде просити заступництва в старих демонів.

Сева — інша. Священні місця мають бути добрими для неї. Боги повинні прислухатися до таких, як вона.

— Брат-Імператор обіцяв, що ми вирушимо до Материнського світу вже за два дні, — подих принцеси лоскотав його спину крізь сорочку. — Розкажи про себе. Хто за тобою доглядав, коли ти був маленьким, або звідки маєш гобой. Щось, що не є таємницею і від чого тобі не боляче.

— Доглядали ченці, як і за іншими сиротами. Гобой віддала Вульпекула, жінка з будинку розваг, що допомагала мені.

— Будинок розваг?

— Місце, куди чоловіки та жінки приходять розважитися. Для фізичних утіх, здебільшого. Охочих слухати гру на гобої було мало… Іноді Вульпекула тягнула мене дивитися на небо. Вона знала безліч зірок та сузір’їв. То Вульпекула дала мені ім’я. Альтаїр — найяскравіша зірка в сузір’ї Орла. Її ім’я також зоряне, Вульпекула — сузір’я, розташоване в центрі Літнього трикутника — зірок Альтаїр, Вега та Денеб.

— Альтаїр, Вега, Денеб. То є ще двоє дітей, окрім тебе?

— Мм? Ні.

Хлопчик обернувся на інший бік, обійняв голову Севи, щоби вона й далі могла тулитися до нього. Якщо так їй спокійніше. Добре, що можна хапатися за неї, прикидатися дитиною, прикидатися людиною.

— Я таємно називаю тебе Альтаїром, чом би тобі не називати мене Вегою?

— Ха-ха, ти не можеш назватися, як заманеться. Севастіана — гарне ім’я для принцеси. Сева теж звучить добре.

— Я рада, що сьогодні не та ніч, коли ти ховаєшся з гобоєм за пазухою, а потім увесь такий виснажений і нещасний, що я боюся до тебе торкатися. Це коли буде? Що три дні, виходить, післязавтра.

Альтаїр завмер. Сева покрутилася і пробурмотіла:

— Я не прошу пояснень, не панікуй. Твоє серденько зараз вистрибне з грудей. Розкажеш, коли буде слушний час. Я просто хотіла, аби ти знав, я помітила. І якщо потрібна допомога… звертайся.

Альтаїр розумів, що рано чи пізно виникнуть підозри, врешті, з плином часу будь-яка дитина змінюється, а він застрягне в одному віці. Але Сева почала розпитувати вже за тиждень перебування поруч. Вона надто спостережлива.

— Гніваєшся?

— А схоже? — голос Севи був сонний. — Всі мають таємниці. Кожен щось приховує. Мм, солодких снів.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Andrew K
02.01.2023 12:02
До частини "4. Наукове братство."
Спойлер!
😳 то з наукового братства з'явилися боги Вавилону, і вони взагалі не боги, а професор просто геній-мандрівник в часі чи щось таке?🐰 Сім'я Севи це жах, вже ділять її ще не зроблених дітей, я сподіваюся, Альтаїр з ними жорстоко розбереться 🥰 Але навіть подумати, вони збираються її викрасти, як вона в таких умовах має вагітніти і від кого? 😣
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше