Риболовля

Одного разу Дядько, мамин брат, взяв мене на риболовлю…

Ну як «взяв»? Дід був начальником, тому ініціатива, однозначно, поступила від Дядька. Бабуся – вчителька, відповідно ця благодійність була абсолютно добровільна.

Варто додати, що в риболовлі я не була новачком. Тобто не просто вміла копати та збирати черв’яків у баночку, а навіть тренувалась закидати вудку з даху курника. Словом - спеціаліст.

В назначений день приїхав за нами Юрчик, дядьків товариш, на триколісному мотоциклі. Оділи мені шльом, посадили в коляску і ми поїхали. Досі з ніжністю згадую горіхи обабіч дороги, промінчики сонця на обличчі, вітер в лице та Юрчика, котрий співав голосніше свого мотоцикла: «А моя цьоця живе у Занзібарі, розводить цьоця на фермі кенгуру»

Коли покривальце було розстелене та з’їдена половина перекусу, я опанувала нанизування черв’яків на гачок. Це все, що мені, як спеціалісту, доручили. Вудки закинули хлопці самі, бо «руки у мене малі», а розказати про свої тренування на курнику я не наважилась.

Тим часом, недалечко від нас примостились позагорати дівчата. Дядько залишив мене «уважно спостерігати за поплавком і нічого не чіпати» та пішов з Юрчиком до них.

Я була дівчинкою чемною, гіпнотезувала поплавок, поки з води не вилізла величезна жаба. «Брись», «кишшш» та інші звуки нахабу зацікавили і вона, замість того, щоб втекти, зручненько вмостилася на вудочці, яку «не можна чіпати». Я продовжувала її проганяти всім, що потрапило під руку, та все було марне: травинки лоскотали її, патичка сприйнялась, як масаж. Жаба явно кайфувала від знайомства зі мною, а я відчувала, що не справляюсь зі своїми обов’язками Охоронця Вудочок. От і не придумала нічого кращого, як кинути у неї грудочкою землі. Нахаба впала поряд з вудкою, виставивши на сонце своє жирне пузо.

Поховала я її недалечко, коло очерету, дбайливо прикривши листочками та травичкою. З почестями, так би мовити.

Років двадцять я жила з цим гріхом «жабовбивці», поки не вичитала в енциклопедії, що жаби вміють прикидаються мертвими.

Щиро вірю, що вона тоді вижила, але я риболовлею більше не цікавлюсь.

✍️ Lyudmila Ilchuk

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.