Коли відростуть крила

- А вони взагалі-то відростуть? – нахабно спитала ***Дара у архангела *Рафаїла, що сердито склав її білі пухнасті крила у спеціальний футляр і зачинив його особливим закляттям-ключем. Місце видалення крил вже не пекло, просто хворобливо нило. Така безкрила Дара нагадувала проблемного підлітка, що вирішив побунтувати проти батьків.

- Почнеш виправлятися, відростуть. Але там, куди тебе вирішено послати, вони навіть заважатимуть, - категорично заявив Рафаїл, намагаючись бути суворим, але з Дарою це було важко робити.

- Опаньки. І куди цього разу? – підняла брови Дара.

- На Землю. Побудеш трохи людиною. Якщо вийде. Хоча, люди різні. Серафим хоче дати тобі шанс. Та й я не проти.

- І накой я там? Перенаселення планети, мене там тільки й не вистачало. Людям їсти немає що, - давила на жалість. – А тут ще я. Драстє я ваша Настя! – бурчала Дара. Начувана була від інших янголів, як паршиво на Землі.

- Ти не Настя, а Дара. Поки що янгол, правда, безкрилий. Тобі їжа не потрібна, але сильно це не афішуй. Деякі види їжі у людей смачні, попробуєш. Там ти необхідна, повір мені.

- І що я на Землі буду робити? Без крил!

- Те, що й інші ангели. Рятувати, охороняти, уберігати від небезпек. Янголів на Землі не вистачає, я знаю. Медсестрою побудеш. Усі навички Серафім тобі увів у мозок.

- Оце вляпалася. А може в анабіозі сотеньку років поваляюсь? Поки крила відростуть? Навіть без снів згодна. А? Ну, Рафаель!

- Раніше треба було думати, а не дурницями займатися. У тебе пісеньки одні в голові були. Я попереджав.

- Зате **Шармен мене співати гарно навчила. І скільки я там буду? Поки не вб’ють? Серафим казав, там злочинців повно.

- Ти – безсмертна, Дара! Вб’ють – оживеш. Будеш, поки крила не відростуть.

- А коли вони відростуть? Що треба зробити?

- Я вже казав, ти неуважно слухала. Рятувати, охороняти, уберігати від небезпек.

- А термін? Тиждень? Місяць? Рік?

- Твоє тіло саме вирішить. Як відростуть крила – прилітай назад. Якщо захочеш, - Рафаїл повів долонею перед молодим янголом, і вона впала до його рук обм’яклою лялькою. Перш, ніж відправити на Землю, Рафаїл змазав свіжі шрами від відрізаних крил желейною блакитною субстанцією. Шрами враз затяглися ніжною шкірою. Помилувавшись з хвилину гарною Дарою, Рафаїл поцілував дівчину в лоба й особисто доставив на Землю.

***

- Як я буду оперувати без медсестри? Там пацан кров’ю стікає! Якийсь дегенерат ножем пирнув, – Дара спочатку почула цей голос, а потім і побачила. А люди-чоловіки можуть бути красивими. Тільки злий і втомлений.

- Забирай, Федя, он новеньку. Толкова діваха. Вчора до нас перевели з центральної, - старша медсестра пішла на експеримент. Знала, що з Федором Зоріним ніхто не може спрацюватися. Але ж новенька цього не знала. Експеримент виявився на диво вдалим. Правда, Зорін лаявся, Дара огризалася, але в операційній працювали у тандемі злагоджено. Після складних операцій Зорін палив цигарки, пив якісь пігулки й сварився з усіма підряд, навіть з начальством. Його терпіли, бо в операційній він був бог. Дара йому зразу сподобалася, з першої операції: витривала, тямуща і гарна, як янгол. На інших жінок не схожа: в душу не лізла, сварив – не плакала, а захищалася, впевнений був, що якби треба – і побила б. У вільний час Дара бавилася смартфоном – виявляється, у людей є цікаві цяцьки, де пишуть, малюють, відео з картинками розважають. Там знайшла електронний підручник з хірургії. Це виявилося доволі захоплююче – ремонтувати людей, щоб продовжити їм життя. Жаль, що нічого не відростало, якщо видалити, але люди придумали протези.

