Нерідна донька, або Дякую за все, хресний

— Краще б у мене зовсім не було доньки, ніж така, як ти! — сказав Сіріус в пориві гніву.

— От і добре! — гукнула Марлін, прямуючи до своєї кімнати на другому поверсі.

За пів години щось гучно впало з даху.

— Що там діється? — спитала місіс Візлі.

— Це на вулиці, — сказав молодший із близнюків.

Усі вийшли на двір. Джордж побіг до тіла Марлін.

— Марлін стрибнула з даху з перерізаними венами! — вигукнув Джордж.

— Пусти до неї, — сказав Блек.

Джордж відступив пропускаючи Блека до доньки

— Вона ціла? — спитала Герміона, а Сіріус взяв Марлін на руки.

— У неї ж перетяті вени!)

Сіріус заніс Марлін до будинку і вклав на диван. Моллі перев’язала рани.

— Моллі, що з нею буде? — спитав чоловік стурбовано , переживаючи за ту, хто лежав на дивані, не подаючи ознак життя.

— Тихіше, вона не втратила багато крові, тільки знепритомніла від шоку

— Я буду біля неї.

— Сіріусе, тихіше. Марлін сильна дівчинка, з нею все буде гаразд. Вона зробила це не думаючи, — в розмову втрутився Ремус.

— Моя донька лежить з перерізаними венами, а ти кажеш — тихіше?!

— Ремусе, ходімо нагору . Діти, Артуре, ви теж, — сказала руда жінка.

Усі пройшли на другий поверх, а Сіріус сидів (лишився) біля Марлін.

— Сонечко, вибач мені. Краще б я брусок мила з'їв, а не казав таке.

— Ну їж, тільки не скигли, — ледве чутно сказала Марлін.

Підійшов Ремус.

— Пробач, Марлін.

— Відчепися, га?

— Малятко Блек, у нормі?

Марлін підвелася з дивана й обійняла Ремуса.

— Ти як, сонце? — спитав Рем.

— Тільки голова болить, і ще якась погань плаче над вухом.

— Не говори так про батька.

— Марлін, вибач мені, я сказав це, не подумавши, — втрутився Сіріус.

— Чую. Рем, а можна я в тебе поживу?

— Для тебе мої двері завжди відчинені.

— Навіщо тобі це? — глянув на дівчину Сіріус.

— Не хочу жити там, де я нічого, ні для кого, не значу. Ремусе, десять хвилин — і апаруємо? (Числівники в художньому тексті пишуться літерами).

— Добре, сонце.

Марлін пішла до своєї кімнати.— Навіщо ти дозволив їй пожити в себе?

— Сіріусе, вам треба відпочити одне від одного. Вона сама може вирішувати, що їй робити.

— Їй лише п’ятнадцять.

— Згадай себе в п’ятнадцять). Вона росте без мами. Дозволь їй залишитися зі мною, я не скривджу її.