5. Шлях у Материнський світ.

— Я зарікався казати «неможливо», поки ми в цьому… паралельному світі абощо. Що, на твою думку, неможливо? — Сашко трохи схилився, щоби дивитися на пшеничне поле під тим самим кутом, що й Сева. — Ага! Лурус?

— Тсс, Кефей спить.

Вони були в дорозі довше двох годин, виїхали вдосвіта, малий Севи задрімав. Сашко всміхнувся. Подруга турбувалася про Кефея, мовби дійсно мала намір його всиновити.

Сріблявий демон поглядав на них здалеку, з-за колосся.

— Цей лурус стежив за нами від Маяпану.

— Із чого ти взяла? Вони ж усі на одну морду, — шепнув Сашко.

Лурус відвернувся і зник між пшеницею. Невдовзі до Севи підійшли Тянь Бао й Хань Ін. Сашко вже потоваришував із братами подруги. Молодший був дуже милим і лагідним. Старший спершу здавався надто серйозним, але виявився чутливим до теми прав людей. Тянь Бао бесідував із Сашком про покращення умов праці слуг, вони навіть обговорили тему лікарняної відпустки. Сашко дуже пишався цим. Може, колись він увійде в історію імперії Цин як людина, що сприяла важливим реформам? Хлопець стримався, щоб не захихотіти.

Сева спитала в Тянь Бао:

— В імперії багато лурусів? Один супроводжує мене тривалий час. Можна взяти його із собою в Материнський світ? Замість собаки.

Генерал безпорадно розсміявся, наче Сева видала дурний жарт. Потім кивнув Хань Іну, запропонував йому відповісти.

— Ніхто не тримає демонічних істот за свійських тварин, навіть якщо це порівняно безпечні луруси. І жодна демонічна істота не може потрапити в Материнський світ, так само, як деякі ваші механізми та зброя не можуть бути принесені у Вавилон. Це обмеження, створені Богами.

— Все так, — Тянь Бао поплескав брата по спині. — Я бачив на півночі Ґорії, що відбувається з демонічними істотами, які проходять крізь бар’єри Богів. Вони страждають від страшного болю і помирають у муках. Лише найлютіші демонічні істоти прориваються крізь гірський хребет перед Туманним Полем і залишаються живі. Дрібнота на кшталт луруса була би приречена.

— Ох, — Сева здригнулася. — Зрозуміла.

До них приєдналися Тіан, Ніколас і інші вершники. Старший серед охоронців доповів Тянь Бао, що невдовзі в затоці буде «мала вода», це дасть змогу перетнути її.

Хань Ін і Тянь Бао повернулися до свого екіпажа, Сева — до сплячого Кефея. Сашко оглянув пшеничне поле, розсічене сіткою рік та потічків. Географія держав Вавилону різнилася. Королівство Маяпан було багате на ліси та сади, навіть поля — мов прорізані серед суцільного деревного масиву. Імперію вкривали водойми, річки та озера, земля часто була болотиста. Тут тричі рясно дощило за недовгий час, коли Сева й Сашко в Цині. Однак… які дивовижі би ще не були у Вавилоні, час повертатися додому.

🝐

Еміл не надіслав відповіді, тож Тіан діяв на власний розсуд. Він вирішив провести принцесу до воріт у Материнський світ, потому повернутися до Маяпану. Йому не годилося радіти, що заручини скасовані, адже це суперечило планам панівної сім’ї королівства. Але хлопець тішився, що невдовзі повернеться додому, що ще трохи служитиме Емілу. Можливо, кронпринц дозволить залишатися поруч навіть після одруження.

Їхня група досягла міста, вони зупинилися на ніч. Севастіана, Кефей і принци ночували в більшому будинку, довкола якого виставили охорону. Для Ніколаса, Тіана й Олександра відвели покої в сусідній будівлі.

Вночі його розбудив знайомий аромат. Пахло травами, які спалював пан Марчел у його кімнаті, коли Тіан був дитиною. Хлопець розплющив очі. На столі горіла лампа, на дивані розмістилася знайома постать. Пан Марчел тихо засміявся. Тіан підійшов до лікаря, той простягнув йому свою долоню. Хлопець поцілував пальці опікуна і притулив їх до чола.

— Радий зустрічі, любий хлопче. Ти міцно спиш. Я маю передати тобі одну річ.

Пан Марчел простягнув згорнуту білу хустку. Тіан побачив, що всередині, і йому перехопило дух. Він часто розглядав цю печатку, важку на вигляд, із тисненим зображенням дерева.

— Чому перстень Їхньої Високості кронпринца у вас? Невже… — від страшної здогадки в грудях Тіана болісно стиснуло серце.

— Все добре з тим кнуриком, — пан Марчел закотив очі. — Він сказав, ти впізнаєш печатку, це підтвердження його наказу. Ми повинні забрати Їхню Високість Севастіану та доправити в Маяпан. Імперія Цин має намір ув’язнити принцесу, а не відправити в Материнський світ. Кронпринц вирішив діяти. Між нами, я гадаю, йому просто кортить якнайшвидше одружитися. Але як лікар не можу заперечити, Маяпану необхідна ця цілителька.