Якось вночі Дару поставили чергувати разом із Зоріним. Нічка видалася на диво тихою, без нещасних випадків. Розговорилися і Федір розказав про себе. Сам, Дара не тягла за язика. Про батька-хірурга, про втрату мами у десять років, про зрадницю-дружину, що поїхала світ за очі, бо Федір-невдаха, гроші заробляти не вміє, а весь час пропадає у лікарні, немов з лікарнею одружений, а не з нею. Федір не жалівся, ні, просто розказував, як сюжет якоїсь мелодраматичної з елементами пригод книжки. Видно, треба було комусь виговоритися. Дара про себе мовчала. Коли Федір попросив дівчину розповісти щось і про себе, Дара склала красиву казочку про щасливу родину (тато, мама, менша сестричка, кіт і собачка), медучилище і взагалі повний «аll inclusive» щастя. Не можна ж було людині розказувати, що вона янгол з відрізаними крилами, що накосячив і ось тепер відпрацьовує медсестрою, живе на горищі п’ятиповерхівки, нічорта не їсть, окрім морозива – у людей є смачні страви. Хто їй повірить? Сприймуть за божевільну. Ще вирішать перетворити на піддослідного кролика.

На ранок сталася аварія. Враз уся лікарня заворушилася, навезли постраждалих і Дарі з Зоріним ніколи було розводити сентименти. Оперували безперестанку. Дара терпляче, янголи ж не втомлюються, асистувала Зоріну, одночасно спостерігала, як і що він робить – вчилася. Книжки книжками, сама теорія, а тут реальні кров, органи, тканини. Коли Зорін настирно вимагав розряди дифібрилятора для десятирічної дівчинки, що розпластана лежала на операційному столі, Дара бачила, як душа дитини залишає тіло, тому не метушилася, як усі інші – розуміла невідворотність. Зорін не розумів, тому лаявся, як чоботяр, зламав дифібрилятор. Плакав. Ну як плакав, з очей самі котилися сльози. Дара бачила те, чого не бачили люди – душу. Ба більше, вона з душами могла говорити.

- Врятуй маму, - просила дитяча душа, кружляючи по операційній.

- Але їй буде дуже погано без тебе. А так ваші душі будуть разом, - не розуміла Дара. З її поглядами на безкінечність існування, робила відповідні висновки.

- Врятуй! Я повернусь до неї через два роки в іншому тілі дитинки. Я стану ****райдужною дитиною. Серафім мені обіцяв.

- А-а-а, ну якщо Серафім обіцяв, тоді добре. Лети, мала, привіт передавай вредному від Дари.

- Що ти там вовтузишся і бурчиш під носа? – далі йшла відбірна лайка від злого Федора. Він сварив усіх: себе, асистентів, дифібрилятор, ідіота п’яного на джипі, що спричинив аварію, дурні закони всесвіту, де гинуть діти. Дара теж навчилася лаятися, тому згадала усе, що чула, і виплеснула на Федора, щоб прийшов до тями. А потім, коли він з витріщеними очима дивився на нахабну медичку, рявкнула:

- Ходім рятувати її матір. Ще маємо встигнути повернути до життя! Чи слабо? Розкис він тут!

Про тандем Дари і Зоріна почали ходити легенди. А далі змійкою розповзатися плітки. Найдовша – Зорін і Дара коханці. Обоє не розвінчували цю байку, але серйозно не сприймали. Зорін вважав себе доволі старим для молоденької гарної Дари. Серйозно б здивувався, якби дізнався, що їй більше двохсот років. А Дара поки що не знала, що таке любити. До одного вечора, коли втомлена Дара якось невимушено заспівала. Давно цього не робила, а хотілося. Федір зачаровано поглянув на дівчину – таких голосів не чув.

- Тобі б на шоу якесь. Їх повно. З таким голосом гріх не засвітитися на сцені. Де вчилася співати? У ванні з караоке мікрофоном? – жартував. Дара вперше захотіла сказати правду – вчила Шармен, ангел гармонії, співачка. Стрималася, просто посміхнулася. А він поцілував. Цієї ночі Дара спала не на горищі п’ятиповерхівки, а в квартирі Зоріна. Плітки стали реальністю. Коли милася в душі, намацала пухирці на місці відрізаних крил – починали рости нові. Зраділа.

- Якщо не проти, можеш жити у мене. Я один все одно живу. Квартира велика. Їси ти, як дюймовочка. Мені годиться, - Зорін реально почувався, немов кріт з казки Андерсена.