— Вона не бажає шлюбу. Імператор скасував угоду, Їхня Високість кронпринц постраждає, якщо зневажить це рішення і схопить принцесу силою.

— Він впевнений, що ситуацію вийде залагодити дипломатично, але хоче, щоб Севастіана була в Маяпані. Ти знаєш, кронпринц довго носив жалобу за нею, його ощасливило її повернення і гірко розчарувало скасування заручин. Еміл втратив спокій, він уже спустошив мої запаси снодійного! Новина, що Севастіану сприймають лише як цінну істоту, підштовхнула твого дурного кронпринца до цього дурного рішення.

Тіан повільно відступив до ліжка, сів і загорнув перстень у хустку. Печатка була легшою, ніж він уявляв.

Якщо таке бажання Еміла, треба підкоритися. Абсолютно нестерпною для охоронця була думка про страждання кронпринца.

— Викрасти Їхню Високість Севастіану буде складно. Надто ретельна охорона.

— Нам допоможуть воїни королівства. Мої люди нападуть, аби відвернути увагу та відсіяти охоронців, а ти хапай Севастіану й веди до печер. Там я з воїнами перейму тебе і принцесу. Спи, набирайся сил. Трави з курильниці зроблять твоє здоров’я кращим. Побачимося в печері.

Коли за опікуном зачинилися двері, Тіан знову ліг. Він притиснув хустку з печаткою до грудей. Метал навіть крізь сорочку боляче вп’явся в шкіру. Цей перстень Тіан збереже й поверне Емілу. Разом із нареченою.

🝐

Альтаїр вибрався з екіпажа, подав руку Севі. Дівчина мелодійно засміялася, прийняла допомогу, спустилася на глинисту вологу землю. Тепер доведеться рухатися верхи.

Тянь Бао осідлав гнідого скакуна, позаду нього був Хань Ін. Сашка взяв до себе Ніколас. Сева самотужки осідлала вороного коня, осяяла Альтаїра щасливою усмішкою і зробила знак охоронцеві, аби посадив хлопчика перед нею.

— Ти вмієш їздити верхи? — із заздрістю протягнув Хань Ін.

— Йон навчив, коли була мала. Він возив мене на кінну ферму, однак там скакуни були геть дикі. Я навіть зламала руку — впала з норовливого коня, ха-ха!

Охоронець підніс Альтаїра догори й розмістився спереду від Севи. На спині принцеса мала свою торбу, — рюкзак.

— Довіряєш мені? — пошепки спитала дівчина.

— Мгм.

Вони рушили в дорогу. Невдовзі вершники пришвидшили темп і перейшли на коротку рись. Тіан був праворуч від Севи, Альтаїру неприємно щипало в носі від запаху трав. Він уже чув їх, у будинку пана в чорному. Охоронець взаємодіяв із лікарем? Хлопчик обернувся, щоби бачити Севу, вона трималася на коні впевнено й гордо.

— Тіан залишиться з нами?

— Ні. Проведе й повернеться в Маяпан. Але охоронці, яких назначив брат-Імператор, будуть із нами в Материнському світі. Допоможу їм оселитися неподалік від нашого будинку. Добре, що золото в нас ходове, інакше було би складно прогодувати стільки дорослих чоловіків, ха-ха!

Сева тепло притискалася до його спини, її коса підстрибувала на плечі Альтаїра. Ніколас порівнявся з ними ліворуч, Сашко міцно тримався за його плечі.

— Ваша Високосте, вам подобаються коні?

— Мгм.

— А собаки? — Ніколас скосив очима на хлопчика, коротко реготнув.

— Дуже! Колись у нас обов’язково буде собака. Правда, Кефею?

Рука, яку Сева тримала на животі Альтаїра, зробила лоскітний рух. У нього вихопився смішок.

— Ви надто його пестуєте, Ваша Високосте. Це може мати гіркі наслідки, коли він виросте.

— Ха-ха! Не заздріть, Ніколасе. Я вкрала вашого вихованця, але ви вже не наставник Кефея, змиріться. Цей милий хлопчик тепер мій.

🝐

Тянь Бао зробив знак рукою і всі сповільнилися, а тоді спинилися. Один з охоронців зіскочив із коня, оглянув дорогу та кущі неподалік, щось сказав генералу.

— Попереду засідка. Повернемося. Ви четверо, — Тянь Бао вказав на охоронців, — затримаєте нападників.

Воїни вклонилися та відділилися від групи.

— Що це… означає? — тремтячим голосом спитав Сашко.

Альтаїр сподівався, хлопець не почне задихатися від страху, як тоді, у будинку Вікторії. Бо Сева неодмінно захоче рятувати свого друга, а їм зараз не до того. Чи є зв’язок між засідкою та запахом пана в чорному від Тіана?

Генерал провів чотирьох вершників спокійним поглядом і сказав:

— Якщо є одна засідка, можуть бути й інші. Поки що зупинимося в селищі неподалік.

Вони рушили в напрямку до столиці. Альтаїр чув позаду звуки млявої битви на мечах, невдовзі й ті затихли. Тянь Бао їхав врівень із Севою. Він затіяв розмову про Богів. Альтаїр не хотів слухати. Для таких, як він, «творці» Вавилону були ворогами.

— Не розумію, — обірвала Сева розповідь старшого брата. — Чому ви називаєте їх «Богами»? Із того, що я чула та читала, вони — люди з надприродними здібностями, що жили тут понад чотириста років тому. Зрештою, вони померли.

— Ха-ха-ха! — Тянь Бао кинув на Севу гострий погляд. — Ви процитували слова Першого Бога. Коли обирали правителя Імперії, народ бажав бачити на чолі держави когось із Богів. Навіть вели мову про об’єднання земель Імперії з Ґорією чи Планином. Тоді Перший сказав, що Боги є людьми, що вони, зрештою, «підуть». Однак… достеменно відомо лише про смерть Другого Бога. Чи живі решта Богів, ніхто не знає.

— Гадаєте, люди, навіть із надздібностями, проживуть пів тисячі років?! — обурився Сашко. Тянь Бао знову розсміявся. Хань Ін позаду генерала зітхнув.

Альтаїр почув стукіт копит і сказав Тянь Бао, що попереду характерні звуки кінноти. Генерал спішився, торкнувся землі пальцями, його лице викривилося від гніву. Він звернувся до охоронця Хань Іна:

— По той бік лісу є озеро, скористайтеся човнами на березі. Переконайтеся, що не залишили жодного, щоби вас не переслідували. За озером є селище, чекайте там, я позбудуся нападників і вирушу до вас окружним шляхом. Ви, четверо, супроводжуйте Їхніх Високостей, — генерал вказав на охоронців. Собі він залишив усього трьох.

— Розділитися? — зойкнув Сашко. — Це жахлива ідея!

Тянь Бао підійшов до коня, на якому сиділи Сева й Альтаїр, спустив на землю хлопчика, тоді допоміг спішитися сестрі.

— Не бійтеся, я повернуся, щойно позбудемося ворога.

— Не боюся, генерале. Зрештою, я маю подарунок брата-Імператора, — Сева поплескала руків’я білого меча. — Бережіть себе.

Тянь Бао забрав руку принцеси з меча, стиснув її своєю, у цупкій рукавиці, поцілував і притулив пальці Севи до свого чола. Альтаїру не подобалося, що генерал забрав її благословення, навіть не роз’яснивши значення того жесту.

Охоронець Хань Іна очолив їхній гурт, повів їх праворуч. Усі, крім Тянь Бао і трьох охоронців, рушили за ним. Невдовзі Альтаїр почув ляскіт зброї. На щастя, їх не переслідували.

Ліс закінчився узбережжям широкого озера. Далеко праворуч видніла скеля з печерами. На березі були три міцно збиті човни. Тіан наблизився до Севи, війнуло паленими травами, Альтаїр зморщив носа.

— Ваша Високосте, у тих печерах — прохід у Материнський світ. Краще вирушити негайно. Ви так прагнули повернутися додому, не варто ризикувати й затримуватися тут. Нападники можуть мати підкріплення, — сказав Тіан.

— Я «за»! — Сашко аж підстрибнув. — Швидше би повернутися додому, мене втомили ці ігри в середньовіччя…

— Генерал наказав чекати в селищі, — відкарбував охоронець Хань Іна. — Воїнів надто мало, ми не знаємо, чи печери безпечні.

Альтаїр підтримував цю думку. Ймовірно, у печерах є люди пана в чорному, тому Тіан їх туди заманює. Хлопчик не хотів роз’яснювати, що підозрює про змову того з лікарем, тож скорчив жалісливе лице, смикнув Севу за рукав і тихо попросив:

— Зробимо, як генерал сказав. Я боюся, що в печерах станеться щось погане.

Принцеса виголосила, що діяти всі будуть згідно з планом Тянь Бао.

Вони зайняли човни. Коли до Севи, Сашка й Альтаїра збирався сісти Тіан, хлопчик знову скривився і попросив, щоб із ними був Ніколас. Чоловік помітив його поведінку. Альтаїр у відповідь на мовчазне питання вказав очима на Першого охоронця кронпринца. Тихий і поступливий хлопець раптом підбивав усіх порушити наказ генерала? Ніколас кивнув.

Тіан, Хань Ін і його охоронець зайняли другий човен, решта воїнів — третій. Вигідно бути жалюгідною дитиною.

Сашко, здавалося, ось-ось заплаче, Сева замислено розглядала темні води озера. Печери віддалилися. Плескіт весел до води заспокоював, Альтаїр прихилився чолом до плеча принцеси і трохи розслабився, аж раптом почувся голосний викрик Хань Іна.

— Ах!

Альтаїр обернувся. До шиї принца притиснувся клеймор Тіана.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.