Дара із задоволенням поселилася у Федора в хаті. Поприбирала, завела кімнатні квіти і кошеня. Останнє було знайдене у кущах з виколупаним оком і обідраним хвостом. Полікувала. Ніхто не знав про її незвичні властивості, але кіт знав, тому ходив по п’ятах і вдячно мурчав, доки Дара вчилася кулінарити. Вчилася вона швидко. Допомагали відеоролики з ютубу. А ще Дара познайомилася із старенькою сусідкою тіткою Машею. Жінка була після інсульту і могла видибати лише на балкон – сусідній з балконом Зоріна. Дара знайшла через волонтерів коляску й тягала тітку на вулицю. Марія думала, що Дарі важко, бо молоденька, тендітна. Дара не могла зізнатися, що янголам не важко, а навіть приємно допомагати іншим. Сусіди почали шептати Марії, що Дара старається, щоб старенька на неї квартиру відписала. А Марія взяла й відписала, бо нікого ж у неї не було, крім цієї дівчинки.

Якось міцно обіймаючи кохану Дару, Федір намацав у неї пухирці в районі лопаток. Як справжній лікар з купою медичних фобій хвороб, перелякався, що у Дари пухлини, потіг на УЗО. Зрадів, що не пухлини, але здивувався, що такі нарости незвичні. Вперше Дара була нерада, що крила інтенсивно ростуть.

Під час приготування екзотичної страви з необережності Дара порізалася сильно загостреним ножем. Федір був поруч. Чомусь крові не було. А увечері й від порізу слід зник.

- Ти хто така? – спитав прямо Федір. Він склав докупи відсутність органів на УЗД -світлині, швидку регенерацію і тривалу невтомлюваність.

- Янгол. Повіриш? – вперше сказала правду. Це було робити заборонено, Серафім за це покарав би.

- Повірю! – зацілував і залюбив ще сильніше, бо розумів, наскільки пощастило. Вій би її й в образі демона любив.

За місяць крила відросли й стали пухнастими. Ще б чого – врятувала більше п’ятидесяти людей, допомогла більше сотні. От тільки важко було ховати з кожним днем крила під одягом. Ночами Дара любила видиратися на дах і ностальгічно задивлятися на зоряне небо. Одного разу вона змахнула крилами й полетіла, але на півдороги повернулася, вирішила попрощатися:

- Ангелам місце на небі, я розумію, - з болем мовив Федір. Обійняв, погладив біле шовкове волосся й пухнасті крильця. Йому жалко було розлучатися з Дарою, але їй він бажав лише найкращого. Його коротка казка мала завершитися. – Ти на небо, я – в лікарню.

- Я повернусь. Мені сподобалося тут, на Землі, з тобою.

- Лети вже! Серафіму привіт! І не косяч більше, - відпустив, але з болем у серці.

***

Серафім був радий бачити свою найкращу ученицю з новими білосніжними крильцями. У нього на неї були величезні надії. Тільки у Дари були свої плани:

- Я ж можу стати янголом-охоронцем людини, так?

- Це твій вибір. Якщо людина варта охорони, то можеш. Тільки ти станеш невидимою.

- Переживу. Він же буде мене бачити?

- Відчуватиме.

- Тоді оформлюй, Серафим. Я згодна!

- Ти чудово подумала? У нього буде родина. Не ревнуватимеш? Він без тебе зможе.

- Я без нього не зможу. Підписуй наказ. Рафаїл склав особисто.

Серафим уважно перечитав усі пункти наказу. На нижньому рядку зупинився, перечитав ще раз, а потім питально глянув на Дару:

- Після його смерті душу Зоріна Федора віддати на службу янголам? Де він крила візьме?

- Рафаїл мої попередні зберіг. З Федора вийде прекрасний янгол. Він все життя рятує, допомагає, лікує. Бігом підписуй, то я ще на операцію встигну. Це так цікаво!

- Розбалував тебе Рафаїл!- буркнув Серафим, але підписав наказ на службу Дари янголом -охоронцем у Зоріна Федора терміном на сорок років.

Примітки:

*Рафаїла вважають ангелом зцілення. Він також ангел-покровитель науки, лікарев, мандрівників.

**Шармен – ангел гармонії, співак.

***Дара – мудрий ангел, що з’являється.

****Райдужна дитина (дитя веселки) - так називають малюків, які народжуються у жінки, яка раніше перенесла викидень, завмерлу вагітність або смерть дитини.